Справа № 2а/2570/4502/2011
07 серпня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Клопот С.Л.,
при секретарі Герасенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови,-
Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі - УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - ГУЮ у Чернігівській області) про визнання незаконними дій старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильця В.І. щодо винесення постанови від 19.08.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн. та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 43,04 грн. у виконавчому провадженні № 27925051 про зобов'язання управління вчинити певні дії на користь ОСОБА_2, згідно виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова від 01.08.2011 року № 2а/2506/10014/11, а також про скасування вказаних постанов. Свої вимоги обґрунтовують тим, що 25.08.2011 року УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова отримано оскаржувані постанови державного виконавця, які прийняті в зв'язку з невиконанням рішення суду у наданий державним виконавцем строк. З вказаними постановами позивач не погоджується, оскільки рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.07.2011 року було виконано УПФУ в Деснянському районі в добровільному порядку, що підтверджується розпорядженням від 19.07.2011 року. Таким чином державним виконавцем не було вчинено виконавчих дій. Крім того позивач зазначає, що Закону України «Про виконавче провадження» не містить в собі визначення поняття терміну «негайно», в цей же час не встановлюючи, який в даному випадку дозволяється строк для самостійного виконання такого рішення суду. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Також відповідно до Інструкції про порядок проведення виконавчих дій про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт, в якому зазначаються перелік та суми витрат, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Акт до управління не надходив, в зв'язку з чим є неможливим провести перевірку правильності розрахунку витрат на проведення виконавчих дій.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що 02.08.2011 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 27925051 з виконання виконавчого листа №2-а/2506/10014/11 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 01.08.2011 року, на постанову про відкриття виконавчого провадження направлено управлінню, яким її отримано 04.08.2011 року. Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ст. 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання. Так як станом на 19.08.2011 року до відділу ніякої інформації про виконання зазначеного рішення суду не надходило до боржника було направлено вимогу про зобов'язання виконати рішення суду та надати копії відповідних документів підтверджуючих виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи, і 19.08.2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 1360 грн. та згідно до ст.41 Закону 19.08.2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 43,04 грн. Крім того зазначив, що виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не стягуються у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання - що управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігові зроблено не було. 02.09.2011 року до державного виконавця надійшов лист від боржника № 2888/06 де зазначено, що управлінням виконано рішення суду в повному обсязі. Боржником фактично рішення суду у встановлений державним виконавцем строк негайно не було виконано, а виконано лише 10.08.2011 року. Отже у державного виконавця були всі правові підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій - невиконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Також представником відповідача в письмових запереченнях зазначено, що є необґрунтованим посилання позивача на ч. 2 ст. 28 Закону, де зазначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, але в даному випадку згідно рішення суду боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії тобто здійснити перерахунок та виплату пенсії, що ніякого відношення до стягнення не має та під поняття періодичні платежі відповідно до Закону не підпадає. Щодо посилання позивача на ненаправлення акту, в якому зазначаються перелік та суми витрат на проведення виконавчих дій, зазначив, що даний акт ані на підставі Закону «Про виконавче провадження» ані на підставі Інструкції про проведення виконавчих дій не має бути направленим боржнику.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 2а/2506/10014/11 прийнято постанову про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.11.2010 року по 18.06.2011 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період. Постанова прийнята в порядку скороченого провадження та підлягає негайному виконанню.
На виконанні у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. перебуває виконавче провадження ВП № 27925051 з виконання виконавчого листа №2-а/2506/10014/11 від 01.08.2011 року виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.11.2010 року по 18.06.2011 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
На підставі ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) 02.08.2011 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та встановлено боржнику строк виконати рішення суду негайно. Боржника в п. 3 резолютивної частини постанови було попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий строк (негайно) буде розпочате його примусове виконання із стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам виконавчого провадження та отримана боржником 04.08.2011 року.
В зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, 19.08.2011 року старшим державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу про виконання рішення суду в п'ятиденний строк з дня отримання вказаної вимоги, про що повідомити державного виконавця та повідомлено, що в разі невиконання рішення суду до боржника, у відповідності до ст.. 89 Закону буде застосовано штрафні санкції та винесено подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.
Одночасно з вимогою старшим державним виконавцем 19.08.2011 року прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн., а також постанову від 19.08.2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 43,04 грн.
Частина 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Згідно ч. 3 ст. 27 Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Позивач посилається на протиправність дій державного виконавця, в зв'язку з виконанням постанови суду ще до відкриття виконавчого провадження, а саме 19.07.2011 року, що підтверджує розпорядженням.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням № 158332 від 19.07.2011 року (а.с. 8) на яке посилається позивач стягувану було здійснено перерахунок пенсії, з урахуванням рішення суду, однак вказане розпорядження не підтверджує проведення вказаних виплат ОСОБА_2.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що отримавши 04.08.2011 року постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, за рішенням суду, яке як зазначає позивач у позовній заяві, було виконано боржником в добровільному порядку ще 19.07.2011 року, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова мало повідомити державну виконавчу службу про вказану обставину, надавши підтверджуючі документи.
В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що управління лише 29.08.2011 року держаному виконавцю було направлено листа № 2888/06 (а.с. 22), в якому повідомлено про виконання рішення суду та зазначено, що борг виплачений в серпні 2011 року посиланням на протокол від 10.08.2011 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення суду від 04.07.2011 року, яке підлягало негайному виконанню, управлінням Пенсійного фонду України в деснянському районі м. Чернігова виконано лише 10.08.2011 року, а не в липні, як зазначає позивач, про що повідомлено державну виконавчу службу лише 29.08.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частина 4 вказаної статті передбачає, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (ч. 5 ст. 41 Закону).
Підсумовуючи викладене, наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку про фактичне виконання рішення суду боржником лише 10.08.2011 року згідно листа від 29.08.2011 року № 2888/06, а не у встановлений державним виконавцем строк. Отже у державного виконавця були всі підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Щодо посилання позивача на підставу для скасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій - не направлення боржнику акту з переліком та сумами витрат, а також документами, якими вони підтверджуються, слід зазначити, що ані Закон України «Про виконавче провадження», а ні Інструкція про проведення виконавчих дій не передбачає надіслання такого акту сторонам виконавчого провадження.
Крім того протиправним є посилання позивача на ч. 2 ст. 28 Закону, якою передбачено , що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, оскільки рішення суду не містить вимог про стягнення будь-яких коштів з управління, ним зобов'язано боржника вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова - відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Клопот С.Л.