16 серпня 2011 року 11:24 Справа № 2а-0870/3765/11
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н.В.
розглянув у відкритому судовому адміністративну справу
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Запоріжжя
до: Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України, Веселівський район Запорізької області
про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №07-4/2350 від 04.07.2011,
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 06.04.2011,
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом (далі за текстом - ЗОВФСЗІ, позивач) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України (далі за текстом - Державне підприємство, відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив із забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році. На підставі зазначеного порушення ЗОВФСЗІ була нарахована відповідачу сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 37731 грн. 48 коп., з яких 381 грн. 14 коп. - пеня, проте зазначені санкції та пеня відповідачем не сплачені.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що сума адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем досі не сплачена, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просить суд задовольнити вимоги позивача - стягнути з Державного підприємства суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 37731 грн. 48 коп.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, наголошує на тому, що Державним підприємством здійснювались вичерпні заходи щодо виконання нормативу з працевлаштування інвалідів, однак виконати зазначений норматив відповідач був не в змозі з незалежних від нього причин.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд встановив наступне.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст. 18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 31.01. 2007 за № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно до наявного в матеріалах справи звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, який надавався відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що у 2010 році на Державному підприємстві працювало 4 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, тоді як кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону №875-XII складала 6 осіб.
Судом встановлено, що протягом 2010 року, Державне підприємство щомісячно звітувало до Веселівського районного центру зайнятості про наявні вакансії для інвалідів, однак невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відбулося із незалежних від Державного підприємства причин.
На виконання ухвали суду про витребування доказів Веселівським районним центром зайнятості був наданий лист №683/17-10 від 04.08.2011 у якому зазначено, що відповідач дійсно на протязі 2010 року щомісячно звітував до центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів. Крім того, разом із зазначеним листом, суду надані докази виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інвалідів.
Так з наданих суду копій корінців направлення для працевлаштування вбачається, що на протязі 2010 року районним центром зайнятості направлялися для працевлаштування на підприємстві відповідача громадяни-інваліди, однак всі вони відмовилися від працевлаштування на підприємстві відповідача у зв'язку із транспортною недоступністю. Зазначені інваліди направлялися районним центром зайнятості на виконання індивідуальних програм реабілітації інваліда про що свідчать наявні в матеріалах справи копії зазначених програм.
Дослідивши і оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи та виконання всі передбачені законодавством зобов'язання щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008, якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту до Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суддя,
У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту до Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова