30 серпня 2011 року м. Київ К/9991/13270/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
Мороз Л.Л.,
Ситникова О.Ф.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської квартирно-експлуатаційна частини про порушення права суб'єктом владних повноважень на отримання житлової площі у встановлений законом та спонукання до дій, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційна частини про порушення права суб'єктом владних повноважень на отримання житлової площі у встановлений законом та спонукання до дій.
Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 26 травня 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність КЕЧ (морська) в частині незабезпечення позивача в порядку та строки відповідно до п.8 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовцях, які звільнюються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей»у вигляді двокімнатної квартири в м. Севастополі, яка відповідатиме санітарним та технічним нормам; зобов'язано КЕЧ (морська). Забезпечити позивача та членів його сім'ї житлом в м. Севастополі відповідно з вимогами діючого житлового законодавства України.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлене нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано Квартирно-експлуатаційну частину (морська) м.Севастополя забезпечити позивача та членів його сім'ї житлом в м. Севастополі відповідно до вимог діючого житлового законодавства України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 4416 мічманом. Наказом командуючого ВМС України від 27.07.2005 №26-ПМ звільнений з ВМС України у запас на підставі п.63 підпункту «в»(за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та з 09.08.2005 виключений зі списків особового складу частини, та знятий з усіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Севастопольського ОМВК, із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України, як особа, що звільняється у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Позивач перебуває на квартирному обліку у загальній черзі під №47, а для позачергового отримання житла під №186.
Згідно списку квартирного обліку Севастопольського гарнізону перед ОСОБА_1 на отримання постійної двокімнатної квартири у загальній черзі перебувають 12 осіб, у тому числі звільнені із Збройних Сил України в зв'язку із їх реформуванням, у черзі на позачергове отримання 2-кімнатної квартири -43 військовослужбовця запасу.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, з посиланням на порушення прав позивача, щодо ненадання позачергово житла.
Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції, мотивував рішення тим, що в окремому списку осіб, що мають право на позачергове отримання житла містяться особи, які мають це право з різних підстав: звільнені за станом здоров'я, вдови померлого військовослужбовця, звільнені за віком, звільнені в зв'язку з скороченням штатів, звільнені в запас за вислугою років, учасники бойових дій, звільнені в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України і таке інше. Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, порушив право попередніх 43 осіб, які мають право на позачергове отримання житла та були раніше поставлені на облік, ніж позивач.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Статтею 43 Житловою Кодексу України, передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Відповідно до ч.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільнені з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних
заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом першочергового одержання житла.
Пунктом 8 ст.1 Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей»встановлено, що забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, провадиться відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В редакції, що діяла до внесення змін, встановлено, що особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.
Організація забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям, зокрема, особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують, поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей визначена Інструкцією про організацію забезпечення та виділення військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 а №577.
Пунктом 4.1 встановлено, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).
В окремому списку осіб, що мають право на позачергове отримання житла містяться особи, які мають це право з різних підстав: звільнені за станом здоров'я, вдови померлого військовослужбовця, звільнені за віком, звільнені в зв'язку з скороченням штатів, звільнені в запас за вислугою років, учасники бойових дій, звільнені в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України і таке інше.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, порушив право попередніх 43 осіб, які мають право на позачергове отримання житла та були раніше поставлені на облік, ніж позивач.
Враховуючи викладене та відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз