73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"11" липня 2011 р.
14 год.50 хв.Справа № 2-а-1187/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кравченко А.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Горбунової К.О., Бовтрюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2010р. № 0004931702/0, № 0004941702/0, якими йому визначені суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 259798,95 грн. у тому числі основного платежу 173199,30 грн. та штрафних санкцій 86599,65 грн. та по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 129899,46 грн. у тому числі основного платежу 129899,46 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що підставою для донарахування ПДВ та податку на прибуток послужила та обставина, що угоди, укладені позивачем із ПП «Дніпро-Леон-Сервіс», вважаються податковим органом такими, що не спрямовані на настання реальних наслідків, а відтак є нікчемними.
Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР) та Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (далі - Декрет № 13-92 ) і Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) позивач вважає, що рішення відповідача про донарахування ПДВ та податку на прибуток прийнято з порушенням вимог податкового законодавства. На думку позивача, ним правомірно було включено до валових витрат та податкового кредиту спірні суми, оскільки видаткові та податкові накладні були виписані суб'єктом підприємницької діяльності, який зареєстрований платником ПДВ. Факт отримання позивачем товару від свого контрагента підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, оплата за надані послуги здійснена у повному обсязі. Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути покладено в основу безтоварності операцій, оскільки даний документ не є обов'язковим. Також представник позивача посилається на відсутність у службових осіб податкового органу повноважень по визнанню угод нікчемними, такі висновки може зробити лише суд.
Представник позивача наголосила, що ФОП ОСОБА_4 не знав про визнання банкрутом ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» та не мав змоги перевірити даного контрагента, оскільки останній був включений до ЄДР та зареєстрований платником ПДВ. Крім цього взаємовідносини із ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» вже були предметом перевірки податковим органом за той самий період і останнім були донараховані податкові зобов'язання.
Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи тим, що позивачем безпідставно віднесено суми до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» за листопад, грудень 2007р. та січень, лютий, березень 2008р. ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» 01.11.2007 року постановою господарського суду Херсонської області визнано банкрутом та призначено арбітражним керуючим Сєрову О.Ю. Відповідно до пояснень останньої, вона із 01.11.2007 року не здійснювала господарської діяльності від імені ПП «Дніпро-Леон-Сервіс», не підписувала жодних документів по господарським взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4 Крім цього, відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 23.10.2009р. та постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 17.04.2010р. ОСОБА_6, яка займалась фіктивним підприємництвом: створила на підставних осіб та придбала декілька підприємств, в тому числі і ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» та використовувала документи та печатки даних підприємств для надання послуг із оформлення податкового кредиту за умови відсутності фінансово-господарської діяльності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за висновками акту перевірки від 21.08.2010р. № 3755/17-2/2500100736 «Про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питання обґрунтованості нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» за листопад, грудень 2007р., січень, лютий, березень 2008р.»
В акті перевірки встановлено, що в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 173199,3 грн. в т.ч.: за листопад 2007р на суму ПДВ -10890,33грн., грудень 2007р. на суму ПДВ - 4531,64грн., січень 2008р. на суму ПДВ -21735,91грн., лютий 2008р. на суму ПДВ - 58075,18грн., березень 2008р. на суму ПДВ - 67966,27грн.
А також в порушення ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у декларації про доходи від підприємницької діяльності встановлено завищення валових витрат: а саме до складу валових витрат включені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами у листопаді, грудні 2007року, січні, лютому, березні 2008року на загальну суму 865996,36 грн., у тому числі: за 2007р. на загальну суму 127109,79грн., крім того ПДВ 25421,97 грн., за 2008р. на загальну суму 738886,57грн., крім того ПДВ 147777,4грн. Вищевказане порушення призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 129899,46 грн.
Зазначені порушення допущені у зв'язку із безпідставним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат в листопаді, грудні 2007р., січні, лютому, березні 2008р. сум, сплачених по взаємовідносинам з ПП «Дніпро-Леон-Сервіс».
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем у грудні 2008 року була проведена планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. (акт перевірки №1229/17-222 від 11.12.08р.).
В ході зазначеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 мав взаємовідносини з ПП „Дніпро Леон Сервіс» за листопад, грудень 2007р., січень, лютий, березень 2008р., та включив вартість товару до складу загальної суми валових витрат 2007р. та 2008р. та податкового кредиту за відповідні періоди (перелік документів відображено в п.1.10 даного акту перевірки, копію договору купівлі-продажу та товарно-транспортні накладні ФОП на перевірку не надані).
До ДПІ у м. Нова Каховка ревізором направлені запити про проведення зустрічної перевірки ПП „Дніпро Леон Сервіс", щодо підтвердження правових взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 (ст. 6 акту перевірки №1229/17-222 від 11.12.08р.) та зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку фізичної особи - підприємця, складається додатковий акт до даного акта перевірки або керівником (заступником керівника) державного податкового органу вживаються заходи щодо проведення позапланової невиїзної перевірки: п.1 статті Закону України від 4 грудня 1990року №509-ІУ „Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями); п.1 статті Закону України від 12 січня 2005року №2322-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист) - (ст. 7 акту перевірки №1229/17-222 від 11.12.08р.).
У відповідь на отриманий запит, ДПІ у м. Нова Каховка повідомила про неможливість проведення зустрічної перевірки в зв'язку з тим, що постановою господарського суду Херсонської області від 01.11.07 боржника ПП „Дніпро Леон Сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Серову О.Ю., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області 18.03.08 по справі №5/213-Б-07 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП «Дніпро Леон Сервіс» затверджено. ПП «Дніпро Леон Сервіс» ліквідовано та виключено з ЄДР.
Згідно листа арбітражного керуючого Серової О.Ю. з моменту її призначення будь-які документи, печатка, активи боржника їй не передавались, дублікати печатки нею не виготовлялись, будь-які операції з активами, по розрахункам з дебіторами - кредиторами - не здійснювались, бухгалтерські документи не підписувались та печаткою ПП «Дніпро Леон Сервіс» - не завірялись.
Згідно листа ФОП ОСОБА_4 від 05.02.2009р. він придбавав товар у ПП „Дніпро Леон Сервіс" у листопаді, грудні 2007року, січні, лютому, березні 2008року.
Зазначена інформація стала підставою для проведення документальної невиїзної перевірки господарських взаємовідносин позивача із ПП „Дніпро Леон Сервіс", оформленої актом від 21.08.2010р. № 3755/17-2/2500100736 та прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що позивач у листопаді, грудні 2007року, січні, лютому, березні 2008 року мав господарські взаємовідносини із ПП „Дніпро Леон Сервіс". Останній здійснював поставку продукції в кількості та асортименті відповідно до накладних та податкових накладних.
Первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин позивача із ПП „Дніпро Леон Сервіс" позивач не надав суду, оскільки 29.03.2010р. знищив бухгалтерську документацію за період із 01.10.2007р. по 30.09.2009р., що оформлено відповідним актом.
Такі дії позивачем вмотивовані значним документообігом у ФОП і неможливістю зберігати первинні бухгалтерські та фінансові документи протягом тривалого часу.
Суд не бере до уваги дане пояснення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Позивач повинен був забезпечити зберігання первинних бухгалтерських документів за відповідний період по даному контрагенту, оскільки зазначене передбачене вказаною нормою закону, а також у акті перевірки №1229/17-222 від 11.12.08р. було відображено, що при отриманні матеріалів зустрічних перевірок, що не підтверджують дані обліку позивача щодо його господарських взаємовідносин із ПП „Дніпро Леон Сервіс", податковим органом буде проведено позапланову невиїзну перевірку.
Під час проведення перевірки ФОП надав податковому органу лише податкові та видаткові накладні, у яких було відображено поставку товару. Договори та документи про перевезення (переміщення) товару позивачем не надані ні ревізорам, ні до суду.
Суд погоджується із правовою позицією податкового органу про невстановлення факту поставки товару від ПП „Дніпро Леон Сервіс" до ФОП ОСОБА_4 у зв'язку із наступними обставинами.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно п.6 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського, обліку (частина 2 статті 3 Закону № 996-XIV).
Відповідно до ст. 664 ЦКУ моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару
Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб - накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі - Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363).
На момент перевірки у позивача відсутні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За діючим законодавством України фізичні особи, які отримують доходи від ведення підприємницької діяльності сплачують податок з доходів фізичних осіб передбачений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІУ. У перехідний період оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців провадиться за нормами, передбаченими Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92.
За ст. 13 розділу ІУ Декрету № 13-92 для громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
В п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого, Міністерстві юстиції України від 23.06.97р. за №233/2037 визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Факт невідповідності первинних бухгалтерських документів зазначеним вище правовим нормам підтверджується наступним.
Постановою господарського суду Херсонської області від 01.11.2007р. боржника ПП „Дніпро Леон Сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Серову Ольгу Юліанівну, яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції, припиняються повноваження органів управління банкрутом щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута звільняється з роботи, припиняються повноваження власника майна банкрута. Функції з управління та розпорядження майна банкрута та повноваження керівника банкрута виконує призначений судом ліквідатор.
Крім цього, частиною 2 статті 25 Закону № 2343-XII зазначено, що протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Тобто, згідно даних норм законодавства печатки даного товариства повинні знаходитись у ліквідатора.
Таким чином, з 01.11.07р. виписувати податкові накладні мала право лише Серова О.Ю.
Відповідно до письмових пояснень, наданих Серовою Ольгою Юліанівною в.о. начальнику ГВ ПМ ДПІ у м. Херсоні В.З. Емірову, вона була призначена арбітражним керуючим ПП „Дніпро Леон Сервіс". З моменту її призначення будь-які документи, печатка, активи боржника їй не передавались, дублікати печатки нею не виготовлялись. Господарської діяльності від імені ПП „Дніпро Леон Сервіс" вона не здійснювала, документи на користь ФОП ОСОБА_4 на складала, не підписувала, печаткою не завіряла. Поставок товарів ФОП ОСОБА_4 не здійснювала.
Тобто накладні та податкові накладні, виписані від імені ПП „Дніпро Леон Сервіс" після 01.11.07р., є недійсними, тому що заповненні з порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, підписані особою, не уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), а суми податку на додану вартість по цих господарських операціях, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Суд не бере до уваги твердження позивача про його необізнаність щодо визнання ПП „Дніпро Леон Сервіс" банкрутом, оскільки дана інформація публікується в офіційних виданнях «Урядовий кур'єр» та «Голос України». Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити отримання зазначеної інформації, оскільки відповідно до Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991р. № 698-ХІІ підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Суд також при розгляді справи бере до уваги постанову про порушення кримінальної справи від 23.10.09р. відносно громадянки ОСОБА_6 (кримінальна справа № 10908020005). Громадянка ОСОБА_6 займалась фіктивним підприємництвом: створила на підставних осіб та придбала декілька підприємств, в тому числі і ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» та використовувала документи та печатки даних підприємств для надання послуг із оформлення податкового кредиту за умови відсутності фінансово-господарської діяльності.
Позивачем не надано ні під час перевірки, ні суду документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця), документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції. Докази фактичного отримання та відвантаження товарів у позивача відсутні, це є свідченням того, що операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався, договір на поставку сільгосппродукції реально виконаний не був та не мав наміру на породження цивільно-правових наслідків.
Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд не погоджується із твердження позивача про те, що угода з ПП «Дніпро-Леон-Сервіс» породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що його не визнано недійсним, оскільки частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність дій ДПІ у м. Херсоні щодо визначення зобов'язання з ПДВ ФОП ОСОБА_4 та відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Відмовити повністю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2010р. № 0004931702/0, № 0004941702/0.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 липня 2011 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.1