"28" липня 2011 р. м. Київ К-21241/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Приватного підприємства «Штайнгофф Пропертіз»
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009
та постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2008
у справі № 15/388а Господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства «Штайнгофф Пропертіз»
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова
та Головного управління державного казначейства України у Львівській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання повернути зайво сплачену суму земельного податку та штрафних санкцій
Постановою Господарського суду Львівської області від 12.02.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009. в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 27.06.2007 № 0001582302/0/19910 про визначення приватному підприємству «Штайнгофф Пропертіз»податкового зобов'язання за платежем із земельного податку в сумі 70013,63 грн., в тому числі 47306,55 грн. -основний платіж та 22707,08 грн. -штрафні (фінансові) санкції, та про зобов'язання повернути зайво сплачену суму податкового зобов'язання, визначену вказаним податковим повідомленням-рішенням, відмовлено.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт використання земельної ділянки площею 1,55 га, що знаходиться на вул. Левандівській, 5-а в м. Львові, в комерційних цілях у зв'язку із наданням в оренду розташованої на цій земельній ділянці нежитлової будівлі та на статі 2, 14 27 Закону України «Про плату за землю», Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Держкомзема України, Мінанрополітики України, Мінбудархітектури України, Української Аграрної Академії Наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11.
В касаційній скарзі ПП «Штайнгофф Пропертіз»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, доводячи порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Відповідачі не реалізували процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення ПП «Штайнгофф Пропертіз»податкового зобов'язання за платежем із земельного податку в сумі 70013,63 грн., в тому числі 47306,55 грн. -основний платіж та 22707,08 грн. -штрафні (фінансові) санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, що є предметом судового вирішення, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.06.2007 № 1393/23-2/33862854, про порушення підприємством статей 2, 5, 14, 15 закону України «Про плату за землю»та заниження самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку за земельну ділянку площею 1,55 га на вул. Левандівській, 5а в м. Львові за період з 01.01.2006 по 01.04.2007 на загальну суму 47306,55 грн. внаслідок застосування при декларуванні сум податкових зобов'язань коефіцієнту функціонального призначення земель, встановленого для земель промисловості, замість коефіцієнта, встановленого для земель комерційного призначення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що грошова оцінка землі, з розрахунку якої позивач зобов'язаний був обчислити та сплатити земельний податок, повинна була визначатися із застосуванням коефіцієнту функціонального призначення для земель комерційного використання та складати 802,00 грн. за 1 кв.м, а не 240,52 грн. за 1 кв.м, оскільки позивач на підставі договору оренди від 18.05.2005 надав в оренду приватному підприємству «Дивани-Меблі»нежитлову будівлю, розташовану на зазначеній земельній ділянці, строком до 01.08.2007.
З таким висновком, однак, не можна погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку згідно зі ст. 13 Закону № 2535-XII є дані державного земельного кадастру.
Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (частина 1 ст. 193 Земельного кодексу України).
Призначенням державного земельного кадастру, як встановлено статтею 194 цього Кодексу, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Складовою частиною державного земельного кадастру є грошова оцінка земельних ділянок, яка залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт «г»ст. 196, частини 2, 3, 5 ст. 201 цього ж Кодексу).
Згідно із частиною 1 ст. 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Залучена до справи копія довідки № 12996 про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в м. Львові, виданої Львівським міським управлінням земельних ресурсів 07.03.2006, підтверджує доводи позивача про визначення ним податкових зобов'язань відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки на вул. Левандівській, 5а в м. Львові, яка складає 240,52 грн. за 1 кв.м. При цьому згідно із зазначеною довідкою функціональне використання земельної ділянки визначено як землі промисловості (а.с. 14).
Обставини, які б свідчили, що дані щодо нормативної грошової оцінки землі, вказані в довідці, не відповідають даним державного земельного кадастру, в судовому процесі не встановлені, будь-які доводи на спростування факту такої відповідності ДПІ не наводить.
За таких обставин, коли податкові зобов'язання позивач визначив виходячи з грошової оцінки землі, що відповідає даним державного земельного кадастру, підстави для донарахування суми податкових зобов'язань відсутні, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 № 0001582302/0/19910 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Суд встановив, що позивач платіжним дорученням № 156 від 09.08.2007 повністю донараховане податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 70013,63 грн. (а.с. 20).
Відсутність обов'язку щодо сплати податку виключає підстави для його виконання, а тому сплачені позивачем 70013,63 грн. підлягають поверненню з бюджету як надмірно сплачені.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, але допустили помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України, останні підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Штайнгофф Пропертіз»задовольнити, скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 та постанову Господарського суду Львівської області від 12.02.2008.
Позов задовольнити, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 27.06.2007 № 0001582302/0/19910, зобов'язати Відділення Державного казначейства України у Залізничному районі м. Львова повернути надміру сплачене податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 70013,63 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Штайнгофф Пропертіз»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. (сімсот чотири грн.).
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписЄ.А.Усенко
Судді підписГ.К.Голубєва
підписМ.І.Костенко
підписН.Є.Маринчак
підписС.Е.Острович