73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
26 липня 2011 р. Справа № 2-а-2576/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова Кооперація" до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, Генічеської міської ради, треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання незаконним висновку щодо можливості надання земельних ділянок з правом особистого строкового сервітуту громадянам; скасування рішення № 108 від 25.03.2011 року,
встановив:
Споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач 1, РДА) та Генічеської міської ради (далі - відповідач 2, Міська рада), треті осіби, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про, з урахуванням збільшення позовних вимог, скасування рішення Міської ради № 108 від 25.03.2011 року, скасування рішення Міської ради № 70 від 17.03.2011 року.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, (територія ринку) відносно якої Генічеською міською радою прийнято рішення № 108 від 25.03.2011 року, належить на праві постійного користування позивачу СТ ГСТ "Нова кооперація" відповідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.03.1996 року, виданого за рішенням Генічеської міської ради № 60 від 21.02.1996 року.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 року №1019 раніше видані державні акти на право власності, на право постійного користування залишаються чинними і підлягають зміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Згідно статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та використання земельної ділянки без встановлення строку.
Стаття 95 ЗК передбачає право землекористувача на вільне самостійне господарювання на землі, зведення на ній споруд та будівель.
Землекористувач - Товариство відповідно до ст. 96 ЗК України використовує землі за цільовим призначенням; забезпечує охорону навколишнього середовища; здійснює своєчасну сплата земельного податку.
25.03.2011 року Генічеська міська рада прийняла рішення про надання дозволу на укладання договорів особистого строкового сервітуту громадянам України фізичним особам підприємцям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 для розміщення малих архітектурних форм за адресою: АДРЕСА_1
Вважає, що рішення Генічеської міської ради порушує права позивача встановлені статтями 92 та 95 Земельного кодексу України, а також що на сьогоднішній день відсутні підстави для припинення права користування земельною ділянкою, визначені статтею 141 Земельного кодексу України.
Представники позивача та третіх осіб ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_28, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_10 - надали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги просили задовольнити.
Відповідач 2 проти позову заперечував, надав до суду заперечення в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивач немає законного права на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1
Законне право користування цією земельною ділянкою мала тільки Генічеська районна споживча спілка, якій було видано державний акт на право постійного користування землею.
30.01.1997 року Генічеська районна споживча спілка була реорганізована в районне споживче товариство, а право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на будь-яку іншу юридичну особу, у встановленому Законом порядку, не було оформлено.
Відповідно до Земельного кодексу України право користування землею надають тільки Державний акт на право постійного користування землею або договір оренди земельної ділянки.
Вважає, що на сьогоднішній день лише Генічеська міська рада володіє законним правом розпоряджатися цією земельною ділянкою, яку незаконно, на його думку, використовує позивач.
В судове засідання представник відповідача - Генічеської міської ради не з"явився, про дату, час та місце проведення засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить телефонограма, яку отримала секретар міської ради ОСОБА_29
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб"єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідач 1 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що СТ ГСТ "Нова кооперація" (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898) є правонаступником Генічеської райспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), яка діяла з 1944 року (до її реорганізації в Генічеське районне споживче товариство), що підтверджується п. 3 Статуту Товариства.
Тобто державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.03.1996 року виданий Генічеській районній споживчій спілці перейшов до позивача, оскільки останній є правонаступником Генічеської районної споживчої спілки.
Відповідно статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та використання земельної ділянки без встановленого строку.
Стаття 95 ЗК передбачає право землекористувача на вільне самостійне господарювання на землі, зведення на ній споруд та будівель.
Статтею 96 ЗК встановлено, що землекористувачі зобов"язанні забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок тощо.
Відповідачем 2 як суб"єктом владних повноважень не доведено, що позивачем порушуються вимоги, встановлені ст. 96 ЗК.
Крім того, ст. 141 ЗК встановлений виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідачем 2 не доведено існування на сьогоднішній день підстав припинення права позивача на користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 149 ЗК вилучення земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні, здійснюється з дозволу землекористувача.
Таким чином, надаючи дозволи громадянам України на укладання договорів особистого строкового сервітуту, відповідачем 2 порушуються права позивача, встановлені діючим законодавством України.
Стаття 401 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає сервітут як право користування чужим майном, яке може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (стаття 401 ЦКУ, стаття 100 Земельного кодексу України). Таким чином, відповідно до ЦКУ, ЗКУ, особистий сервітут є одним із видів сервітутів і передбачає належність права користування чужою земельною ділянкою конкретно визначеній особі для задоволення її потреб, які іншим чином не можуть бути задоволені. Відповідно до частини 2 статті 402 ЦКУ, частини 2 статті 100 ЗКУ, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Згідно відповіді відділу Держкомзему у Генічеському районі від 06.07.2011 р. № 02-05-01.7-170 земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 використовується підприємством СТ ГСТ "Нова кооперація" відповідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.03.1996 року, виданого за рішенням Генічеської міської ради № 60 від 21.02.1996 року.
Суд не погоджується з твердженням відповдаіча 2 що, позивач по справі не є правонаступником Генічеської районної споживчої спілки, оскільки згідно з п. 3 розділу І Статуту споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", державна реєстарція змін до установчих документів проведена 18 червня 2010 року, є юридичної особою, здійснює господарську та іншу діяльність з дня державної реєстрації Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), має самостійний баланс, печатку та штампи зі своєю назвою і є правонаступником Генічеської райспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), яка діяла з 1944 року до 30.01.1997 року (до її реорганізації в Генічеське районне споживче товариство). Місцезнаходження (юридична адреса) споживчого товариства: АДРЕСА_1
Реєстрація Товариства підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.06.2011 року, в якому зазначена дата реєстрації юридичної особи 04 лютого 1997 року, керівником є ОСОБА_30.
Щодо твердження відповідача 2, що спірна земельна ділянка не належить позивачу та його посилання на постанову Одеського адміністративного апеляційного суду по справі 32а-226/10/2107, суд ввжажє за необхідне зазначити, що це рішення стосується Районної спілки споживчих товариств (код 30278771) і немає відношення до споживчого товариства "Генічеське районне споживче товариство "Нова кооперація" (код 01770898).
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об"єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати пункти 7 - 31 рішення Генічеської міської ради від 25.03.2011 року № 108.
Скасувати рішення Генічеської міської ради від 17.03.2011 року № 70 в частині надання дозволу на розміщення торговельних кіосікв за адресою: АДРЕСА_1
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 6.2