Справа № 2а/1570/2689/2011
16 серпня 2011 року м.Одеса
15год.29хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання факту,-
До суду надійшла адміністративна позовна ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати факт, що ОСОБА_1, 1928р.н., проходив військову службу у діючій армії в період з 1942р. по 1944р. та є учасником бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність дій відповідача щодо відмови у наданні йому статуса учасника бойових дій, з огляду на те, що він перебував в діючій армії під час Великої Вітчизняної Війни.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що надані позивачем документи не підтверджували участь заявника в бойових діях та також не підтверджували перебування заявника на штатній посаді військової частини діючої армії. Також відповідач зазначає, що розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення не відноситься до компетенції та завдань адміністративного судочинства, позивач не оскаржує рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, тому суд не повинен виходити за межі позовних вимог.
У судовому засіданні 16.08.2011р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1928р.н., в 1943-1944 роках був вихованцем 15-го окремого запасного артилерійського полку, що вбачається з наявної у матеріалах справи довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації №3/123735 від 09.08.2004р. Також у вказаній довідці зазначено, що 15 окремий запасний кавалерійський полк не входив до складу діючої армії.
З заяви ОСОБА_2, що проходив службу рядовим у 1353 зенітно-артилерійському полку (в/ч 59920), також вбачається, що ОСОБА_1 був вихованцем 1353 полку 22 артилерійської дивізії.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій, комісією Одеського обласного військового комісаріату щодо встановлення статусу ветеранів війни 24.04.2008р. прийняте рішення про відмову у визначенні статусу учасника бойових дій, оформлене протоколом №12 від 24.04.2008р. засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних силах України при Одеському обласному військовому комісаріаті.
Як вбачається з листа Одеського обласного військового комісаріату №2594 від 08.10.2008р., вказане рішення прийняте у зв'язку з непідтвердженістю участі позивача в бойових діях, перебування на штатній посаді в діючий армії.
Крім того, листом від 08.10.2008р. позивача повідомлено про можливість оскарження рішення комісії Одеського обласного військового комісаріату про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій в судовому порядку.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив суд визнати факт проходження ним військової служби у діючій армії в період з 1942р. по 1944р., однак такий спосіб захисту прав не може бути застосований в позовному провадженні оскільки ст.105 КАС України містить вичерпний перелік вимог, які може містити адміністративна позовна заява, серед яких встановлення фактів за рішенням суду не значиться.
В позовній заяві позивач не оскаржує будь-які рішення, дії чи бездіяльність. В той час як суд відповідно до вимог ч.2 с.11 КАС України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Рішення відповідача про відмову у встановленні статуса учасника бойових дій позивачем не оскаржено та наразі є чинним.
проте, вимагаючи встановлення у судовому порядку спірного факту перебування у діючій армії у 1942-1944р.р., позивач кореспондує цю вимогу з незаконністю та протиправністю дій відомчої комісії Одеського обласного військового комісаріату.
За цих обставин суд вважає за необхідне надати правову оцінку рішенню відповідача, оформлену протоколом №12 від 24.04.2008р.
Згідно ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№63 від 08.02.1994 року Міністерство оборони може тимчасово застосовувати для визначення осіб, які можуть вважатися учасниками бойових дій, затверджені Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР переліки підрозділів, частин, з'єднань, об'єднань та органів управління, що входили до складу діючої армії у роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років.
Однак довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації №3/123735 від 09.08.2004р. підтверджено, що 15 окремий запасний кавалерійський полк в період з 1942 по 1944 року не входив до складу діючої армії.
Крім того, як вище вже встановлено судом архівною довідкою №3/123735 від 09.08.2004р. підтверджується, що заявник в 1943-1944 роках був вихованцем 15-го окремого запасного артилерійського полку, а не проходив військову службу в цьому полку, що підтверджено і заявою ОСОБА_2 В той час як перебування ОСОБА_1 в 1943-1944рр. в 15-му окремому запасному артилерійському полку у якості вихованця не підтверджує факту проходження ним військової служби у діючій армії в період з 1942 по 1944 роки.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту проходження позивачем військової служби у діючій армії та обґрунтованість рішення Одеського обласного військового комісаріату про відмову у визначенні статуса учасника бойових дій, оформленого протоколом №12 від 24.04.2008р.
Що стосується наданої позивачем заяви ОСОБА_2, то вона не є допустимим доказом щодо спірної обставини, з огляду на те, що відповідно до п.6 Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністра оборони України від 26 липня 1996 р. №208, при відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують право громадянина на отримання ним статусу ветерана війни, дозволяється брати до уваги, зокрема, показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником. В той час, як позивачем надана заява одного свідка, яка не була нотаріально завірена.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання факту відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2011р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
22 серпня 2011 року