13 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4224/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
при секретарі - Ворошилові Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Касьянова С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
20 травня 2011 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач, СПД ФО ОСОБА_1) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (надалі - відповідач, Кременчуцький МЦЗ) про визнання неправомірним і скасування рішення №08/10 від 09.12.2010 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу, в розмірі 23 274 грн., визнання дій Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості такими, що не відповідають вимогам п.п. 3.6., 5.3., 9.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339, визнання неправомірними дій Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості щодо відмови списати заборгованість із сплати фінансових санкцій, зазначених в акті № 357 від 09.11.2010 року «Про результати проведення планової/позапланової перевірки», на підставі п.6 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в порядку, визначеному постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 215 від 14.10.2010 року, зобов'язання відповідача списати заборгованість із сплати фінансових санкцій, зазначених в акті № 357 від 09.11.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що рішення №08/10 від 09.12.2010 року, яким накладено штраф у розмірі 23274 грн., є необґрунтованим, прийнятим без дотримання норм діючого законодавства, оскільки матеріалами проведеної Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості перевірки, за наслідками якої складений акт № 357 від 09.10.2010 року, не зафіксовано факту приховування позивачем сум виплат, на які нараховуються страхові внески, натомість ненарахування та несплата позивачем страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття протягом грудня 2007 року - жовтня 2010 року було зумовлено тим, що відповідачем не було повідомлено про взяття позивача на облік в якості платника внесків. При цьому позивач зазначала, що до податкового органу, органу Пенсійного фонду, інших органів фондів соціального страхування подавалися відповідні звіти, згідно яких із заробітної плати найманого працівника сплачувалися податки та страхові внески, тому висновок відповідача, що заробітна плата найманого працівника є прихованою сумою виплат, є помилковим.
Крім того, позивач вказувала, що розрахунок відповідача прихованих сум виплат, на які нараховуються внески, здійснено невірно, оскільки безпідставно зазначено суму виплат за вересень 2008 року, коли заробітна плата не нараховувалася у зв'язку із звільненням найманого працівника, а також за жовтень 2010 року, коли заробітна плата ще не була виплачена.
Також позивач вважає, що оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків виникла починаючи з 03.12.2007 року, і була сплачена позивачем до 01.01.2011 року, то нараховані штрафні санкції підлягають списанню, з огляду на положення п. 6. розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'якове державне соціальне страхування", у якому зазначено, що у разі погашення до 1 січня 2011 року заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що виникла до 1 липня 2010 року, заборгованість із сплати фінансових санкцій (пені та штрафів) підлягає списанню.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У судовому засіданні в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення №08/10 від 09.12.2010 року представник відповідача зазначав, що перевіркою від 09.11.2010 року Кременчуцького МЦЗ встановлено порушення позивачем вимог ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме: протягом періоду, що перевірявся (з 03.12.2007 року по 09.11.2010 року) не нараховувались та не сплачувались страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до ч. 4 ст. 38 зазначеного Закону на СПД ФО ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі прихованої суми виплаченої заробітної плати працівниками протягом перевіряємого періоду - 23 274 грн.
Також представник відповідача вказував на неможливість списання нарахованих позивачу сум фінансових санкцій, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у позивача виникла із 09.11.2010 року -дати проведення перевірки та донарахування контролюючим органом відповідної суми страхових внесків, тобто після 01.07.2010 року, тому п. 6. розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не підлягає застосуванню.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.11.2010 року головним спеціалістом відділу фінансів Кременчуцького МЦЗ Андрущенко І.М. на підставі направлення від 09.11.2010 року № 357 та відповідно до наказу від 30.09.2009 року № 552 проведено планову перевірку СПД ФО ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 03.12.2007 року до 09.11.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 09.11.2010 року № 357, в якому відображено порушення позивачем ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме: ненарахування та несплата страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у зв'язку з чим визначено недоїмку зі сплати страхових внесків в розмірі 127 грн. 39 коп., нараховано пеню в розмірі 18 грн. 91 коп., та штраф в розмірі 23274 грн.
На підставі акту перевірки Кременчуцьким МЦЗ винесено рішення № 08/10 від 09.12.2010 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу, яким на підставі частини 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із позивача стягнуто штраф у розмірі 23 274 грн.
Позивач не погодилася із рішенням № 08/10 від 09.12.2010 року, у зв'язку з чим звернулася зі скаргою 17.01.2011 року до Кременчуцького МЦЗ. На зазначену скаргу СПДФО ОСОБА_1 отримала рішення від 15.02.2011 року № 1423 про відмову в задоволені скарги.
26 лютого 2011 року позивач оскаржила рішення № 08/10 від 09.12.2010 року до Полтавського обласного центру зайнятості, яким у задоволенні скарги відмовлено, про що надіслано лист від 12.03.2011 року № ОЦЗ-15/06-926/0-11, який позивач фактично отримала 10.05.2011 року разом із листом від 06.05.2011 року за вих. № ОЦЗ-15-1728/0-11.
30.03.2011 року позивач також звернулася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості із проханням, зокрема, провести процедуру списання заборгованості зі сплати фінансових санкцій на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'якове державне соціальне страхування" та постанови Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 215 від 14.10.2010 року, додавши копії банківських квитанцій про сплату заборгованості із страхових внесків, що виникла до 01.07.2010 року.
За результатами розгляду вказаного звернення Кременчуцький МЦЗ надіслав позивачу лист від 21.04.2011 року за вих. № 2852, в якому повідомив про неможливість списання фінансових санкцій.
Не погоджуючись із рішенням № 08/10 від 09.12.2010 року, діями Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості щодо відмови списати заборгованість із сплати фінансових санкцій, зазначених в акті № 357 від 09.11.2010 року та іншими діями, СПД ФО ОСОБА_1 звернулась до суду.
Відповідно до п. 7.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339, у разі коли роботодавець не згоден з розрахунком суми недоїмки, пені та штрафу, зазначених у рішенні, він має право протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання рішення, звернутися до центру зайнятості, який його прийняв, із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які роботодавець уважає за потрібне надати.
Центр зайнятості протягом двадцяти робочих днів, наступних за днем отримання скарги, зобов'язаний розглянути її та надіслати роботодавцю вмотивоване рішення. У разі, коли центр зайнятості відмовив у задоволенні скарги повністю або частково, роботодавець має право звернутися до центру зайнятості вищого рівня.
Враховуючи те, що позивач скористалася вищенаведеним порядком оскарження рішення № 08/10 від 09.12.2010 року в адміністративному порядку, строк звернення до суду із відповідним позовом позивачем не пропущено.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку рішенню № 08/10 від 09.12.2010 року, суд виходить з наступного.
Позивач ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.11.2007 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2.
Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-III в редакції, яка діяла на час реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, (надалі -Закон № 1533-ІІІ), власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю, належать до категорії роботодавців, на яких Законом покладено обов'язок сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1533-ІІІ взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється Фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - у тижневий строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.
Роботодавці набувають статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття:
юридичні особи - з дня взяття їх на облік;
фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником;
фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.
Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків надсилається роботодавцю наступного робочого дня з дня взяття на облік.
Із аналізу вищевикладених норм Закону вбачається, що фізична особа-підприємець береться на облік Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, разом з тим, набуває статусу платника страхових внесків з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником.
Як встановлено судом, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості взято на облік фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з 03.12.2007 року, про що їй було надіслано повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків від 03.12.2007 року за вих. № 5595. Зазначене повідомлення, відправлене на зареєстровану адресу позивача, не було нею отримане та повернулося до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості «за закінченням терміну зберігання».
При цьому 03.12.2007 року позивачем було укладено трудовий договір із ОСОБА_5. Вказаний договір було зареєстровано у Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості 03.12.2007 року за № 2207 та знято з реєстрації 11.09.2008 року у зв'язку із розірванням трудового договору.
09.10.2008 року позивачем було укладено трудовий договір із ОСОБА_6 та зареєстровано його того ж дня у Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості за № 16510801959. Договір розірвано 30.03.2011 року у зв'язку із звільненням працівника за власним бажанням та знято з реєстрації 31.03.2011 року, про що свідчать відповідні записи на примірнику трудового договору.
Отже, у період з 03.12.2007 року по 11.09.2008 року та з 09.10.2008 року по 31.03.2011 року позивач використовувала працю найманого працівника.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 1533-ІІІ роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Згідно частини 3 статті 17 Закону № 1533-ІІІ роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 цього Закону.
Статтею 19 Закону № 1533-ІІІ визначено, що розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:
для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
для осіб, зазначених у частинах третій і четвертій статті 6 цього Закону, - у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.
В ході проведення планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 357 від 09.11.2010 року, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості встановлено, що протягом перевіряємого періоду з 03.12.2007 року по 09.11.2010 року підприємцем не нараховувалися та не сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим донараховано страхові внески в розмірі 127,39 грн., визначено пеню в розмірі 18,91 грн. та штраф у розмірі 23 274 грн.
Відповідно до статті 34 Закону № 1533-ІІІ фонд має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків; стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону.
Статтею 38 Закону № 1533-ІІ визначено, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники.
Із акту перевірки № 357 від 09.11.2010 року та додатків до нього вбачається, що суму недоїмки, пені та штрафу відповідачем розраховано із використанням звітів позивача до Пенсійного фонду України, копій трудових договорів.
Суму недоїмки в розмірі 127,39 грн. та пені в розмірі 18,91 грн. позивач сплатила в добровільному порядку 10.11.2010 року, про що свідчать копії квитанції, наявні у справі.
За таких обставин 09.12.2010 року Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості винесено рішення № 08/10, яким стягнуто лише штраф в розмірі 23 274 грн.
Матеріалами перевірки встановлено, що сума виплат, на які позивач повинен був нарахувати страхові внески, за період з 03.12.2007 року по 09.11.2010 року, склала 23 274 грн., тому на вказану суму, як на приховану суму виплат, накладено штраф відповідно до статті 38 Закону № 1533-ІІІ.
Посилання позивача на те, що заробітна плата найманого працівника не є прихованою сумою виплат, оскільки нею подавалися відповідні звіти до податкового органу, органу Пенсійного фонду, інших органів фондів соціального страхування та сплачувалися податки та страхові внески, суд оцінює критично.
Подання звітності до інших органів не звільняло позивача від подання звітності та сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а враховуючи те, що обов'язок сплати страхових внесків закріплений у Законі № 1533-ІІІ і про його наявність позивач повинна була знати, ненарахування та несплата страхових внесків на випадок безробіття, неподання відповідних звітів, при наявності заробітної плати на яку повинні нараховуватися внески, і є приховуванням суми виплат страхових внесків.
Доводи позивача про те, що в акті перевірки не зафіксовано факту приховування позивачем сум виплат, на які нараховуються страхові внески, суд не бере до уваги, оскільки в акті встановлено розмір заробітної плати, на яку позивачем не нараховувалися та не сплачувалися страхові внески, що і означає приховання сум відповідних виплат.
Посилання позивача на те, що ненарахування та несплата позивачем страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття протягом грудня 2007 року - жовтня 2010 року було зумовлено тим, що відповідачем не було повідомлено про взяття позивача на облік в якості платника внесків, суд вважає безпідставним, оскільки із положень статті 4 Закону № 1533-ІІІ вбачається, що обов'язок сплати страхових внесків у фізичної особи-підприємця не залежить від моменту взяття на облік у Фонді, а виникає у разі укладення трудового договору із найманим працівником. Крім того, суд враховує, що відповідач надсилав позивачу повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків від 03.12.2007 року за вих. № 5595, яке не було нею отримане позивачем з незалежних від відповідача причин.
Отже, суд приходить до висновку, що заробітна плата, яка виплачувалася позивачем найманим працівникам, без нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, без подання відповідних звітів до відповідача, є прихованою сумою виплат, яка відповідно до ст. 38 Закону № 1533-ІІІ підлягає стягненню як штраф.
Разом з тим, надаючи оцінку розрахунку відповідача прихованих сум виплат, на які нараховуються страхові внески, суд погоджується із доводами позивача, що відповідачем безпідставно зазначено суму виплат за вересень 2008 року в розмірі 525 грн. та за жовтень 2010 року в розмірі 907 грн., виходячи із наступного.
Із розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень 2008 року, поданого позивачем до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці 08.10.2010 року, а також податкового розрахунку сум доходу за формою 1 ДФ за ІІІ квартал 2008 року, поданого позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції 03.11.2008 року, вбачається, що позивачем заробітна плата найманим працівникам за вересень 2008 року не нараховувалася та не сплачувалася. Вказане підтверджується також тим, що дія трудового договору від 03.12.2007 року із ОСОБА_5 закінчилася на початку вересня 2008 року, а наступний трудовий договір позивачем було укладено лише 09.10.2008 року - із ОСОБА_6.
Що стосується суми виплат заробітної плати за жовтень 2010 року, то із відомості на виплату грошей за жовтень 2010 року № 10 вбачається, позивачем видано заробітну плату працівнику ОСОБА_6 лише 15.11.2010 року, звіт до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 року, в якому зазначено загальну суму витрат на оплату праці в розмірі 907 грн., подано 10.11.2010 року, тому на момент складання акту перевірки від 09.11.2010 року відповідачем передчасно віднесено вказану суму виплат за жовтень 2010 року до прихованої суми виплат. Факт одержання позивачем станом на 09.11.2010 року в установі банку коштів на оплату праці за жовтень 2010 року відповідачем під час перевірки не встановлено, доказів на його підтвердження суду не надано. При цьому, в акті перевірки від 09.11.2010 року № 357 суму страхових внесків в розмірі 5,44 грн., нараховану на заробітну плату за жовтень 2010 року, визначено як суму страхових внесків, строк сплати яких не настав. Крім того, чинним законодавством передбачено щоквартальне подання звітності до центру зайнятості, тому звіт за жовтень-грудень 2010 року позивач могла подати до 25.01.2011 року. Таким чином, включення суми заробітної плати за жовтень 2010 року станом на 09.11.2010 року до прихованої суми виплат здійснено відповідачем безпідставно.
Відносно суми заробітної плати, виплаченої позивачем найманим працівникам, за період з грудня 2007 року по серпень 2008 року та з жовтня 2008 року по вересень 2010 року, то визначений у матеріалах перевірки її розмір підтверджується наявними у справі копіями звітів до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці за вказаний період та не заперечується позивачем.
Отже, рішення № 08/10 від 09.11.2010 року про стягнення штрафу в розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, є законним і обґрунтованим в частині стягнення з позивача прихованої суми виплат в розмірі 21 842 грн., в частині стягнення 1432 грн. (525 + 907) є безпідставним, тому в цій частині з урахуванням ч. 2 ст. 162 КАС України підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
За таких обставин позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення № 08/10 від 09.11.2010 року підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання дій Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості такими, що не відповідають вимогам п.п. 3.6., 5.3., 9.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339, то вони не підлягають задоволенню, оскільки вказані пункти Інструкції передбачають порядок взяття на облік платників страхових внесків центром зайнятості, порядок обчислення страхових внесків платником та розмір штрафу, який накладається на платника страхових внесків, при цьому будь-яких порушень відповідачем вимог вказаних пунктів Інструкції позивачем не доведено і судом не встановлено.
Позовні вимоги про визнання неправомірними дій Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості щодо відмови списати заборгованість із сплати фінансових санкцій, зазначених в акті № 357 від 09.11.2010 року «Про результати проведення планової/позапланової перевірки», на підставі п.6 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»в порядку, визначеному постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 215 від 14.10.2010 року, та зобов'язання відповідача списати заборгованість із сплати фінансових санкцій, зазначених в акті № 357 від 09.11.2010 року, також не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно п.6 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI у разі погашення до 1 січня 2011 року заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що виникла до 1 липня 2010 року, заборгованість із сплати фінансових санкцій (пені та штрафів) підлягає списанню.
Відповідно до п. 3 Порядку списання заборгованості із сплати фінансових санкцій (пені та штрафів) у разі погашення до 1 січня 2011 року заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що виникла до 1 липня 2010 року, затвердженого постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 215 від 14.10.2010 року, умовою списання заборгованості із сплати фінансових санкцій (пені та штрафів) є відсутність станом на 1 січня 2011 року заборгованості із сплати страхових внесків до Фонду, що виникла до 1 липня 2010 року.
Враховуючи те, що заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у позивача виникла із 09.11.2010 року -дати проведення перевірки та донарахування контролюючим органом відповідної суми страхових внесків, тобто після 01.07.2010 року, п. 6. розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не підлягає застосуванню, а заборгованість зі сплати штрафу не підлягає списанню.
Беручи до уваги наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 17, 19, 35, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-III, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № 08/10 від 09 грудня 2010 року в частині стягнення штрафу в розмірі 1 432 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол