ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/25522.08.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Шевченківської районної у місті Києві ради
про стягнення заборгованості
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/04/22-33 від 22.04.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 86-Д від 05.04.2011р.);
В судовому засіданні 22.08.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (надалі відповідач) 46 640, 10 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 4 341, 89 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 1 187, 45 грн..
В ході розгляду справи, при врахуванні сплати боргу в сумі 46 640, 10 грн., яка здійснена відповідачем у липні 2011р., позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 341, 89 грн. інфляційної складової, 1 187, 45 грн. 3% річних.
Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 320841 від 03.03.205р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2011р. становила 46 640, 10 грн. та була сплачена на час розгляду справи судом. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума 3% річних та інфляційні збитки.
Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні представник зазначив про сплату суми заявленого боргу, надавши контррозрахунок здійснених нарахувань інфляційних збитків та 3% річних.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
03 березня 2005р. між АЕК «Київенерго»та КП УЖГ Шевченківської районної у місті Києві ради укладено договір № 320841 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору згідно з яким постачальник зобовязувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач у справі) зобовязувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.
Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати в терміни та за тарифами зазначеними в додатку № 2.
Відповідно до п.10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 10 додатку № 2 (Тарифи та порядок розрахунків), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виникла за період з 01.12.2009р. по 01.07.2011р. порушені.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.04.2005 року (п. 4.1. договору). Доказів припинення в установленому порядку договірних відносин, що врегульовані зазначеним договором, суду не надано, облік розрахунків за спожиту теплову енергію ведеться за вказаним договором, що підтверджується наданою до справи довідкою про надходження коштів за спожиту тепло енергію за період з серпня 2009р. по липень 2011р..
Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії на суму 83 038, 82 грн. (в т.ч. ПДВ), за яку відповідач заборгував 46 640, 10 грн. (в т.ч. ПДВ) станом на 01.07.2011р..
Зазначена сума боргу згідно представленого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 320841 була погашена відповідачем у липні 2011р., тобто на дату звернення позивача з позовом до суду, а вимоги про стягнення такого боргу не є предметом вирішення даної справи згідно з поданими позивачем уточненнями.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
З урахуванням умов договору (додаток № 4) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені.
У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 4 341, 89 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1 187, 45 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими. При цьому контррозрахунок відповідача судом не приймається, оскільки не містить кількості днів прострочення по яким проведено обрахування, а факт прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 320841 від 03.03.2005р. по сумах наведених у розрахунку позивача у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 55, 30 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача, оскільки суму боргу в розмірі 46 640, 10 грн. відповідачем було погашено на дату звернення з позовом до суду, що свідчить завищення позивачем заявлених позовних вимог у цій частині, а відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса 10/8, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк»МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 4 341, 89 грн. (чотири тисячі триста сорок одну гривню 89 копійок) інфляційних збитків, 1 187, 45 грн. (одну тисячу сто вісімдесят сім гривень 45 копійок) 3% річних, 55, 30 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 30 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 26.08.2011