09 серпня 2011 року м. Київ К-31037/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Рибченко А.О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010
у справі № 2-а-812/10/1670
за позовом приватного підприємства «Авіаком груп»(далі -Підприємство)
до Кременчуцької ОДПІ
про скасування акта про анулювання реєстрації платника ПДВ.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано акт Кременчуцької ОДПІ від 01.02.2010 № 2867/10/15-232, за яким було анульовано реєстрацію Підприємства як платника ПДВ. У прийнятті цих судових рішень попередні судові інстанції виходили з відсутності підстав, з якими підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує можливість анулювання реєстрації особи як платника ПДВ.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на абзац другий пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», яким передбачено «іншу причину»у розумінні підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»для анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, а саме -недекларування (несплата) такою особою податкових зобов'язань в обсягах не менших, ніж установлені підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті названого Закону. Крім того, скаржник наголошує на тому, що діяльність позивача (який належить до категорії транзитерів) спрямована на мінімізацію податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування, що також позбавляє Підприємство права на статус платника ПДВ.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з огляду на таке.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за оспорюваним актом було анульовано реєстрацію Підприємства як платника ПДВ з посиланням на підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, за змістом цієї норми Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Втім, як вірно зазначили суди, податковим органом не доведено існування будь-якого з перелічених у цьому приписі фактів.
Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного висновку судів. Зроблене податковим органом тлумачення цієї правової норми, відповідно до якого є «інші причини», крім перелічених, для настання такого юридичного наслідку, як анулювання реєстрації платника ПДВ, не ґрунтується на змісті цієї норми, оскільки поняття «будь-які інші причини»вжито у контексті звільнення особи від сплати податку з інших підстав, ніж за рішенням суду, та не передбачає наявність інших обставин як підставу для анулювання вказаної реєстрації.
Твердження Кременчуцької ОДПІ про ухилення Підприємства від оподаткування та участь позивача у схемах мінімізації податкових зобов'язань також не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України, оскільки незаконне формування податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з ПДВ є підставою для донарахування платникові податкових зобов'язань з цього податку, застосування до платника фінансових санкцій, позбавлення його права на отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування тощо, однак не має наслідком анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ.
Не можна визнати слушними і посилання скаржника на пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», оскільки підзаконний акт Кабінету Міністрів України не може змінювати елементи правового механізму регулювання податку на додану вартість, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням викладеного підстав для скасування оскаржуваних рішень місцевого і апеляційного судів не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.
2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі № 2-а-812/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя М.І. Костенко