м. Харків
"08" вересня 2011 р. Справа № 2-а-6927/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Супрун Ю.О.,
Суддів - Бездітко Д.В., Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,
за участю:
представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області - Светличної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не повного нарахування і виплати заробітної плати, а саме: посадового окладу; доплати за стаж роботи; відпускних; допомоги на оздоровлення в вигляді надання додаткового посадового окладу (ст. 44 ч. 5 Закону України "Про статус суддів"); 10 відсоткової премії; надбавки за складність та щомісячного грошового утримання з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року судді Богодухівського районного суду Харківської області ОСОБА_3;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2006-2010 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів";
- стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року на користь ОСОБА_3 в загальній сумі 570 124,00 грн.;
- зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України, за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 570 124,00 грн. для виплати судді Богодухівського районного суду Харківської області ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з додатком № 6 до Постанови Кабінету міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року позивачу повинен встановлюватись посадовий оклад в розмірі:
- з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року, як судді, в розмірі 7,5 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом;
- з 01.04.2007 року по 01.07.2007 року, як заступнику голови суду, в розмірі 8 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом;
- з 01.07.2007 року по 01.12.2008 року, як голові суду, в розмірі 8,5 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом;
- з 01.12.2008 року по теперішній час, як заступнику голови суду, в розмірі 8 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року та п. 4-1 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Однак Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року та 19 березня 2007 року визнаний незаконним п. 4-1 Постанови КМУ № 1310, тобто відновлено дію Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року в первинної редакції.
На це зверталось увагу ДСА України в Рішенні Ради суддів України від 27 червня 2008 року № 105, в якій запропоновано ДСА України обрахувати та включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 роки.
Не зважаючи на вказане, ТУ ДСА України в Харківській області продовжується нарахування позивачу посадового окладу, щомісячного грошового (довічного) утримання та виплату на оздоровлення при отриманні відпустки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Постановою КМ України № 1310 (332 грн.), що, на думку позивача, є незаконним та не вірним.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата судді складається з посадового окладу; премій; доплат за кваліфікаційний клас; надбавок за вислугу років; інших надбавок.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 зазначеного Закону суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років при стажі роботи понад 25 років 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Крім того п. 3-1 Постанови № 865 (з доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 року № 19, та змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2008 року № 487) передбачено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Законом, а саме ч. 4 ст. 43 передбачено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Тобто станом на 01.01.2006 року позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від заробітної плати.
Згідно зі ч.5 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу.
Оскільки розмір посадового окладу починаючи з 1 січня 2006 року визначався невірно, то усі виплати (доплата за стаж роботи; щомісячне довічне грошове утримання; розмір відпускних; допомога на оздоровлення в вигляді надання додаткового посадового окладу, надбавки та премії) нараховувались та виплачувались в меншому розмірі ніж передбачено законом.
Таким чином, як зазначає позивач, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року йому не донараховано та не сплачено 570 124,00 грн..
До позовної заяви позивач додав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області Свєтлична К.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала письмові заперечення.
Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся повістками з поштовим повідомленням. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач заперечення на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався. Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся повістками з поштовим повідомленням. До канцелярії суду надав письмові заперечення проти позову, в яких повідомив, що згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про оплату праці», винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період.
З 1 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.
Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судії здійснюють:
Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Мінфін діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 446/2011.
Аналіз зазначених положень, а також норм Бюджетного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема статей 7, 23, 35, 51 свідчить, що Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу, не несе відповідальності за нарахування та виплату заробітної плати позивачу.
Таким чином, позовні вимоги до Міністерства фінансів України є необґрунтованими та безпідставними, а отже, не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся повістками з поштовим повідомленням. До канцелярії суду надав письмові заперечення проти позову, в яких повідом наступне:
Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Тобто, Державне казначейство України здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням.
Також, жодним нормативним актом не передбачено, що органи Державного казначейства України повинні нести відповідальність за неправомірні дії посадових чи службових осіб органів державної влади.
Поряд з цим у частині 2 статті 95 Конституції України зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків.
У свою чергу Бюджетним кодексом України (пункт 6 частини 1 статті 2 цього Кодексу) встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.
Згідно з частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
У даному випадку, керуючись ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.
Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів здійснює самостійно.
Крім того, Державній судовій адміністрації України Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки були встановлені бюджетні призначення за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" на кожний відповідний бюджетний рік.
Тобто, здійснювати певні заходи щодо виплати заборгованості судді, повинен відповідний розпорядник бюджетних коштів, на якого покладено обов'язок щодо фінансового забезпечення суддів.
Таким чином представник третьої особи просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач працює на посаді судді Богодухівського районного суду Харківської області з 22 червня 1989 року, Постановою Верховної Ради України від 19 травня 1999 року № 673 обраний суддею того ж суду безстроково, Указом Президента України від 28 березня 2007 року № 246/2007 призначений заступником голови Богодухівського районного суду Харківської області, з 01 червня 2007 року (наказ голови Богодухівського районного суду Харківської області від 23.05.2007 року № 1-9) по 20 листопада 2008 року (наказ голови Богодухівського районного суду Харківської області від 20.11.2008 року № 2-64) виконував обов'язки голови того ж суду, з 01 грудня 2008 року по теперішній час заступник голови суду.
Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів місцевих та Апеляційного судів Харківської області від 14.11.2002 року судді ОСОБА_3 присвоєно другий кваліфікаційний клас.
Листом від 04.04.2011 року суддя ОСОБА_3 звертався до начальника Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області з питання нарахування йому заробітної плати виходячи з законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 675 033,00 грн. за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року.
У відповідь на зазначений лист начальник Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області (вих. № 1089 від 12.05.2011 року) повідомив, що відповідно до діючого законодавства умови оплати праці суддів у 2011 році регулюються п. 1-4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", де зазначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Відповідно до п.2 статті 44 вище зазначеного Закону розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України №865, яка в даній частині діє до кінця 2011 року. Також посилався на п. 1 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, у якому зазначено, що видатки на заробітну плату здійснюються лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ кошторисами на відповідний рік.
Згідно розрахунків заборгованості заступника голови Богодухівського районного суду Харківської області ОСОБА_3 недоплата за 2006 рік склала 58 696 грн. 60 коп., за 2007 рік - 84 572 грн. 20 коп., за 2008 рік - 68 777 грн. 44 коп., за 2009 рік - 105 056 грн. 96 грн., за 2010 рік - 253 021 грн. 60 коп., усього з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року недоплата склала 570 124 грн. 80 коп. Зазначені розрахунки також підтверджуються довідкою про заробітку плату позивача.
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок (ч. 1 ст. 44); розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 44).
Частиною 1 ст. 123 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність та визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
Згідно ст. 120 Закону України "Про судоустрій України" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 1 ст. 120); функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації (ч. 2 ст. 120); видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році (ч. 3 ст. 120).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.
Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» (назва постанови у редакції на дату її прийняття), встановлено схему посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, згідно якої посадовий оклад суддів районного суду становить 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 року № 19 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та згідно додатку № 6 встановлено схему посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, відповідно до якої посадовий оклад суддів районного суду становить 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», установлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно із постановами Кабінету Міністрів України, в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 та інших нормативно-правових актів, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1 такого змісту: «установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року зазначена постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року залишена без змін, тобто п. 4-1 такого змісту: «установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться» постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, скасований і постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року набрала законної сили 03 грудня 2007 року.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 № 2/174 були визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865», також пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року у справі № 22-а-26752/08 постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року залишена без змін.
Зазначеними судовими рішеннями були визнані незаконними всі постанови Кабінету Міністрів України в їх частині, які суперечили додатку № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне утримання суддів».
Згідно ч. 1 ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення". Конституція України визначила початок та кінець бюджетного періоду; 31 грудня всі бюджетні призначення закінчуються. Винятком з цього правила є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення, а компенсаційні виплати щодо соціального захисту суддів не є багаторічним призначенням.
Згідно зі статтями 47, 48 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, зокрема операцій з коштами державного бюджету.
Згідно з частиною другою статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 5 ст. 120 Закону України "Про судоустрій України" відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію, а тому під час виконання вказаних повноважень Державна судова адміністрація України зобов'язана була дотримуватися останнього.
Виходячи з положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", якими визначені розміри фінансування витрат на здійснення правосуддя, в тому числі окремою позицією - витрати на оплату праці, Державна судова адміністрація України не мала підстав виходити за межі цього фінансування на потреби оплати праці суддів, в тому числі і позивача.
Перелічені закони неконституційними не визнані, підстав для їх не застосування до спірних правовідносин суд не вбачає.
За таких обставин, суд вважає, що Державна судова адміністрація України, не могла діяти в інший спосіб, ніж передбачено законами про Державний бюджет України на відповідний рік, тому територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області не могло нараховувати та виплачувати більше ніж передбачено фінансуванням на оплату праці суддів, в тому числі і позивача.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку, в розумінні положень ст. 2 КАСУ, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах з боку відповідача, а тому правових підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 24, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 13.09.2011 року.
Головуючий суддя Супрун Ю.О.
Судді Бездітко Д.В.
Біленський О.О.