79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
05 вересня 2011 р. № 2а-2356/11/1370
16 год. 31 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р. П.,
судді - Коморного О. І.
судді - Лунь З. І.
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника відповідача Назарко В. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства «ОСОБА_2.»до Головного контрольно -ревізійного управління України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
2 березня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства «ОСОБА_2.»до Головного контрольно -ревізійного управління України. Просить суд визнати незаконною бездіяльність Головного контрольно-ревізійного управління України при розгляді скарги фермерського господарства за вих. № 103 від 16.04.2010 р. та зобов'язати провести перевірку по скарзі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про боротьбу з корупцією», Закону України «Про контрольно -ревізійну службу в Україні»не провів перевірку Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області, екологічної інспекції у Сокальському районі Львівської області по скарзі позивача за вих. № 103 від 16.04.2010 р., листами від 22.04.2010р №07-14/508, від 18.05.2010р. №24-14/242, від 30.08.2010р. №07-14/1462 надає неповну інформацію та листом від 31.01.2011р. №07-14/242 позбавило позивача прав, передбачених ст.40 Конституції та ст.9 Закону України «Про інформацію».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленям про вручення поштового відправлення; надіслав до суду 17.08.2011 року клопотання (вх. № 37492) про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує.
Позиція відповідача викладена в запереченні від 31.08.2011 року (вх. № 39262), де вказано, що скаргу позивача за вих. № 103 від 16.04.2010 р. скеровано за належністю до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, до сфери управління якого входить Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, про що листом від 22.04.2010р №07-14/508 поінформовано позивача. Крім того, листами відповідача від 22.04.2010р №07-14/508, від 18.05.2010р. №24-14/242, від 30.08.2010р. №07-14/1462 надано обґрунтовані та вичерпні відповіді на скарги позивача, а листом від 31.01.2011р. №07-14/242 поінформовано позивача про те, що обґрунтована відповідь на поставлені у скарзі питання вже була надана попередніми листами, а тому відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»повторні звернення позивача не розглядаються. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.
16.04.2010 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою вих. № 103, у якій просив вирішити питання щодо проведення перевірки та притягнення до відповідальності працівників Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, екологічної інспекції в Сокальському районі Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, які в період з 17.10.2005р. по даний час, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересів служби не вирішили питання про стягнення збитків, заподіяних державі з фермерського господарства «ОСОБА_2.», в результаті чого державі було нанесено збитки в сумі 16 504,06 грн.
22.04.2010 року за № 07-14/508 відповідач надіслав позивачу відповідь на вказану скаргу, у якій зазначив, що розгляд проблемних питань, викладених у даній скарзі відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»не входить до компетенції органів Державної контрольно-ревізійної служби. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року, якою затверджено положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Мінприроди здійснює свої повноваження відповідно до законодавства щодо держаного контролю та має право застосовувати до порушників законодавства економічні санкції та подавати позови про відшкодування збитків і втрат. З цих підстав направляє скаргу за належністю до Мінприроди з проханням розглянути її відповідно до своєї компетенції та проінформувати фермерське господарство про результати розгляду.
05.05.2010 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою вих. № 136, в якій просив витребувати з Мінприроди скаргу фермерського господарства за вих. №103 від 16.04.2010 року та вирішити питання про проведення перевірки по даній скарзі і направити на адресу фермерського господарства результати перевірки.
18.05.2010 року за № 24-14/242 відповідач надіслав позивачу відповідь на вказану скаргу, у якій зазначив, що ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»визначено, що органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви, і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Контроль за надходженнями грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Окрім того зазначено, що скарга фермерського господарства від 16.04.2010 року № 103 з питань неприйняття мір екологічною інспекцією в Сокальському районі Державного Управління екології та природних ресурсів у Львівській області щодо стягнення збитків в судовому порядку переслана на підставі ст. 7 Закону № 393 за належністю до Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України, до сфери управління якого входить Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи. Також зазначалось, що протягом травня-червня 2010 року заплановано проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України. В межах компетенції КРУ буде досліджено стан розгляду об'єктом контролю вищевказаної скарги, про результати проведеного контрольного заходу позивача буде повідомлено.
29.07.2010 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою вих. № 212, у якій просив надати копію акта перевірки Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України по факту перевірки фактів, викладених у скарзі від 16.04.2010 року № 103.
30.08.2010 року за № 07-14/1462242 відповідач надіслав позивачу відповідь на вказану скаргу, у якій зазначив, що ревізіями фінансово-господарської діяльності Державної екологічної інспекції та її регіональних інспекцій було проведено аналіз надходжень до бюджету стягнень, платежів, штрафів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, що були понесені внаслідок господарської та іншої діяльності, під час яких було досліджено питання, викладене у скарзі фермерського господарства стосовно невжиття Екологічною інспекцією в Сокальському районі заходів по відшкодуванню фермерським господарством «ОСОБА_2.»збитків, заподіяних через порушення природоохоронного законодавства на суму 16504,06 грн. та доручено Інспекції вирішити питання про поновлення процесуального строку подачі позову до суду в частині примусового стягнення з фермерського господарства збитків.
21.01.2011 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою вих. № 36, у якій просив надати обґрунтовану відповідь на скаргу фермерського господарства від 16.04.2010 року № 103, в якій було вказано вирішити питання щодо проведення перевірки та притягнення до відповідальності працівників Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, екологічної інспекції в Сокальському районі Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області, які в період з 17.10.2005 року по даний час, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересів служби не вирішили питання про стягнення збитків, заподіяних державі фермерським господарством «ОСОБА_2.», в результаті чого державі було нанесено збитки в сумі 16504,06 грн.
31.01.2011 року за № 07-14/101 відповідач надіслав позивачу відповідь на вказану скаргу, у якій зазначив, що зазначені у скарзі питання вже порушувались у попередніх скаргах, зокрема, від 16.04.2010 року № 103, від 05.05.2010 року № 163, від 29.07.2010 року № 212, на які листами КРУ від 22.04.2010 року № 07-14/508, від 18.05.2010 року № 24-14/242, від 30.08.2010 року № 07-14/1462 надавались обґрунтовані відповіді та що у відповідності до ст.8 Закону № 393 не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і тог ж питання, якщо перше вирішено по суті, а відтак зазначило, що припиняє розгляд звернень Фермерського господарства з питань проведення перевірки та притягнення до відповідальності працівників Екологічної інспекції в Сокальському районі Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області.
Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Згідно ст. 10 цього ж Закону право на інформацію забезпечується, серед іншого, обов'язком органів державної влади інформувати про свою діяльність та прийняття рішення.
Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»кожному гарантується право на звернення до державних органів, їх службових осіб за вирішенням того, чи іншого питання, на справедливий розгляд звернення та дачу відповіді за наслідками звернення у встановлені законом строки.
Згідно ст. 3 цього ж Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно ст. 5 цього ж Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно ст. 7 цього ж Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно ст. 15 цього ж Закону відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно ст. 18 цього ж Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, зокрема, до органів державної влади, має право одержувати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень відповідачем ст. ст. 19, 40, 68 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 7, 19 Закону України «Про звернення громадян», п. «г» ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст. ст. 2, 8, 11 Закону України «Про контрольно -ревізійну службу в Україні». У відповіді на скаргу позивача за вих. № 103 від 16.04.2010 р. відповідач правомірно вказав, що розгляд проблемних питань, викладених у даній скарзі відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»не входить до компетенції органів Державної контрольно-ревізійної служби. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року, якою затверджено положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Мінприроди здійснює свої повноваження відповідно до законодавства щодо держаного контролю та має право застосовувати до порушників законодавства економічні санкції та подавати позови про відшкодування збитків і втрат. Відтак, у відповідності до ст. 19 Конституції України, відповідач направив скаргу за належністю до Мінприроди з проханням розглянути її відповідно до своєї компетенції.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують у безпідставності позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.
Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача стосовно розгляду скарги позивача за вих. № 103 від 16.04.2010 р. та не проведення відповідачем перевірки та притягнення до відповідальності працівників Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, екологічної інспекції в Сокальському районі Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами відсутність у його діях порушень Конституції України та Законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про боротьбу з корупцією», «Про контрольно -ревізійну службу в Україні».
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог фермерського господарства «ОСОБА_2.»до Головного контрольно -ревізійного управління України про визнання незаконною бездіяльності Головного контрольно-ревізійного управління України при розгляді скарги фермерського господарства за вих. № 103 від 16.04.2010 р. та зобов'язання провести перевірку по скарзі слід відмовити повністю.
За таких обставин Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити.
Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 9 вересня 2011 року.
Головуючий суддя Качур Р.П.
Суддя О. Коморний
Суддя З. Лунь