"28" липня 2011 р. м. Київ К-21895/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2009
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009
у справі № 2а-6730/08/8 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лего-Платінум»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
третя особа ПП «Фірма «Ротманс»
про визнання відмови незаконною та спонукання до вчинення певних дій
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, позов задоволено: визнано протиправною відмову ДПІ у м. Сімферополі щодо взяття на податковий облік договору про спільну діяльність (простого товариства) № 2/10/08 від 14.10.2008, укладеного між ТОВ «Лего-Платінум» та приватним підприємством (ПП) «Ротманс»; зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі взяти на податковий облік договір про спільну діяльність (простого товариства) № 2/10/08 від 14.10.2008, укладений між ТОВ «Лего-Платінум»та ПП «Ротманс».
Судові рішення вмотивовані висновком суду, що відносини, які виникають з договору про спільну діяльність, знаходяться поза регулювання статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.08.1991 № 1560-ХІІ в редакції Закону України від 15.12.2005 № 3201-ІУ (Закон № 1560-ХІІ), у зв'язку з чим відмова ДПІ взяти на податковий облік договір № 2/10/08 від 14.10.2008, укладений між ТОВ «Лего-Платінум»та ПП «Ротманс», з підстав його не відповідності вимогам норми цієї статті є протиправною.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій ст. 1130 Цивільного кодексу України (ЦК) та ст. 4 Закону № 1560-ХІІ.
Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
В судовому процесі встановлено, що 14.10.2008 між ПП «Фірма «Романс»та ТОВ «Лего-Платинум» уклали договір № 2/10/08 про спільну діяльність (просте товариство). Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що учасники договору приймають на себе зобов'язання об'єднати свої внески і спільні дії, направлені на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Сімферополь, вул. Ескадронна, 6 (об'єкта), для досягнення спільної господарської мети -будівництва і подальшого використання з метою отримання доходу від продажу та/або надання в оренду житлових і нежитлових приміщень об'єкта.
З метою реалізації завдань спільної діяльності учасники здійснюють внески в спільну діяльність у вигляді грошових коштів, майна, майнових прав.
Внеском ПП «Фірма «Романс» в спільну діяльність є право користування земельною ділянкою площею 0,447 га на вул. Ескадронна, 6 в м. Сімферополі, а ТОВ «Лего-Платінум»- грошові кошти в сумі, достатній для організації будівництва і фактичного будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію ( пункти 3.1, 3.2 договору).
Відмова ДПІ в податковому обліку вказаного договору про спільну діяльність як окремого платника податків ( лист від 29.10.2008 ) вмотивована тим, що договір не відповідає статті 4 Закону 1560-ХІІ.
Частинами 1 та 3 цієї статті встановлено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відносини спільної діяльності регулюються главою 77 ЦК, а не Законом № 1560-ХІІ. Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Так, згідно з частинами 1 та 2 ст. 2 Закону № 1560-ХІІ інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності;(сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності (частини 1 та 2 ст. 1цього Закону).
Відповідно до частини 1 ст. 9 цього Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Згідно зі статтею 1130 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 ЦК).
Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (частина 1 ст. 1133 цього Кодексу).
Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що інвестиційна діяльність є різновидом спільної діяльності, а норми Закону № 1560-ХІІ є спеціальними по відношенню до норм глави 77 ЦК.
Оскільки сутність відносин сторін договору № 2/10/08 від 14.10.2008 полягає саме у здійсненні інвестиційної діяльності щодо житлового будівництва, ДПІ правомірно виходила з того, що сторони договору не входять до кола спеціальних суб'єктів, визначеного частиною 3 ст. 4 Закону № 1560-ХІІ, які вправі здійснювати таку діяльність, а тому правомірно відмовила в податковому обліку договору як самостійного платника податків.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, але допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, останні підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2009, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписЄ.А.Усенко
Судді підписГ.К.Голубєва
підписМ.І.Костенко
підписН.Є.Маринчак
підписС.Е.Острович