"16" березня 2011 р. м. Київ К-48717/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії, стягнення матеріальної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 15 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року, -
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, в якому просила зобов'язати відповідача провести нарахування додаткової пенси за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір прожиткового мінімуму для непрацюючих громадян, що встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»та відповідно до ст. 39 вказаного закону провести нарахування доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої визначається Законом України «Про державний бюджет України».
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 15 травня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23 квітня 2007 року, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів прожиткового мінімумів для осіб, які втратили працездатність та Провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 23 квітня 2007 року, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів мінімальної заробітної плати.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року було скасовано постанову першої інстанції, та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку, встановленого ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду. заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23 квітня 2007 року по 01 березня 2008 року, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер, проживає в м. Тараща Київської області, яке згідно з Переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Згідно з ст. 39 Закону № 796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіологічного контролю, підвищуються у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
З матеріалів справи вбачається, що на реалізацію положень ст. 39 Закону України № 796-ХІІ відповідач виплачував позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячно 5,20 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позов, судові інстанції зазначили, що дію ст. 39 Закону № 796-ХІІ на 2007 рік було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(п. 30 ст. 71).
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 39 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 01.01.2008 року, особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 вказаного Закону, яка діяла після 01.01.2008 року, особам. віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте ця виплата здійснювалась відповідачем з розрахункової величини 19,91 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що і внаслідок аварії на ЧАЕС, яка має бути виплачена відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постановою КМУ.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме ст. 39 та ст. 51 Закону № 796-ХІІ, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 836 та № 1, які істотно звужують обсяг передбачених законом прав.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом, а в справі прийнято нове обґрунтоване рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: