Україна
Іменем України
3 червня 2008 року справа № 22-а-4102/08
зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Бадахової Г.М.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Чуріковій Ю..О.
за участю представників:
від позивача:
від відповідача:Петров Г.В. - за дов.від 1.04.2008 року
Кононенко О.А. - за дов. від 27.05.2008року
Руденко Є.О. - за дов. від 27.05.2008року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 10 грудня 2007 року
по адміністративній справі№ 2-а-3742/07 (суддя Стиран В.В.)
за позовомДержавного підприємства «Орджонікідзевугілля»
до
Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції
про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року у справі № 22-а- 3742/07 (арк. справи 169-178), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14 січня 2008 року, задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого частково скасоване податкове повідомлення - рішення №0000032340/3 від 23 серпня 2007 року (арк. справи 9), про визначення Державному підприємству «Орджонікідзевугілля» податку на прибуток у сумі 880210,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1063487,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 182-183), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» - відмовити. Доводами скарги визначає правомірне прийняття спірного податкового повідомлення-рішення як засобу визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 880210,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1063487 грн.
Позивач доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, встановила наступне.
Державне підприємство “Орджонікадзевугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32276912, зареєстроване на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена 3 березня 2003 року виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради. Перебуває на податковому обліку Єнакіївської ОДПІ у Донецькій області. Зареєстроване як платник податку на додану вартість 02.06.2005 року (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 06134133 НБ № 092296 від 03.06.2005 року).
Єнакіївська ОДПІ є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.
У грудні 2006 року відповідачем була здійснена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, наслідки якої викладені у акті від 29 грудня 2006 року № 2741/23/32276912 ( арк. справи 10-74). На підставі зазначеного акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного апеляційного оскарження відповідно до підпункту «б» пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 (надалі Закон України 2181), прийняте спірне податкове повідомлення-рішення (арк. справи 9).
Правовими підставами визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток наведені норми підпунктів 4.1.1., 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”.
Донарахування податку спірним податковим повідомленням-рішенням здійснене виключно за звітні податкові періоди 2005 року. Позивач оспорює два різновиди порушень які призвели до визначення податку: донарахування податку у розмірі 688501 грн., внаслідок збільшення валового доходу на 275400 грн., що дорівнює вартості вугілля наданого працівникам та колишнім працівникам підприємства, та донарахування податку у сумі 199013 грн. 25 коп., внаслідок зменшення податковим органом валових витрат 2005 року на суму 796053 грн., що є сумою простроченої кредиторської заборгованості.
Стосовно валового доходу.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що позивачем протягом 2005 року на підставі частини 7 статті 43 Гірничого Кодексу України здійснювалося безоплатне надання працівникам і пенсіонерам вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором та галузевою угодою. Вказана операція відображена позивачем у складі волових доходів у рядку 01.2 Декларації по податку на прибуток (арк. справи 75-78), як запаси, які використані не в господарської діяльності.
Податковий орган вважає, що безоплатне надання працівникам та пенсіонерам вугілля на побутові потреби є безоплатним наданням товарів, тому вартість цього вугілля повинна включатися до складу валового доходу позивача відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону України валовий доход включаєзагальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Колегія суддів приймає висновок суду першої інстанції щодо відсутності вважати доходом вартість переданого працівникам (колишнім працівникам) вугілля, в розумінні підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».Покладений в основу податковим органом лише сам факт передачі вугілля не є підставою для збільшення валового доходу платника податку на прибуток. Обґрунтування висновку податкового органу щодо виникнення доходу у позивача при здійсненні операцій від безоплатної передачі вугілля працівникам і пенсіонерам для побутових потреб не знайшло відображення в акті перевірки, правомірно визначений судом першої інстанції як недоведене відповідачем порушення .
Судом першої інстанції вірно проведено аналіз фактичних обставин справи щодо не відповідності безоплатно наданого вугілля ознакам безоплатно наданим товарів у розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”.
Стаття 43 Гірничого Кодексу України передбачає, що підприємства з видобутку вугілля та вугледобувні підприємства зобов'язані безоплатно надавати вугілля на побутові потреби, визначає права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств.
Колегія суддів приймає висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати характер відносин між вугільним підприємством та працівниками (пенсіонерами) , направлений на отримання доходу та безпідставності донарахованих відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки зазначене вугілля надане в межах виконання соціальних гарантій працівників гірничих підприємств.
Стосовно встановлення податковим органом порушення завищення позивачем, як платником податку валових витрат (арк. справи 58).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не зменшено валові витрати на суму кредиторської заборгованості, яка залишилась не стягнутою за отриману, але не сплачену продукцію у сумі 76686300 грн., по якій сплинув термін позовної давності , встановлений статтею 257 Цивільного Кодексу України у три роки.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємства” , валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі , у вигляді безповоротної фінансової допомоги. У відповідності до зазначених норм податковий орган правомірно відніс суми кредиторської заборгованості до складу валового доходу.
Одночасно податковий орган вважає необхідним зменшити валові витрати цих же звітних періодів, виходячи з того що фактично компенсація витрат на придбання позивачем продукції не здійснена.
Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення валових витрат на вартість товарів що залишилася не сплаченою після збігу термінів позовної давнини (як безповоротна фінансова допомога правомірно віднесені до складу валового доходу).
Колегія суддів не приймає доводи податкового органу, з огляду на приписи пункту 5.1 та 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Колегія суддів зазначає, що валові витрати за зазначеними операціями формувались по факту придбання зазначених товарів (послуг) що підтверджується актом перевірки, жодного відношення до валових витрат звітних податкових періодів зазначені суми не мають, підстави корегування витрат внаслідок здійснення зміни компенсації їх вартості закріплені пунктом 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у межах спірних відносин є відсутніми. Отже жодних підстав для зменшення валових витрат не існує. Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на економічну доцільність здійсненого корегування, як таку що не узгоджується з нормами податкового законодавства.
Колегія суддів вважає, що застосування штрафів, визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг) та їх придбання, тобто їх суми віднесені до складу валових доходів та валових витрат, але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об'єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.
В межах спірних відносин відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем віднесені суми по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) або їх придбанню, які не відповідають дійсності. Таке не випливає ні з акту перевірки, ні доведено відповідачем і у ході судового розгляду. Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких така невідповідність випливає.
Враховуючи наведене склад правопорушення, який став підставою для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відсутній.
Безпідставним є також застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 440105 грн. за приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181, внаслідок безпідставності визначення податку у сумі 880210 грн.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в частині заявлених позовних вимог.
Неналежне здійснення органом владних повноважень управлінських функцій, пов'язаних з контролем за сплатою податків до бюджету стало причиною виникнення публічно-правового спору в даній справі.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно надана правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року у справі № 2-а-3742/07 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року у справі № 2-а-3742/07 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 червня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 3 червня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді Т.П.Бадахова
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова