09 серпня 2011 року м. Київ К-27334/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Рибченко А.О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі -Миргородська ОДПІ)
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010
у справі № 2-а-1062/09
за позовом Миргородської ОДПІ
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4520,17 грн., яка утворилася внаслідок несплати ОСОБА_1 відповідної суми податку з успадкованого нею майна у вигляді земельної частки (паю) в колективного сільськогосподарському підприємстві «Дружба»(далі -КСП «Дружба»).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010, у позові відмовлено з тих підстав, що успадкований ОСОБА_1 майновий пай не є за свою правовою природою корпоративним правом, що виключає можливість оподаткування цього спадкового майна за ставкою 13% відповідно до підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Миргородська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, на обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що успадкований ОСОБА_1 майновий пай є об'єктом комерційної власності та підлягає оподаткуванню за правилами підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 названого Закону.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Миргородської ОДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податку з доходів фізичних осіб нараховано контролюючим органом ОСОБА_1 внаслідок того, що останньою не сплачено відповідну суму податку з вартості майнового паю у пайовому фонді КСП «Дружба»(34770,56 грн.), який було успадковано нею як спадкоємцем першої черги після смерті матері відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2006.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправильність кваліфікації податковим органом успадкованого майнового паю в пайовому фонді КСП «Дружба»як об'єкта комерційної власності.
Так, згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткуванню за ставкою, визначеною пункті 7.1 цього Закону (13 % на період 2004-2006 року), підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.
Відповідно до пункту 17 Розділу X Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікат на право на земельну частку (пай) не є цінним папером в розумінні статей 1, 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».
Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.
Оскільки право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.
До того ж, пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено заборону до 1 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.
Отже, сертифікат на земельну частку (пай) не відноситься до корпоративних прав.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що майновий пай в пайовому фонді КСП «Дружба» не є об'єктом комерційної власності, та не підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною підпунктом 7.1 статті 7 названого Закону (13 % на період 2004-2006 року), що виключає правомірність стягнення з ОСОБА_1 оспорюваної суми податку.
Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010 у справі № 2-а-1062/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Костенко