12 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4541/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Протас О.М.
за участю: представника позивача -ОСОБА_3
представника відповідача -Клименко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
30 травня 2011 року позивач Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведена перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 12268/1703/НОМЕР_1 від 16.12.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0003701703/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41857,90 грн. в томі числі основний платіж 27905,27 та штрафна (фінансова санкція) в розмірі 13952,63 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та направлень № 2640 від 15.10.2010 року державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.2.2 ст.3, пп.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.2.4,7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року та п.2 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 в результаті чого платнику визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 27905,27 грн.
За результатами перевірки складено акт № 12268/1703/НОМЕР_1 від 16.12.2010 року.
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010 року № 0003701703/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 41857,90 грн. в томі числі основний платіж 27905,27 та штрафна (фінансова санкція) в розмірі 13952,63 грн.
Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м. Полтаві податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд встановив наступне.
Пунктом 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги направлення на перевірку та керуючись ст. 1, 8, 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ”, суд приходить до висновку про правомірність проведення перевірки позивача.
Досліджуючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві суд приходить до наступних висновків.
Актом перевірки встановлено порушення п.2.2 ст.3, пп.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.2.4,7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року та п.2 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, а саме включення до податкового кредиту суми по податкових накладних виписаних ТОВ “Аніма А” (ідентифікаційний номер 360663016018) в той період коли підприємство не було зареєстроване як платник ПДВ.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 05.03.2004 року як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 здійснює оптову торгівлю сиром нежирним та творогом.
Відповідно до матеріалів справи позивач здійснював господарські операції з ТОВ “Аніма А”, що зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та відповідно до свідоцтва № 100140567 НБ № 213412 є платником податку на додану вартість з 22 вересня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме ТОВ “Аніма А” виписало податкову накладну від 02 серпня 2008 року за № 3, на підставі якої позивачем було включено до податкового кредиту суму 27905,27 грн., в той час як підприємство не було зареєстровано як платник ПДВ.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість'' об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг). Платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснити отримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 статті 1).
Пунктами 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що особа-продавець зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Виходячи із змісту п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
На момент складання податкових накладних ТОВ “Аніма А” не було зареєстроване платникам ПДВ у встановленому порядку.
Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.
На момент видачі податкової накладної №3 від 02.08.2008 року на суму 167431,64 грн. ПП "Аніма А" являлося суб'єктом господарювання проте не було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не мало право нараховувати податок та складати податкові накладні.
Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Оприбуткування (отримання) ж сировини проводиться на основі видаткової накладної виданої продавцем (постачальником).
Також, згідно з п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно п.2 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року за № 233/2037 (надалі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж у пункті 2. Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною.
Частиною 1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.
За викладених обставин, податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010 року № 0003701703/0 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та Законами України, тому позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко