Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
06 вересня 2011 р. № 2-а- 9734/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, діє за дорученням від 10.08.2011р.
представника відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
громадянки Киргизстану ОСОБА_2
до Управління міграційної служби в Харківській області
про визнання бездіяльності назаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати незаконною бездіяльність Управління міграційної служби в Харківській області, зобов'язати управління міграційної служби в Харківській області негайно прийняти заяву про надання статусу біженців у ОСОБА_2, стягнути з відповідача грошові кошти як відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 - 2000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Позивач звернувся до Управління міграційної служби в Харківській області з заявою про надання їй статусу біженців, однак в день звернення їй було відмовлено в прийнятті заяви, а запропоновано звернутися із заявою пізніше, що на думку позивача свідчить про протиправну бездіяльність Управління міграційної служби в Харківській області, та порушує її права та чинне законодавство, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.09.2011р., не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та просив слухати справу без участі його представника (а.с. 24-25). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на наступне. Позивач звертався із заявою до Управління міграційної служби 20 червня 2011 року. Оскільки у позивача були відсутні документи та матеріали, які можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, їй було запропоновано зібрати необхідні документи та звернутися із заявою в Управління 22 серпня 2011 року, але вона у назначену дату не прибула, з огляду на що права позивача не є порушеними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України “Про біженців” біженець -це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віро сповідування, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватись захистом цієї країни або не бажає користуватись цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно ч. 5 ст. 9 Закону України “Про біженців” особи, які не є громадянами України та на законних підставах тимчасово перебувають на території України і під час такого перебування в країні їх громадянської належності чи постійного проживання виникли умови, зазначені у абзаці другому статті 1 цього Закону, внаслідок яких вони не можуть повернутися до країни свого походження і мають намір набути в Україні статусу біженця, повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця до закінчення строку дії дозволу на перебування в Україні.
Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України “Про біженців” до заяви про надання статусу біженця додаються документи, які посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.
Як вбачається із матеріалів справи, 20 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до Управління міграційної служби в Харківській області з заявою про надання статусу біженця в Україні (а.с. 6-8), про що свідчить відмітка в журналі особистого прийому громадян начальника управління (а.с. 30-31).
Оскільки у позивача були відсутні документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття нею статусу біженця, їй було запропоновано зібрати необхідні документи і прибути в Управління 22 серпня 2011 року. Доказів прибуття до Управління міграційної служби в Харківській області 22 серпня 2011 року позивачем суду не надано.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про біженців» якщо у заявника відсутні документи, які посвідчують його особу, його прізвище, ім'я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві.
Враховуючи, що відповідачем по справі, у день звернення позивача з заявою про надання статусу біженця 20 червня 2011 року, не було об'єктивної можливості на підставі поданих позивачем документів вирішити питанні по суті заяви в порядку ст. 12 Закону України «Про біженців», Управлінням міграційної служби в Харківській області було запропоновано позивачеві доопрацювати відповідну заяву.
З огляду на вказане, суд не вбачає порушення права позивача на розгляд його заяви про отримання статусу біженця відповідачем, повторне звернення з відповідною заявою не позбавляє позивача права на отримання статусу біженця, а зобов'язання управління міграційної служби в Харківській області негайно прийняти заяву про надання статусу біженця у ОСОБА_2 уявляється передчасним з огляду на відсутність такої заяви.
За таких умов, суд приходить до висновку, що права позивача на розгляд його заяви на отримання статусу біженця управлінням міграційної служби в Харківській області жодним чином не порушені, а тому зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно компенсації моральної шкоди, завданої на її думку позивачеві відповідачем, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Цивільного Кодексу України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4 відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
З огляду на наведене, враховуючи встановлену в судовому засіданні правомірність дій відповідача, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації моральних збитків, а тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про біженців», ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4, ст.ст. 11, 94, 160, 161, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 громадянка Киргизстану до Управління міграційної служби в Харківській області про визнання бездіяльності назаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2011 року.
Суддя Волкова Л.М.