Справа № 2a-13723/08/1570
11 серпня 2011 року м.Одеса
12год.01хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_2) до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2, в якому позивач просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 по жовтень 2008 року включно, у сумі 4172 грн. 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також наводить причини, за якими ним був пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду, котрий позивач просить поновити.
Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заперечення на позов не надав.
Протокольною ухвалою суду від 11.08.2011р. позивача - ОСОБА_2 замінено його процесуальним правонаступником ОСОБА_1 відповідно до ст.55 КАС України.
В заяві від 16.06.2011р. ОСОБА_1 просить суд розглядати справу без її участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області та отримував пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення №НОМЕР_1 від 20.02.1997р.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується копією паспорту та відповідним штампом у пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 від 20.02.1997р., наявними у матеріалах справи
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18 листопада 2004 року №2195-IV, яка діяла з 01.01.2006р. по 21.12.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006р. № 3367-ІУ пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не визнавалися неконституційними, отже для проведення спірних виплат у 2006р. у зв'язку з нездійсненням вказаною постановою поетапного впровадження ст.6 Закону України № 2195-ІV були відсутні правові підстави, тобто протягом 2006 року дію ст.6 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004р. не було відновлено.
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виплати позивачу, як дитині війни підвищення до пенсії за 2006 рік.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ст. 111 зазначеного Закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(із змінами та доповненнями внесеними п.41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007р.) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (із змінами та доповненнями) Учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 р. №530 встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Управлінням Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області ОСОБА_2 у 2007р. не було виплачено передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та було виплачено у 2008р. підвищення у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На думку суду, зазначені дії Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»визнано неконституційними.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з викладеного, положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»та п.41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. відповідно, отже з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. відповідно у зв'язку з відновленням дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивач повинен був отримувати як дитина війни підвищення до пенсії у розмірі 30 процентів від мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня -380гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. становив 380грн., з 1 квітня по 30 вересня 2007р. -410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.) та з 1 жовтня по 31 грудня -415,11грн. (411+1%(4,11грн.). Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. складає 114грн.(380*0,30), з 1 квітня по 30 вересня 2007р. - 123,018грн.(410,06*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня -124,533грн. (415,11*0,30).
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2008р. становить 470грн., з 1 квітня по 30 червня 2008р. -481грн., з 1 липня по 30 вересня - 482грн. та з 1 жовтня по 31 грудня -498грн. Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2008р. складає 141грн.(470*0,30), з 1 квітня по 30 червня 2008р. -144,3грн.(481*0,30), з 1 липня по 30 вересня 2008р.- 144,6грн.(482*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня 2008р. -149,4грн. (498*0,30).
Крім того, правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами країни основних соціальних гарантій визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до статті 17 якого мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами. Таким чином, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати мінімальні розміри пенсії за віком. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, є безпідставним.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, застосування постанов Кабінету Міністрів України, які протирічать законам України є неприпустимим, з огляду на приорітетність законів над підзаконними актами.
Таким чином, виплата підвищення до пенсії як дитині війни згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 р. №530, а не відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди при розгляді справ, застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ст.1 цього Закону термін конвенція вживається у такому значенні: Конвенція -Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950р. і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; термін Суд -Європейський суд з прав людини; термін практика Суду -практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne v.Home Office (Case 41/74 van Duym v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, ОСОБА_2 мав право на отримання підвищення до пенсії як дитина війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також правомірно вимагає нарахування та виплати цього підвищення до пенсії за період з 22.05.2008р. по 01.11.2008р. з урахуванням здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області виплат за цей період.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»(заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specials. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до п.п.1,3 п.15 «Положення про Пенсійний Фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку Головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах та районах у містах.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Біляївському районі Одеської області.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст.152 Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік»та Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р.№107-УІ, якими було обмежено право позивача на одержання підвищення до пенсії як дитиною війни згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. відповідно, отже протягом періоду часу з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. дії відповідача ґрунтувались на вимогах законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачем суми невиплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_2) до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області підлягають задоволенню частково, а саме в частині вимог позивача, що стосуються періоду з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31 жовтня 2008р., а доводи відповідача мають бути відхилені, як такі, що суперечать конституційним нормам в сфері соціального захисту громадян (ст.ст.22,46,92 Конституції України).
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_2) до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Миру, ідентифікаційний код 24532003) здійснити перерахунок ОСОБА_2 та забезпечити проведення виплати на користь ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_2) (АДРЕСА_1) недоплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31 жовтня 2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.08.2011р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
16 серпня 2011 року