73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"19" липня 2011 р. Справа № 2-а-3097/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімов О.В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
представників позивача - Гринишака М.М., Бордюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Тропікана" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні < 3-я особа > про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними та скасування рішень про застосування фінансових (штрафних) санкцій,
встановив:
Приватне підприємство «Тропікана» (далі по тексту позивач або ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач або ДПІ) про визнання дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 15.01.2010 року неправомірними, скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року, №0000902307 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2011 року, №0000892307.
В судове засідання представник ДПІ не з'явився. Разом з цим, від нього 18.07.2011 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представника ДПІ. Суд, враховуючи, що зазначене клопотання не містить жодної обґрунтованої підстави неявки до суду, а також те що воно є повторним, приймаючи до уваги чисельний склад юридичного управління ДПІ, визнав неявку представника ДПІ неповажною, а отже відповідно до ч.4 ст.128 КАС України вважає за можливим розглянути та вирішити справу за наявними у ній доказами.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15.01.2010 року працівниками ДПІ проведено перевірку ПП за результатами якої складено акт перевірки, на підставі якого прийняті оспорюванні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Порушення в господарській діяльності позивача, на думку ДПІ, полягали в тому, що в порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року, №481/95 (далі по тексту Закон №481/95) він зберігав алкогольні напої у місцях зберігання, не віднесених до Єдиного державного реєстру; в порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року, №265/95-ВР (далі по тексту Закон №265/95) провів розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту РРО) на загальну суму 44 грн.; в порушення п.9 ст.3 Закону №265/95 не забезпечив зберігання денних звітів РРО в КОРО; в порушення п.13 ст.3 Закону №265/95 не забезпечив відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (Х-звіт); в порушення п.12 ст.3 Закону №265/95 не вів облік товарних запасів за місцем їх реалізації.
Вважає, що порушення зазначенні в акті перевірки не мали місце у зв'язку з наступним.
Так, позивачем для здійснення господарської діяльності була придбана ліцензія на право здійснення торгівлі алкогольними напоями від 10.11.2009 року, №9-21-21-10-42664. Для отримання ліцензії в ДААК ДПА у Херсонській області був наданий пакет необхідних документів, проте в цьому переліку не було вказано про необхідність отримання довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру. Відповідно до ст.15 Закон №481/95 суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Враховуючи, що місцем зберігання алкогольних напоїв є тим самим, що і місце торгівлі слідує, що позивачу непотрібно було вносити до Єдиного державного реєстру зазначене місце.
У зв'язку з цим вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року, №0000902307 підлягає скасуванню.
Крім цього, порядок ведення обліку товарних запасів на підприємствах України визначено Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.10.1999 року, №246 зареєстрованого Міністерства юстиції України від 02.11.1999 року, №751/4044 та Законом України «Про бухгалтерського обліку та фінансову звітність» від 16.07.1999 року, №996-XIV. Ведення бухгалтерського обліку в ПП на момент перевірки здійснювала ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору №Б/061009 від 06.10.2009 року. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку ПП, зокрема, по бухгалтерському рахунку 28 «Товари», оприбуткування та вибуття товарів, велись відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Надати зазначені документи перевіряючим під час перевірки не було можливо, так як перевірка тривала лише одну годину, а документи знаходились у ФОП ОСОБА_3 18.01.2010 року копії накладних на товар який, на думку перевіряючих, не був оприбуткований підприємством були представлені ДПІ, однак остання відмовилась їх прийняти та враховувати при прийнятті рішення за наслідками перевірки.
Щодо невідповідності готівки у сумі 287 грн. 25 коп. то зазначене пояснюється тим, що барменом 15.01.2010 року була отримана компенсація від клієнта за розбитий стіл у сумі 170 грн. Цей факт підтверджується актом «Про пошкодження майна (розбиття скляної дошки столу в кафе)» №01 від 11.01.2010 року та прибутковим касовим ордером №52. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Херсонській області, а також Дозволу на розміщення та експлуатації об'єкта торгівлі та сфери послуг позивач здійснює діяльність у сфері громадського харчування і не здійснює реалізацію меблів, зокрема столів. Тобто компенсація не є виручкою в розумінні Закону №265/95. Оскільки компенсація не є виручкою, бармен не провів отриману суму через РРО. Проте у касі підприємства сума 170 грн. була оприбуткована, відповідно до прибуткового касового ордеру №52.
Решта суми 117 грн. 25 грн. (розмінна монета) є службовим внесенням готівкових коштів до РРО, яке було внесено 15.01.2010 року на початку робочого дня до каси, але не було пробито по касовому апарату.
У зв'язку з цим вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2010 року, №0000892307 підлягає скасуванню.
Також позивач вважає, що перевірка проведена з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства. Так, відповідно до ст.16 Закону 265/95 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього закону.
Згідно із ч.7 ст.11-1 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року, №509-ХІІ (далі по тексту Закон №509) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами №481/95, 265/95, а в інших випадках - за рішенням суду. У межах повноважень, визначених Законом №265/95 органи державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.
Відповідно до п.2.6, 2.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 року, №441 передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводиться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки. Відповідно до ч.3 ст.16 Закону 265/95 позапланові перевірки, що проводяться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у ч.2 цієї ж статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
За таких обставин, позивач вважає, що складений за результатами проведеної перевірки акт про виявлені порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства стосовно надання платнику податків відповідних документів про право проведення перевірки та порушення порядку складання акту, в силу ч.3 ст.70 КАС України не може бути підставою для прийняття відповідних рішень про застосування штрафних санкцій.
В судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та обґрунтували їх відповідно до змісту позову.
На питання суду, чи вівся на ПП облік товарів за місцем їх реалізації, представники позивача відповіли, що за місцем реалізації товарів облік товарів не вівся, так як він вівся ФОП ОСОБА_3 по місцю її знаходження.
Відповідно до заперечення на адміністративний позов про скасування рішень про застосування штрафних санкцій ДПІ позов не визнає, та просить відмовити у його задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує наступним.
Так, перевіркою ПП встановлено порушення вимог ст.15 Закону №481/95 та вимог п.1,9,12,13 Закону 265/95. Факт виявлених порушень зафіксовано в акті перевірки від 15.01.2010 року, №014/21/03/23/33116271. На підставі складеного акту та виявлених порушень винесено рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій від 05.02.2010 року, №0000902307 на суму 1700 грн. та №0000892307 на суму 3246 грн. 25 коп.
Рішення про застосування фінансових санкцій від 05.02.2010 року, №0000902307 на суму 1700 грн. прийнято за порушення позивачем вимог ст.15 Закону №481/95, а саме за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не віднесених до Єдиного державного реєстру.
Рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2010 року, №0000892307 на суму 3246 грн. 25 коп. прийнято за порушення позивачем вимог Закону 265/95, а саме за проведення розрахункової операції без застосування РРО на суму 44 грн. 00 коп.; за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; за незабезпечення зберігання денних звітів РРО в КОРО (відсутній Z - звіт РРО №00053) та за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (відповідно до опису наявних готівкових коштів, сума коштів на місці проведення розрахунків становила 420 грн., сума коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (Х-звіт) складає 88 грн. 75 коп.).
При цьому, відповідно до заперечення на позов, відповідач зазначив, що для забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій у разі, якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій відповідно до п.п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року, №614, внесення або видача готівки за місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» або «службова видача».
Щодо правомірності проведення перевірки, то згідно заперечення, відповідач зазначив наступне.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Закону №509 здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, віднесено до повноважень органів державної податкової служби. Статтями 15,16 Закону 265/95 встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Статтями 11-1,11-2 Закону №509 передбачено підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок. Згідно ч.7 ст.11-1 Закону №509 перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом 265/95 вважаються позаплановими. Проте, як слідує з назви ст.11-1 Закону №509, а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, положення цієї статті регулюють підстави та порядок проведення таких перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
У зв'язку з цим вважають, що віднесення до позапланових перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом 265/95, не означає, необхідність застосування названих вище підстав, викладених в ч.6 ст.11-1 Закону №509, оскільки за текстом цієї статті, як зазначено вище, підстави для проведення позапланових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) стосується лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Тобто вважає думку позивача про необхідність проведення перевірок податковими органами, визначених Законом 265/95 із дотриманням порядку та підстав, визначених в ст.ст.11-1,11-2 Закону №509 помилковою.
На підтвердження правомірності проведення перевірки відповідач надав суду копію плану перевірок суб'єктів господарювання відділом контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахункові операції у готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб на січень 2010 року та копію направлення №21/237 від 12.01.2010 року.
Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення сторони стосовно предмету позову, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
ПП відповідно до довідки АА №099327 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичною особою, здійснює діяльність за КВЕД в сфері діяльності барів, кафе, ресторанів, місцезнаходженням підприємства є м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 26-а. Управлінням споживчого ринку та сфери послуг виконавчого комітету Херсонської міської ради ПП видано дозвіл №12599 на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг за місцезнаходженням м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 26-а
15.01.2010 року посадовими особами ДПІ проведено перевірку позивача на предмет дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої складено акт №014/21/03/23/33173271.
Перевірку проведено відповідно до плану перевірок суб'єктів господарювання відділом контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахункові операції у готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб на січень 2010 року затвердженого в.о. начальника ДПІ у м. Херсоні, згідно позиції якого за №21 була запланована перевірка позивача та направлення №21/237 від 12.01.2010 року відповідно до якого посадовим особам ДПІ доручено провести планову перевірку ПП. Направлення вручено 15.01.2010 року під підпис бармену ПП ОСОБА_4, що не заперечується позивачем.
В ході перевірки в господарській діяльності позивача виявлені чисельнні порушення вимог чинного законодавства України, зокрема вимог ст.15 Закону №481/95 та вимог п.1,9,12,13 Закону 265/95.
На підставі складеного акту та виявлених порушень ДПІ прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року №0000902307 відповідно до якого до позивача за порушення вимог ст.15 Закону №481/95, які виразились в зберіганні алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру застосовано санкцію у розмірі 1700 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2010 року, №0000892307 відповідно до якого до позивача за порушення вимог п.1,9,12,13 Закону №265/95 застосовано санкцію у розмірі 3246 грн. 25 коп. Зазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій отримані нарочно представником позивача 09.02.2010 року.
Щодо законності рішення про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року №0000902307 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.15 Закону №481/95 (в редакції чинній на момент перевірки та прийняття по ній рішень) зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Згідно ст.1 Закону №481/95 під місцем зберігання розуміється місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
При цьому, суд зазначає, що законодавець в Законі №481/95 не ототожнює поняття «місце зберігання» та «місце торгівлі». Так, під місцем торгівлі розуміється місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування. При цьому Законом №481/95 не забороняється, на момент реалізації, утримувати (зберігати) алкогольні напої по місцю торгівлі за місцем фактичного його розташування.
Наказом ДПА України від 28.05.2002 року, №251 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру (далі по тексту Порядок). Відповідно до п.2 зазначеного Порядку до Єдиного реєстру вносяться виключно місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.
Згідно із змістом цього Порядку та Закону №481/95 місцем зберігання є інше приміщення (місце), ніж те, в якому здійснюються реалізація алкогольних напоїв за офіційним місцезнаходженням продавця цих напоїв. Норми зазначених нормативно-правових актів, в частині реєстрації в Єдиному державному реєстрі місць зберігання алкогольних напоїв, були створені з метою повного обліку цих місць зберігання.
Аналізом положень ст.15 Закону №481/95, в частині отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, встановлено, що законодавець надав право зберігати (утримувати) за місцем торгівлі, яке зазначене в ліцензії, алкогольні напої, при цьому реєструвати це місце в Єдиному державному реєстрі не потрібно, так як воно є відомим органом державної податкової служби.
Жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності вносити до Єдиного державного реєстру місце торгівлі алкогольними напоями, яке зазначене в ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Зазначене також підтверджується тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 року, 2275- VI, з метою удосконалення прогалин та покращення юридичної техніки внесено зміни в т.ч. до ст.15 №481/95, відповідно до яких суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Позивач по справі отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №АГ116675 від 10.11.2009 року, відповідно до якої місцем торгівлі є м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 26а, що безпосередньо підтверджується актом перевірки та показами представника позивача. За не внесення до Єдиного державного реєстру місця торгівлі м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 26а до позивача було застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 грн. При цьому, суд зазначає, що ліцензія отримана в структурному підрозділі ДПА у Херсонській області і при її отриманні органи державної податкової служби не вимагали від позивача, окремого внесення до Єдиного державного реєстру місця торгівлі яке зазначене в ліцензії.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що місце торгівлі алкогольними напоями м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 26а, на момент перевірки, не повинно бути внесено до Єдиного державного реєстру, тобто позивач не допустив порушень вимог ст.15 Закону №481/95, які виразились в зберіганні алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру.
За таких обставин, рішення про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року №0000902307 є незаконним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Щодо позиції ДПІ з приводу того, що Порядком передбачена норма, відповідно до якої для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання, відповідно до якої, на думку ДПІ, позивач зобов'язаний був внести до Єдиного державного реєстру місце торгівлі алкогольними напоями, суд зазначає, що ця норма не є зобов'язальною в цій частині, а виключно регулює порядок внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв.
Щодо законності рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2010 року №0000892307 суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ст.3 Закону 265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Дослідженням матеріалів справи, а також відповідно до пояснень представників позивача встановлено, що працівниками позивача проведено розрахункову операцію без застосування РРО на загальну суму 44 грн. 00 коп. Тобто допущено порушення вимог п.1 ст.3 Закону 265/95, у зв'язку з чим до позивача відповідно до положень п.1 ст.17 Закону 265/95 застосовано фінансову санкцію у розмірі 220 грн. 00 коп. (44х5=220).
Відповідно до п.9 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Дослідженням матеріалів справи, зокрема акту (довідки) перевірки №014/21/03/23/33173271 встановлено, що позивачем не забезпечено зберігання денного звіту РРО в КОРО, а саме відсутній Z-звіт РРО №00053. Відповідно до пояснень бармену, які викладені в акті перевірки, Z-звіт був втрачений. Тобто допущено порушення вимог п.9 ст.3 Закону 265/95, у зв'язку з чим до позивача відповідно до положень п.4 ст.17 вказаного закону застосовано фінансову санкцію у розмірі 340 грн. 00 коп. (20х17=340).
Відповідно до п.13 ст.3 Закону 265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Крім цього, відповідно до п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.02.2000 року, №614 унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіт.
Дослідженням матеріалів справи, а саме акту (довідки) перевірки №014/21/03/23/33173271, копії опису наявних готівкових коштів, службового звіту, пояснювальної записки до акту перевірки від 15.01.2010 року бармена ОСОБА_4, а також відповідно до пояснень представників позивача встановлено, що позивачем порушено вимоги п.13. ст.3 Закону 265/95. Так, відповідно до опису наявних готівкових коштів, сума коштів на місці проведення розрахунків становила 420 грн., сума коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (Х-звіт) - 88 грн. 75 коп. У зв'язку з цим до позивача відповідно до положень п.1 ст.17 Закону 265/95 (в редакції чинній на момент перевірки) застосовано фінансову санкцію у розмірі 1436 грн. 25 коп. (420,00 -88,75-44,00)х5=1436,25).
Відповідно до п.12 ст.3 Закону 265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто відповідно до змісту зазначеної статті суб'єкти господарювання зобов'язані в будь-якому випадку вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації.
Згідно ст.6 Закону 265/95 облік товарних запасів юридичною особою ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Порядок ведення обліку товарних запасів на підприємствах України визначено Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.10.1999 року, №246 зареєстрованого Міністерства юстиції України від 02.11.1999 року, №751/4044 та Законом України «Про бухгалтерського обліку та фінансову звітність» від 16.07.1999 року, №996-XIV.
Дослідженням матеріалів справи, а також відповідно до пояснень представників позивача встановлено, що облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме в кафе «Тропікана», яке розташоване за адресою м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 26а не вівся, накладних, які підтверджують походження товару, що реалізувався позивач при перевірці перевіряючим не надав. Тобто допущено порушення вимог п.12 ст.3 Закону 265/95, у зв'язку з чим до позивача відповідно до положень ст.20 вказаного закону застосовано фінансову санкцію у розмірі 1250 грн. 00 коп. (625х27=1250).
Отже загальна сума застосованих фінансових санкцій до позивача за порушення ним вимог Закону №265/95 склала 3246 грн. 25 коп. (1250+1436,25+340+220=3246,25).
За таких обставин, суд приходить до висновку, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2010 року №0000892307 є законним, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
При цьому суд критично оцінює доводи представників позивача щодо того, що невідповідність готівки у сумі 287 грн. 25 коп. пояснюється тим, що барменом 15.01.2010 року була отримана компенсація від клієнта за розбитий стіл у сумі 170 грн. і цей факт підтверджується актом «Про пошкодження майна (розбиття скляної дошки столу в кафе)» №01 від 11.01.2010 року та прибутковим касовим ордером №52, виходячи із наступного.
Так, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року, №637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами підписаними головним бухгалтером.
Прибутковий касовий ордер має містити обов'язковий реквізит, у вигляді імені особи, від якої приймається така готівка. Прибутковий касовий ордер №52 від 15.01.2010 року не містить такого реквізиту, отже ідентифікувати особу, яка нібито надала позивачу готівку у розмірі 170 грн. не можливо, так як неможливо особі, яка здала в касу ці кошти довести факт здачі коштів нею. У зв'язку з цим, суд не вважає, прибутковий касовий ордер №52 від 15.01.2010 року таким, що підтверджує факт отримання готівки у сумі 170 грн. за розбитий скляний стіл.
Щодо законності проведення перевірки суд зазначає наступне.
Статтею 11-1 Закону №509 передбачено підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок. Проте, як слідує з назви статті 11-1: "Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)", а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В той же час, згідно до ч.7 ст. 11-1 перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265/95 та Законом №481/95, вважаються позаплановими.
Виходячи з системного аналізу норм Законів № 509, №481/95 та №265/95 слідує висновок про врегулювання підстав проведення планових, позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), саме частиною 6 статті 11-1 Закону № 509. При цьому, віднесення до позапланових - перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законами №481/95, №265/95 не означає необхідність застосування підстав, викладених в ч.6 ст.11-1 Закону № 509, оскільки ці підстави стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином суд не погоджується із твердженням позивача про відсутність у посадових осіб ДПІ права на проведення перевірки без наявності рішення суду, постанови слідчого, органу дізнання.
Перевірка позивача проведена відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 року, №441, а саме на підставі затвердженого плану та направлення на перевірку.
За таких обставин, суд вважає, що працівники ДПІ при проведенні перевірки діяли законно, а отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства «Тропікана» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні в частині скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року, №0000902307 підлягає задоволенню, а в частині скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2011 року, №0000892307 та визнання дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 15.01.2010 року неправомірними не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов приватного підприємства "Тропікана" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними та скасування рішень про застосування фінансових (штрафних) санкцій задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні про застосування фінансових санкцій від 02.02.2010 року, №0000902307.
У решті позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 02.02.2010 року, №0000892307 та визнання дій по проведенню перевірки неправомірними відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 липня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 9.2.1