73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"27" липня 2011 р. Справа № 2-а-2167/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Ульянової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області < 3-я особа > про визнання дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області стосовно складення акту перевірки неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач або ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі (далі по тексту відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2011 року, №0004541700 та №0004511700 та визнання дій щодо складання акту перевірки неправомірними.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.
Так, 09.03.2011 року відповідачем проведена документальна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період роботи з 11.06.2009 року по 16.12.2010 року, про що складений відповідний акт №80/17/2827307753.
Вважає, що дії ДПІ щодо складання акту, а саме його висновку у п.2.2.1 та 2.2.2 суперечать закону та є неправомірними. Так, при визначенні валового доходу ДПІ не врахувало, що кошти отримані від ОСОБА_2. за АКБ були йому повернуті, як помилково зараховані, що підтверджується відповідною розпискою. Кошти в сумі 76 тис. грн. не були включені до валового доходу у зв'язку з тим, що вони є фінансовою допомогою, яка підлягає поверненню 01.01.2012 року, згідно Договору від 01.01.2010 року. Крім цього, ДПІ не включені до визначення витрат, кошти пов'язані з одержанням доходу на загальну суму 30433 грн. 00 коп. (видаткові накладні №ЧП-0000101 та 000038).
У зв'язку з цим просив позов задовольнити у повному обсязі.
На питання суду, з приводу того хто надав до ДПІ документи для перевірки, позивач відповів, що цим займалась особа, яка сприяла йому у веденні бухгалтерського обліку. Він ці документи ДПІ особисто не надавав, які саме документи були надані він не знає, опис документів зданих для перевірки в ДПІ не підписував.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що перевірка ФОП проведена на підставі наказу про проведення позапланової перевірки за №76 від 16.02.2011 року, направлення на перевірку №58 від 22.02.2011 року та заяви ОСОБА_1 про проведення перевірки. У зв'язку з тим, що позивач на запрошення до податкової інспекції не з'явився, наказ про проведення перевірки був вручений йому рекомендованим листом №748986 від 16.02.2011 року з повідомленням про вручення.
Перевірка розпочата 22.02.2011 року та закінчена 28.02.2011 року, тобто перевірка проведена у строки передбачені п.п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України. Перевірка проведена у приміщенні ДПІ. При перевірці використовувались первинні бухгалтерські документи, надані згідно опису та дані податкових декларацій по податку на додану вартість, декларацій про отримані доходи, звіти єдиного податку, які подавались до податкової інспекції за перевіряємий період. За результатами проведення перевірки складений акт від 09.03.2011 року, №80/17/2827307753.
В ході перевірки в діяльності позивача виявлені чисельні порушення вимог чинного законодавства України, а саме п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року, №889-ІV (далі по тексту Закон №889) та ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року, №13-92 (далі по тексту Декрет КМ), в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2010 року на суму 7987 грн. 50 коп. та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168), в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 5798 грн.
На підставі акту перевірки №80/17/2827307753, у зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме №0004511700 від 17.03.2011 року по податку на додану вартість на загальну суму 7247 грн. 50 коп. та №0004541700 від 17.03.2011 року по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 9984 грн. 38 коп., які були вручені позивачу листом від 18.03.2011 року.
За таких обставин вважає, що ДПІ не порушено норми чинного законодавства, які регулюють порядок проведення позапланових документальних перевірок та порядок оформлення результатів планових виїзних перевірок.
Щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, до представник ДПІ зазначила наступне.
Договір про надання фінансової допомоги, а також розписка про повернення коштів ОСОБА_2., на які посилається позивач у позові до ДПІ не надавались.
Перевіркою правильності визначення валового доходу відображеного в звітах єдиного податку та декларації про доходи з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки виявлено заниження виручки від реалізації продукції за 2009 рік на суму 4357 грн., за 2010 рік на суму 71000 грн., чим порушено п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року, №727/98 (далі по тексту Указ №727).
Так, згідно виписок з розрахункового рахунку в листопаді 2009 року ФОП не включено до валового доходу суму надходжень коштів на розрахунковий рахунок в сумі 3150 грн. від ОСОБА_2. за акумулятори, в сумі 750 грн. від ОСОБА_3. за надані послуги. Крім цього, згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1. встановлено отримання ним доходу в 4 кв. 2009 року від В. Олександрівської філії ВАТ по експлуатації газового господарства в сумі 457 грн. В липні 2010 року не включено до валового доходу суму надходжень коштів на розрахунковий рахунок в сумі 40000 грн. від ОСОБА_1, в серпні 2010 року не включено до валового доходу суму надходжень коштів на розрахунковий рахунок в сумі 24000 грн. від ОСОБА_1, в листопаді 2010 року не включено до валового доходу суму надходжень коштів на розрахунковий рахунок в сумі 7000 грн. від ОСОБА_1
Згідно п.п.2.2.2 акту в ході перевірки не було пред'явлено документів, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, тому при визначенні чистого доходу враховані витрати в розмірі 25% від суми валового доходу відповідно від отриманого доходу по даному виду діяльності згідно Декрету КМ та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року, №12.
Відповідно до ст.5 Указу №727 у разі порушення вимог, встановлених ст.1 даного Указу, платник єдиного податку зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з наступного періоду (кварталу).
ФОП у 2010 році згідно даних перевірки отримано дохід в сумі 614919 грн., перевищення граничного розміру валового доходу становить 114919 грн., валові витрати 58139 грн., чистий дохід 56780 грн. У зв'язку з викладеним, на підставі п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8, п 19.1 ст.19 Закону №889 та ст.13 розділу ІV Декрету КМ ФОП донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності за 4 квартал 2010 р. на суму 7987 грн. 50 коп.
Також, при перевірці правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 24.06.2009 р. по 16.12.2010 р. встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ на 726 грн., а саме ФОП не включено до податкових зобов'язань декларації з ПДВ за листопад 2009 року суму надходжень коштів на розрахунковий рахунок від ОСОБА_2. за акумулятори, від ОСОБА_3. за наданні послуги, від В. Олександрівської філії ВАТ по експлуатації газового господарства.
Крім цього, позивачем в липні 2010 року неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ 5072 грн., які не підтверджуються податковими накладними по постачальникам ОСОБА_4. та ОСОБА_5
У зв'язку з викладеним позивачу було донараховано ПДВ на загальну суму 5798 грн.
На питання суду, з приводу того хто надав до ДПІ документи для перевірки, представник ДПІ відповіла, що документи на підставі, яких проводилась перевірка ДПІ надала особа, яка сприяла веденню бухгалтерського обліку у позивача. Особисто ФОП ці документи ДПІ не надавав.
Дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно оцінивши обставини, що мають юридичне значення для вирішення справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, на момент перевірки позивач був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, перебував на податковому обліку в ДПІ та з 24.06.2009 року по 22.12.2010 року був платником податку на додану вартість.
В період з 11.06.2009 року по 16.12.2010 року позивач оподаткування одержаних доходів від здійснення господарського діяльності здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.
В період часу з 22.02.2011 року по 28.02.2011 року ДПІ проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2009 року по 16.12.2010 року.
Перевірка проведена у зв'язку із зняттям з податкового обліку позивача, на підставі наказу №79 від 16.02.2011 року «Про проведення позапланової перевірки», направлення №58 від 22.02.2011 року.
В ході перевірки в діяльності позивача виявлені порушення
- п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року, №889-ІV (далі по тексту Закон №889) та ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року, №13-92 (далі по тексту Декрет КМ), в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2010 року на суму 7987 грн. 50 коп.;
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168), в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 5798 грн., у т.ч. за листопад 2009 року в сумі 726 грн., за липень 2010 року в сумі 2509 грн., за листопад 2010 року у сумі 2563 грн.
У зв'язку з цим ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме №0004511700 від 17.03.2011 року по податку на додану вартість на загальну суму 7247 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 5798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1449 грн. 50 коп. та №0004541700 від 17.03.2011 року по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 9984 грн. 38 коп., в т.ч. за основним платежем 7987 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1996 грн. 88 коп. Зазначені податкової повідомлення-рішення були вручені позивачу 22.03.2011 року.
Суть порушень, на підставі яких ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004511700 від 17.03.2011 року полягала в тому, що ФОП неправомірно, на думку ДПІ, відніс до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5072 грн., які не підтверджується податковими накладними, а також не включив до податкових зобов'язань з ПДВ суму 726 грн.
Суть порушень, на підставі яких ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004541700 від 17.03.2011 року полягала в тому, що ФОП занизив виручку від реалізації продукції, а саме не відобразив як виручку суму надходжень від ОСОБА_1 на підставі договору позики від 01.01.2010 року.
Щодо законності податкового повідомлення-рішення №0004511700 від 17.03.2011 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, а відповідно до п.4.1 ст.4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно із п.7.3 ст.7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Дослідженням матеріалів справи, а саме відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, акту перевірки від 09.03.2011 року, №80/17/2827307753, а також відповідно до показів сторін по справі встановлено, що позивач не включив до податкових зобов'язань з ПДВ суми ПДВ, які виникли внаслідок реалізації ним акумулятора ОСОБА_6 (кошти на розрахунковий рахунок надійшли 17.11.2009 року) у розмірі 525 грн., суми ПДВ, які виникли внаслідок надання послуг Сібірцеву С.В. (кошти на розрахунковий рахунок надійшли 30.11.2009 року) у розмірі 125 грн. та суму ПДВ, яка виникла внаслідок отримання доходу від В. Олександрівської філії ВАТ по експлуатації газового господарства у розмірі 76 грн. 17 коп. А всього занижено податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2009 року на загальну суму 726 грн. (з врахуванням заокруглення цифр).
При цьому суд не приймає до уваги свідчення позивача, який зазначає, що кошти від ОСОБА_6 за акумулятори у сумі 3150 грн. (в т.ч. ПДВ 525 грн.) були помилково зараховані на його розрахунковий рахунок та в подальшому готівкою повернуті ОСОБА_6 на підставі розписки, так як позивач не надав суду розписку, яка на його думку підтверджує факт повернення коштів, а також не надав суду видатковий касовий ордер, який підтверджує факт видачі коштів готівкою з каси ОСОБА_6 Крім цього, суд зазначає, що позивач здійснював господарську діяльність з реалізації в т.ч. акумуляторів, тобто реалізація ОСОБА_6 акумуляторів на суму 3150 грн. відповідала змісту діяльності позивача.
Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004511700 від 17.03.2011 року в частині донарахування ПДВ по вищевикладеним операціям на суму 726 грн. та штрафних санкцій на суму 181 грн. 50 коп. є законним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а відповідно до п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.
Відповідно до акту перевірки ДПІ вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 5072 грн., які не підтверджуються податковими накладними по постачальнику ОСОБА_4. на суму 940 грн. та постачальнику ОСОБА_5. на суму 4132 грн.
Суд не погоджується з зазначеною позицією ДПІ у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата усіх передбачених податків та зборів.
Відповідно до змісту ПК України перевірки ДПІ мають бути повними та об'єктивними.
Так, відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, який був наданий для перевірки ДПІ, у липні 2010 року позивач отримав від ОСОБА_4 податкову накладну №102 на суму ПДВ 940 грн. та від ОСОБА_7. податкову накладну №15 на суму 4132 грн. 19 коп.
Разом з цим, опис документів зданих для перевірки не містив ці податкові накладні, тобто вони не були представлені ДПІ для перевірки.
Однак відповідно до витягу електронно-інформаційної бази «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по платнику податку ОСОБА_1 який є у наявності у ДПІ та був наданий нею суду встановлено, що на момент перевірки ДПІ володіло інформацією щодо того, що позивач дійсно придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_5. товар, внаслідок чого останніми йому було виписано податкові накладні. На підставі цих накладних позивачем було сформовано податковий кредит.
Дослідженням податкових накладних №102 від 16.07.2010 року, №15 від 16.07.2010 року, які позивач надав суду, встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону №168, а отже є чинними.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до показів сторін по справі позивач особисто не здавав документи для перевірки в ДПІ, опис документів зданих для перевірки в ДПІ у Бериславському районі не підписував, а отже ним не вчинялись дії щодо приховування податкових накладних від органів державної податкової служби. При цьому, ДПІ знаючи про наявність податкових накладних, не витребувало їх у позивача та не вчинила жодних дій, спрямованих на об'єктивність та повноту проведення перевірки в цій частині.
За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ 5072 грн. по постачальникам ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на підставі наявних у нього податкових накладних.
Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004511700 від 17.03.2011 року в частині донарахування ПДВ по вищевикладеним операціям на суму 5072 грн. та штрафних санкцій на суму 1268 грн. є не законним та підлягає скасуванню.
Щодо законності податкового повідомлення-рішення №0004541700 від 17.03.2011 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Указу №727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
При цьому під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). До загальної суми виручки необхідно включати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.
Відповідно до п.5 Указу №727 у разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Дослідження матеріалів справи, а саме відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів встановлено, що позивачем за 2010 рік отримано виручку у сумі 614919 грн., що перевищує граничний розмір виручки на 114919 грн.
Тобто зазначена сума у розмірі 114919 грн. є такою, яка не була оподаткована. Порядок оподаткування суми, яка перевищує встановлений граничний розмір виручки регулюється Законом №889 та ст.13 розділу ІV Декрету КМ.
У зв'язку з цим, ДПІ донараховано податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 7987 грн. 50 коп.
Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004541700 від 17.03.2011 року щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності на суму 7987 грн. 50 коп. та штрафних санкцій на суму 1996 грн. 88 коп. є законним та не підлягає скасуванню.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо того, що кошти в сумі 71 тис. грн. (які входять до складу суми перевищення граничного розміру виручки) є поворотною фінансовою допомогою, яка підлягає поверненню до 01.01.2012 року, а тому вона не має включатися до виручки.
Так, кошти у сумі 71 тис. грн. отримані позивачем на підставі договору займу від 01.01.2010 року між ним та ОСОБА_1. Зазначенні кошти, згідно показів позивача ним використовувались виключно у господарській діяльності.
Отже, суд вважає, що ці кошти є позареалізаційними доходами та мають включатись до складу виручки.
Крім цього, правова природа поворотної фінансової допомоги підприємству, на момент виникнення відповідних правовідносин регулювалась Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, №334/94-ВР, відповідно до ст.4 якого до валового доходу включалась суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого періоду від осіб, що не є платником цього податку. Тобто у такому разі поворотна фінансова допомога також підлягає оподаткуванню.
Щодо визнання дій по складанню акту перевірки неправомірними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.78,79 ПК України документальна невиїзна позапланова перевірка проводиться у разі, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно ст.82 ПК України тривалість документальних невиїзних позапланових перевірок щодо суб'єктів малого бізнесу не повинна перевищувати 5 робочих днів.
Як зазначалось вище, приводом для проведення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача були його заява від 16.12.2010 року про проведення перевірки та заява про припинення платника податків.
Підставами для проведення зазначеної перевірки були наказ №79 від 16.02.2011 року «Про проведення позапланової перевірки» та направлення №58 від 22.02.2011 року.
Перевірка проведена в строк, що не перевищує 5 робочих днів.
Отже порядок проведення та організації перевірки позивача з боку ДПІ не порушений.
Відповідно до ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акту, якщо під час перевірки встановленні порушення.
Перевіркою позивача виявленні чисельні порушення вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим складений акт №80/17/2827307753 від 09.03.2011 року.
Дослідженням акту перевірки №80/17/2827307753 від 09.03.2011 року встановлено, що він складений відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 року, №984.
За таких обставин суд вважає, що акт перевірки №80/17/2827307753 від 09.03.2011 року складений ДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом.
Отже позовні вимоги позивача, щодо визнання дій по складанню акту перевірки неправомірними є такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бериславському районі в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0004511700 від 17.03.2011 року підлягає частковому задоволенню, а в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0004541700 від 17.03.2011 року та визнання дій щодо складання акту перевірки неправомірними не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області про визнання дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області стосовно складення акту перевірки неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року, №0004511700 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 2509 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 627 грн. 25 коп., по постачальникам фізична особа-підприємець ОСОБА_5 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4.
В решті позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 року, №0004541700 та визнання дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області стосовно складення акту перевірки неправомірними - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 серпня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 8.2.8