Іменем України
05.09.11 місто Севастополь Справа №2а-2400/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді Прохорчук О.В.;
секретар судового засідання -Фімушкіна О.П.,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, довіреність № 1-2137 від 05.07.2011,
відповідача - Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя -ОСОБА_2, довіреність № 2971/04,
відповідача - Головного управління Держкомзему у місті Севастополі -ОСОБА_3, довіреність № 8-1-6/2562 від 11.04.2011,
відповідача - Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" -не з'явився,
третьої особи -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя, Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", третя особа -Садівниче товариство «Прогрес», про визнання розпорядження втратившим силу частково та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя, Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" про визнання розпорядження № 2199р від 08.12.1997 втратившим силу та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.08.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Садівниче товариство "Прогрес".
Іншою ухвалою суду від 01.08.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.08.2011 на 05.09.2011 для витребування додаткових доказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.09.2011 позовну заяву ОСОБА_4 в частині позовних вимог до Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" про зобов'язання вчинити певні дії, залишено без розгляду.
Позовні вимоги до Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя мотивовані тим, що розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 2199р від 08.12.1997 земельна ділянка НОМЕР_1 загальною площею 0,0840 га, яка розташована на території Садівничого товариства "Прогрес" в місті Севастополі передана у власність ОСОБА_5, яка не скористалась правом приватизації земельної ділянки, державний акт на землю не отримала.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Представник Головного управління Держкомзему у місті Севастополі проти задоволення позову заперечував, вважаючи його таким, що порушує права спадкоємців ОСОБА_5
Представник третьої особи Садівничого товариства «Прогрес»у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 19.08.2011 суду була надана заява про визнання позовних вимог та про розгляд справи у відсутність представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з положеннями статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, що діяв на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Судом встановлено, що розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 21993р від 08.12.1997 земельна ділянка НОМЕР_1 загальною площею 0,0840 га, яка розташована на території Садівничого товариства «Прогрес»в місті Севастополі, передана у власність ОСОБА_5.
Пунктом 3.1 вказаного розпорядження ОСОБА_5 була зобов'язана у місячний строк надати до Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя паспорт або документ, що його замінює, для внесення відповідної відмітки про безоплатну передачу земельної ділянки в приватну власність.
Умови розпорядження ОСОБА_5 не виконала, державний акт на право власності на зазначені земельні ділянки не отримала. Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки Садівничого товариства «Прогрес» від 13.03.2010 ОСОБА_4 з 2010 року по теперішній час є членом вказаного товариства та користується земельною ділянкою НОМЕР_1, має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 2199р від 08.12.1997 силу не втратило, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.
Згідно з довідкою Головного управління Держкомзему у місті Севастополі № 8-2.2-1/7204 від 19.08.2011 за даними Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку за адресою Садівниче товариство «Прогрес»НОМЕР_1 не зареєстровано.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 не набула права власності на земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 0,0840 га, яка розташована на території Садівничого товариства «Прогрес»в місті Севастополі, в цій частині вказане розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Судом не приймаються до уваги заперечення представника Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, оскільки вказані позовні вимоги стосуються іншого відповідача у справі, який скористався правом визнання позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 2199р від 08.12.1997 втратившим силу в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки НОМЕР_1, загальною площею 0,0840 га, яка розташована на території Садівничого товариства «Прогрес»в місті Севастополі.
3. Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, інших реквізитів в матеріалах справи немає) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12 вересня 2011 року.