Справа № 11005/10/1570
16 серпня 2011 року м.Одеса
16год.41хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від прокуратури: не з'явився.
Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю б/н від 15.06.2011р.
Від відповідачів:
Від Південної митниці: ОСОБА_2 -за довіреністю №24/27-01/10302 від 05.10.2010р.
Від Головного управління Державного казначейства України в Одеській області: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП «Маллаті»до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури м.Одеси, про скасування рішення про визначення митної вартості, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява ПП «Маллаті»(надалі - ПП, позивач), в якій позивач просить суд скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2010/611778/2, яке було прийняте Відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці 09.10.2010р.; зобов'язати Південну митницю (надалі ПМ, відповідач 1) надати Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України надмірно сплаченого ПП «Маллаті»податку на додану вартість в розмірі 75997,05грн., мита в розмірі 11067,59грн., загалом надмірно сплачених митних платежів в сумі 87064,59грн. згідно вантажної митної декларації №500060701.2010.019581 від 12.10.2010р.; на підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України надмірно сплаченого ПП «Маллаті»податку на додану вартість в розмірі 75997,05грн., мита в розмірі 11067,59грн., загалом надмірно сплачених митних платежів в сумі 87064,59грн. згідно вантажної митної декларації №500060701.2010.019581 від 12.10.2010р. зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, здійснити повернення позивачу суми надмірно сплаченого ПП «Маллаті»до Державного бюджету України податку на додану вартість в розмірі 75997,05грн., мита в розмірі 11067,59грн., загалом надмірно сплачених митних платежів в сумі 87064,59грн. згідно вантажної митної декларації №500060701.2010.019581 від 12.10.2010р. шляхом її перерахування на поточний рахунок №26003054442192 в Южном ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Одеса, МФО 328704 (з урахуванням уточнень позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність відмови відповідачем у митному оформленні товару ПП «Маллаті»згідно наданої митної декларації та безпідставне завищення митної вартості фініків сушених, надуманості та необґрунтованості причин визначення відповідачем митної вартості товару. З урахуванням зазначеного позивач наголошує на необхідності повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Відповідач -Південна митниця з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначаючи, що за результатами опрацювання наданого до митного оформлення вантажу, пакету комерційних та супровідних документів встановлено, що заявлений декларантом рівень митної вартості даного товару нижче митної вартості подібних за характеристиками товарів, які оформлюються іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Митна вартість товару визначена митним органом на підставі комплексу факторів. Позивачем не було надано додаткових документів, що витребовувалися відповідачем. З боку Південної митниці не було порушень прав позивача, та дії відповідача ґрунтувалися на вимогах чинного законодавства.
Представники прокуратури та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечували.
У судовому засіданні представники позивача та Південної митниці підтримали викладені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та Південної митниці, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до умов Контракту № 4-IR-2010 від 01.06.2010 р. (надалі - Контракт), укладеного між Приватним підприємством «МАЛЛАТІ»(надалі - ПП «МАЛЛАТІ», Позивач) та Компанією SABZE SOBHI CO. LTD»(Іран) у вересні 2010 року ПП «МАЛЛАТІ»імпортувало в Україну фініки сушені (надалі - Товар) за ціною 650,00 доларів США за 1 тонну на умовах поставки CIF - Україна, Одеса.
Як вбачається з Специфікації № 2/SP від 01.09.2010 р. та Інвойсу № 420 від 09.09.2010р., які є невід'ємними частинами Контракту, загальна вартість Товару складає 28600 доларів США, що дорівнює 226223,14грн., загальна вага Товару складає: брутто - 47600 кг, нетто - 44000 кг.
01.10.2010р. ПП «Маллаті»було подано до Південної митниці вантажну митну декларацію №500060701.2010.018742 з пакетом документів (облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, Non-negotiable морський транспортний документ (морська накладна), коносамент (Bill of Lading), рахунок-фактура (інвойс), навантажувальний документ, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, екологічна декларація, карантинний дозвіл (Мінагрополітики України), довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України), відбиток штампа державної санітарно-епідеміологічної служби «Ввезення, реалізацію (використання) дозволено», фітосанітарний сертифікат країни-експортера, сертифікат про походження товару форми А, лист NAKHLEH SABZE SOBHI CO. LTD) для проведення процедури митного оформлення ввезеного товару.
Згідно поданої до митниці ДМВ-2 ціна товару визначена декларантом за ціною договору щодо подібних товарів, а саме 41800дол.США (330638грн.), що є заявленою митною вартістю товару виходячи з розрахунку 0,95дол США за 1 кг., а не 0,65 дол.США за ціною контракту, як стверджує позивач.
Відповідачем 1 у поданій декларації митної вартості форми ДМВ-2 було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний, з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. 01.10.2010р. декларант був ознайомлений із зазначеним переліком, що підтверджується відповідний підписом.
07.10.10 декларантом ПП "Маллаті" був наданий переклад ЕК ВМД країни відправлення без ознак, за якими можливо б було ідентифікувати її з зазначеним вантажем (відправник, одержувач, № контейнеру тощо). На це було вказано декларанту.
09.10.10 декларант відмовився подавати додаткові підтверджуючі документи, а також відмовився зробити запис про неможливість надання зазначених документів.
09.10.2010р. Південною митницею відповідно до МКУ, ПКМУ від 20.12.2006р. №1766 прийняте Рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2010/611778/2, згідно якого вартість за одиницю товару визначена у розмірі 1,71 дол. США за 1 кг. (за шостим резервним методом).
09.10.2010р. Південною митницею видано ПП «Маллаті»картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000006/0/62220 за ВМД 500060701.2010.018742 від 01.10.2010р.
Згідно вказаної Картки відмови митна декларація не може бути прийнята з таких причини: «Здійснено рішення про визначення митної вартості від 08.10.2010р. №500000006/2010/611771/1 на підставі МКУ, ПКМУ від 20.12.2006р. №1766, від 09.04.2008р. №339».
12.10.2010р. ПП «Маллаті»подало до Південної митниці нову вантажну митну декларацію № 500060701.2010.019581, з митною вартістю товару в розмірі 1,71 дол. США за 1 кг. 16.10.2010р. товар пройшов митне оформлення.
Суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача 1 та відсутності підстав для повернення позивачу сплачених митних платежів з таких підстав.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.81 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 86 МК України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Відповідно до ст. 80 Митного кодексу України, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст.206 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Згідно зі ст.262 цього кодексу митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст.264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Частинами 1, 2, 4 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Згідно з п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1766 усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.
Відповідно до п.10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Пунктом 11 вказаного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. В підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Відповідно до пунктів 13,14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердженняд, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Зі змісту п.1 Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року N1227, можна зробити висновок, що під карткою відмови розуміється письмове повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. В п.3 цього Порядку визначено, що у Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно з п. 8 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009р. №602, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів за формою та у порядку, встановленими наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 N 506 "Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за N 534/16550, у випадках, якщо: митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які ходять до складу товару; декларант відмовився від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення; декларантом не подано або подано з порушенням строку встановленого пунктом 13 Порядку декларування додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів; у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості.
Проте, як встановлено судом, позивачем не було дотримано вказаних вище вимог, а саме, не було надано усіх витребуваних документів, за допомогою яких підтверджувалася би заявлена позивачем митна вартість товару, в той час як документи, надані позивачем, містили в собі певні недоліки, що не давали змогу дійти висновку про обґрунтованість заявленої позивачем митної вартості товару. З огляду на зазначене Південна митниця обґрунтовано та керуючись вимогами чинного законодавства самостійно визначила митну вартість товару, що був ввезений позивачем, та належним чином обґрунтувала застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з зазначеним слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення про визначення митної вартості товару від 09.10.2010р. №500000006/2010/611778/2.
Крім того, виходячи з приписів статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.10 № 1766, згідно Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 №230, у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, випуск у вільний обіг товарів може бути здійснений під гарантійні зобов'язання на підставі письмового звернення декларанта до митного органу, сплативши податки й збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків й зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків й зборів повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.
Однак 12.10.2010р. до митного оформлення було подано ВМД №500060701.2010.019581 на вищевказаний товар без застосування вимог наказу ДМСУ від 17.03.2008р. №230, без письмового звернення з проханням випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Як вбачається із змісту позову, ПП «Малатті»не оскаржує картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні від 09.10.2010р. №500000006/0/62220, отже задоволення судом позовної вимоги про скасування рішення про визначення митної вартості товару призвело би до невизначеності митної вартості товару, що наразі випущений у вільний обіг згідно з поданою ВМД №500060701.2010.019581, що є порушенням законодавства.
Вимагаючи повернення з Держбюджету України надмірно сплачених митних платежів, ПП «Маллаті»виходить в своїх розрахунках з заявлення ним митної вартості товару на рівні 226223,14грн. (або 28600дол. США) за 44000кг., що не підтверджується матеріалами справи: адже заявлена митна вартість товару згідно ВМД №500060701.2010.018742 складала 41800 дол. США або 330638грн., що безпосередньо вбачається з ДМВ-2 від 01.10.2010р., поданій ПП «Маллаті»(а.с.60-62) до митного органу. Отже відповідні позовні вимоги, що ґрунтуються на непідтверджених поданими доказами розрахунках, задоволенню судом не підлягають також у зв'язку з їх безпідставністю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оскаржив рішення про визначення митної вартості від 08.10.2010р. №500000006/2010/611771/1, у зв'язку з яким було оформлено картку відмови № 500000006/0/62220 від 09.10.2010р., не обґрунтував в позовній заяві та в ході розгляду справи підстави та обґрунтованість самостійного визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів, відтак суд відхиляє його посилання на необхідність та правомірність визначення митної вартості за ціною контракту №4-IR-2010 від 01.06.2010р.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки виключно до компетенції митних органів відноситься встановлення митної вартості товарів та здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, картка відмови позивачем не була оскаржена, а ним самим було оформлено та подано нову ВМД за визначеною Митницею митною вартістю, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про повернення митних платежів, які позивач вважає сплаченими надмірно.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в даній справі дотримано відповідачем при доведенні обґрунтованості рішення про визначення митної вартості товару від 09.10.2010р. №500000006/2010/611778/2.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Маллаті»задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ПП «Маллаті» до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури м.Одеси, про скасування рішення про визначення митної вартості, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2011р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
22 серпня 2011 року