Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
31 серпня 2011 р. № 2а- 3423/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.В.
суддів: Старосєльцевої О.В., Волкової Л.М.
при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідачів - Осадчої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
ОСОБА_3
до Державної митної служби України Харківської обласної митниці
провизнання незаконним та скасування наказу
ОСОБА_3 (надалі позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, до Державної митної служби України (надалі відповідач 1), Харківської обласної митниці (надалі відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати Наказ про припинення перебування на державній службі від 12.03.2011 року, в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3;
- поновити позивача, ОСОБА_3, на посаді інспектора аналітичного сектору відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Харківської обласної митниці;
- виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що вважає оскаржений наказ незаконним, прийнятим в порушення норм чинного законодавства з огляду на те, що оскаржуваним наказом про звільнення до неї було застосовано дисциплінарне стягнення, яке застосовується за значне дисциплінарне правопорушення, тоді як із самого наказу вбачається, що по відношенню до позивача проводилась службова перевірка, проведення якої передбачено, у відповідності з Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування та службової перевірки в митній службі України, затвердженої Наказом ДМСУ від 13.08.2010р. № 918, у разі вчинення незначного дисциплінарного правопорушення. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинено, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах, чого не було зроблено. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про Дисциплінарний статут митної служби України», застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування, проте таке службове розслідування не проводилось. Позивач також стверджує, що при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають норми ЗУ «Про затвердження Дисциплінарного статуту митної служби України», а правові приписи ЗУ «Про державну службу»мають застосовуватись лише у випадках, коли дані відносини не врегульовані спеціальним законом. Також Дисциплінарним статутом чітко визначені підстави, за яких може мати місце звільнення посадової особи митної служби. Однак, Державна митна служба України в оскарженому Наказі про звільнення посилається на п. 6 ст. 30 ЗУ «Про державну службу»- порушення присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону. Таким чином, в оскаржуваному наказі ДМСУ про звільнення відсутнє будь -яке посилання на ЗУ «Про Дисциплінарний статут митної служби України». Отже, на думку позивача, відповідачем не дотримано вимог спеціального закону, що регулює порядок звільнення з митних органів, при видачі оскаржуваного Наказу по особовому складу. Позивач також зазначає, що її звільнення з органів митної служби України відбулося під час перебування в стані тимчасової непрацездатності з 11.03.2011р., що підтверджується листком непрацездатності, копія якого додана до позовної заяви, що є порушенням п. 26 ЗУ «Про Дисциплінарний статут митної служби України», аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 40 КЗпП. Таким чином, позивач стверджує, що її звільнення з органів Державної митної служби 12.03.2011р. в день відсутності на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю є протиправним та необґрунтованим. В оскарженому наказі також вказано, що службова перевірка була призначена наказом Харківської обласної митниці від 21.02.2011р. Правопорушення, яке начебто було вчинено позивачем, як зазначено в оскарженому наказі, було вчинене 06.05.2011р. Прийнятим рішенням за результатами службової перевірки є оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_3, який прийнятий 12.03.2011р. Отже, зазначене рішення прийняте більш ніж за 10 місяців після вчинення позивачем за судженням відповідача неправомірного коригування митної вартості. Позивач зазначає, що навіть, якщо припустити, що інформація про вчинені неї порушення має юридичні обґрунтування, то ДМСУ не мало юридичних підстав видавати наказ про звільнення позивача, у зв'язку із закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідачі позов не визнали.
У письмових запереченнях на позов Державної митної служби України зазначено, що оскаржений ОСОБА_3 наказ від 12.03.2011р. № 390-к «Про припинення перебування на державній службі»за порушення присяги державних службовців, виданий на підставі результатів перевірки дотримання посадовими особами Харківської обласної митниці вимог законодавства під час проведення митного оформлення лікарських засобів та виробів медичного призначення щодо яких запроваджено державне регулювання цін, яка проводилась на підставі наказу Харківської обласної митниці від 21.02.2011р. № 180 «Про проведення перевірки», є цілком обґрунтованим та правомірним. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 допущено порушення вимог пп. 2.3, 2.15, 2.15.1, 2.15.3, 2.15.4, 2.15.6, 2.15.9 посадової інструкції головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості Харківської митниці, затвердженої в.о. начальника цієї митниці 22.05.2008р. Такі дії позивача є неприпустимими, оскільки факти не донарахування обов'язкових платежів до Державного бюджету України негативно впливають на результати роботи митного органу, як державного органу в цілому. В даному випадку порушення Присяги державного службовця виявилося у несумлінному виконанні службових обов'язків, тому дії ОСОБА_3 не є дисциплінарним порушенням, а є наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця, як суб'єкта зі спеціальним статусом.
У письмових запереченнях Харківської обласної митниці на позов зазначено, що оскаржений позивачем наказ від 12.03.2011р. № 390-к «Про припинення перебування на державній службі»за порушення присяги державних службовців, виданий правомірно і цілком обґрунтовано. ОСОБА_3 не сумлінно виконала свої службові обов'язки, визначені пп. 2.3, 2.15, 2.15.1, 2.15.3, 2.15.4, 2.15.6, 2.15.9 посадової інструкції, у зв'язку з чим була правомірно звільнена за наслідками проведеної перевірки.
У судовому засіданні представники відповідачів підтримали письмові заперечення на позов, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно п.2 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Митний кодекс України відповідно до преамбули до нього визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Структура та організація діяльності митної служби України регламентується главою 2 зазначеного Кодексу.
Частиною 1 статті 408 Митного кодексу України встановлено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України, та спеціальними, передбаченими у цій нормі.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що наказом Державної митної служби України від 12.03.2011 року № 390-к «Про припинення перебування на державній службі»за порушення присяги державних службовців відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну митну службу», припинено з 12.03.2011 р. перебування на державній службі інспектору аналітичного сектору відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Харківської обласної митниці ОСОБА_3.
Вказаний наказ видано на підставі результатів перевірки дотримання посадовими особами Харківської обласної митниці вимог законодавства під час проведення митного оформлення лікарських засобів та виробів медичного призначення щодо яких запроваджено державне регулювання цін, яка проводилась відповідно до наказу Харківської обласної митниці від 21.02.2011р. № 180 «Про проведення перевірки».
Перевіряючи відповідність вказаного наказу вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого:
За висновками проведеної згідно наказу Харківської обласної митниці від 21.02.2011 року №180 перевірки, було встановлено факт безпідставного, документально необґрунтованого корегування митної вартості товару «цепефім», що є лікарським засобом у вигляді порошку для приготування розчину для ін'єкцій. Даний товар, за матеріалами справи, ввозився до України Товариством з обмеженою відповідальністю «Конарк Інтелмед», митне оформлення якого здійснювалось в митному режимі «імпорт»за вантажною митною декларацією № 800000015/2010/325114 від 26.04.2010р.
Митну вартість вказаного товару було визначено декларантом у розмірі 1144739, 15 грн. за всю партію товару, тобто 147, 5 доларів США за кілограм його ваги.
Під час виникнення спірного питання щодо рівня митної вартості зазначеного вище товару, заступником начальнику відділу контролю митної вартості Харківської митниці Чанцевим І.М., відповідальною за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості Харківської митниці, було визначено позивача - головного інспектора сектору контролю ОСОБА_3, яка на час звільнення обіймала посаду інспектора аналітичного сектору відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Харківської обласної митниці.
Відповідно до рішення про визначення митної вартості товару № 800000006/2010/001544 від 06.05.2010р., проведено корегування митної вартості вказаного товару до рівня 1849, 8 доларів США за кілограм ваги. Таким чином, було збільшено рівень митної вартості даного товару в 12, 5 рази.
При цьому, в пакеті документів, наданих для митного оформлення та відповідно до яких ОСОБА_3 приймала рішення про визначення митної вартості товару, були відсутні підстави щодо визначення саме такої митної вартості вищезазначеного товару. Отже, прийняте позивачем рішення про визначення митної вартості товару, документального обґрунтування не мало.
В подальшому, після коригування, митна вартість всієї партії товару, митне оформлення якого відбувалось за ВМД № 800000015/2010/325667, становила 14356376, 06 грн. При цьому, ставка мита становила 0 %, по сплаті податку на додану вартість діючим законодавством встановлено пільгу. Отже, збільшення скорегованої митної вартості товару не мало впливу на додаткові надходження коштів за митними платежами до державного бюджету.
Усього після прийняття рішення про визначення митної вартості № 800000006/2010/001544 від 06.05.2010р., ТОВ «Конарк Інтельмед»було оформлено п'ять ВМД, за якими здійснювало митне оформлення лікарського засобу «цепефім»із загальною сумою корегування митної вартості 72069583, 91 грн. за рівнем визначеному у вказаному рішенні.
Комісія Харківської обласної митниці дійшла висновку про наявність негативного наслідку, який полягає у безпідставному, документально необґрунтованому корегуванні рівня митної вартості даного товару, здійсненого ОСОБА_3, та можливості формування імпортером штучно завищеного рівня оптової ціни лікарського засобу «цепфім»на внутрішньому ринку за алгоритмом, встановленим Порядком формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання нормами, який затверджено Постановою КМУ від 25.03.2009року № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».
Вказані обставини були досліджені комісією Харківської обласної митниці і викладені у доповідній записці начальнику митниці від 21.03.2011 року.
Таким чином було встановлено, що ОСОБА_3 було допущено порушення вимог пп. 2.3, 2.15, 2.15.1, 2.15.3, 2.15.4, 2.15.6, 2.15.9 посадової інструкції головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості Харківської митниці, затвердженої в.о. начальника цієї митниці 22.05.2008р.
Суд відзначає, що факти не донарахування обов'язкових платежів до Державного бюджету негативно впливає на результати роботи митного органу як державного органу в цілому.
Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06.09.2005р. № 2805-ІУ -цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальне звання, у тому числі керівників митних органів, спеціальних митних установ та організацій щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища держаних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Статтею вказаного Закону встановлено, що одним з основних обов'язків державних службовців є ефективна робота та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, безпосереднє забезпечення виконання покладених на державних службовців обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників, а також сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Отже, приписи статей 10 та 17 Закону України «Про державну службу»зобов'язують державних службовців не тільки суворо дотримуватись вимог Конституції та законів України, але і дотримуватись моральних принципів, суворо виконувати свої обов'язки.
За таких обставин, відповідачі дійшли висновку про те, що в даному випадку має місце порушення позивачем Присяги державного службовця, яке виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків. І тому дії ОСОБА_3 не є дисциплінарним порушенням, а є наслідком невідповідності займаній посаді за якостями державного службовця, як суб'єкта зі спеціальним статусом.
Тобто, звільнення ОСОБА_3 не є видом застосування до неї дисциплінарного стягнення, а є наслідком порушення останньою присяги державного службовця, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановленому Законом України «Про державну службу», отже склад дисциплінарного проступку у даному випадку відсутній.
Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідачів, оскільки вони повністю підтверджуються матеріалами справи, а також поясненнями свідка -ОСОБА_6 -заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Харківської обласної митниці, опитаного в процесі розгляду справи.
Колегія суддів також вважає, що твердження ОСОБА_3 щодо відсутності в її діях порушень службових обов'язків носить лише пояснювальний характер, проте жодним чином не спростовують висновків відповідачів: Державної Митної служби України та Харківської обласної митниці.
Слід також зазначити, що відповідно до норм ст. 408 Митного кодексу України, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним -Законом України «Про державну службу».
Згідно із статтею 413 Митного кодексу України, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають присягу державного службовця. Таким чином, норми Митного кодексу України передбачають поширення на трудові відносини працівників митних органів Закону України «Про державну службу».
Оскільки норми Дисциплінарного статуту не містять такої підстави як порушення присяги державного службовця, підстав для його застосування в даному випадку не має.
Вищевказане свідчить про те, що між позивачкою та Держмитслужбою виникли відносини публічної служби, які регулюються Законом України «Про державну службу», яким передбачені самостійні підстави звільнення, у тому числі така підстава як припинення державної служби, яка не є дисциплінарним стягненням.
Таким чином, суд вважає безпідставним посилання позивача на норми Дисциплінарного статуту, де наведено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватись дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Окрім того, суд вважає безпідставними посилання позивача у своєму позові нам норми ст. 31 Дисциплінарного статуту щодо обов'язкового проведення службового розслідування, оскільки положення Закону України «Про державну службу»не передбачає обов'язковості проведення службового розслідування у випадку порушення посадовою особою присяги держслужбовця.
Слушність такого висновку підтверджена позицією Вищого адміністративного суду України, викладену в листі від 25.06.2010 року у справі № 753/11/13-10 і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені адміністративним судом касаційної інстанції в даному листі.
Що стосується доводів позивача про перебування на час звільнення на лікарняному, суд відзначає, що згідно пояснень представника відповідача -Харківської обласної митниці, документи про хворобу від ОСОБА_3 у день звільнення не надходили, і тому не можуть бути підставою для скасування спірного наказу про припинення державної служби в митних органах. Окремо суд відзначає, що про проведення перевірки позивач знала, під час її проведення нею особисто 23.02.2011 року на ім'я начальника Харківської обласної митниці були складені та підписані письмові пояснення.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відповідачами доведено правомірність прийнятого рішення. Факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин судом не встановлено, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_3немає.
Доводи позивача не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
Оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 5 вересня 2011 року.
Головуючий Суддя Панченко О.В.
Судді Старосєльцева О.В.
Волкова Л.М.