26 липня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/5216/11
За позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління внутрішніх військ МВС України
про: про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови у визнанні учасником бойових дій та видачу посвідчення встановленого зразка
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Бриль А.В.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (посвідчення № УЗП 008511 від 09.10.2001)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 3/7-117 від 24.12.2010)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним і скасування рішення комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, оформлене протоколом №3 від 22.06.2011, в частині відмови визнати позивача учасником бойових дій на території інших держав та, відповідно, про зобов'язання ГУВВ МВС України вчинити дії, щодо розгляду питання про визнання позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Ухвалою суду від 08.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/5216/11 та призначено до судового розгляду на 26.07.2011.
Відповідно до приписів ст. 41 КАС України, під час судового розгляду судом здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу, а саме: комплексу «Камертон».
У засіданні 26.07.2011, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, в обґрунтування позову посилається на те, що під час проходження служби у військовій частині 5456 ВВ МВС СРСР на протязі 1988 - 1992 років, виконував службово-бойові задачі на офіцерських посадах по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами в складі військового оперативного резерву військової частини 5456 в м. Баку Азербайджан, м. Сумгаіт, Нахічевань та прилягаючих до них районах. На думку позивача, оскільки вказані обставини підтверджуються належними довідками, та керуючись положеннями п. 2 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідач не мав правових підстав для відмови у визнанні позивача учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка.
Відповідач заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що оскільки ОСОБА_3 не направлявся до іншої держави у закордонне відрядження, а перебував у службовому відрядженні в межах однієї держави - колишнього СРСР, то на підставі положень постанови КМУ від 08.02.1994 р. № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” вважає вимоги позивача до ГУМВС України в Запорізькій області безпідставними і такими що задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 під час проходження служби у військовій частині 5456 ВВ МВС СРСР перебував у службовому відряджені для виконання завдань по охороні громадського порядку пов'язаних з масовими антигромадськими проявами в періоди:
з 02.11.1988 року по 09.11.1988 року відряджений до м. Сумгаіт Азербайджанська РСР;
з 14.12.1988 року по 21.12.1988 року відряджений до м. Сумгаіт Азербайджанська РСР;
з 08.02.1989 року по 15.02.1989 року відряджений до м. Сумгаіт Азербайджанська РСР;
- з 12.08.1990 року по 07.10.1990 року відряджений до Нахічеванської АРСР, що підтверджується копіями наказів командира військової частини 5456 наданих архівом ВВ МВС Азербайджанської республіки.
Відрядження були викликані масовим знищенням мирних громадян незаконними озброєними угрупуваннями та збройними конфліктами між азербайджанським і вірменським народами.
У відповідності з п.2 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 22.09.1994 року (із змінами і доповненнями № 1296 від 08.11.2007 року) “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року,але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців.
Щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які приймали участь в бойових діях, питання отримання офіційних документів законодавством не визначено.
При цьому слід зазначити, що є загальновідомими факти про те, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік Союзу РСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 по 1991 роки в СРСР, зокрема в кавказьких республіках виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органів внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.
Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Таким чином, хоча Вірменська РСР, Азербайджанська РСР не включені в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою КМУ від 08.02.1994 р. за № 63, судом встановлено, що позивач виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя і здоров'я.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що факт перебування позивача у період з 1988 р. по 1992 р. на території колишніх союзних республік де в цей час велись бойові дії підтверджений належними доказами та не заперечується відповідачем, суд вважає доведеним участь позивача у військових операціях, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними а також наступними обставинами.
Долученими до справи довідками підтверджується, що ОСОБА_1 перебував у відрядженнях до держав РСР, на території яких велись бойові дії в період з 1988 р. по 1992 р. р., тобто і в той час, коли союзні республіки виходили із складу СРСР, а сам Радянський Союз припинив своє існування (1991 р.). Тому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що службові відрядження позивача були здійснені в межах однієї держави - Радянського Союзу.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167, КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним і скасування рішення комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, оформленого протоколом №3 від 22.06.2011, в частині відмови визнати позивача учасником бойових дій на території інших держав та зобов'язання ГУВВ МВС України вчинити дії, щодо розгляду питання про визнання позивача учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, оформлене протоколом № 3 від 22.06.2011 про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойовий дій.
Зобов'язати Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, вчинити дії щодо розгляду питання про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 01.08.2011.
Суддя /підпис/ О.М. Нечипуренко