ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/18118.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія “Енерголізинг"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт"
Про розірвання договору фінансового лізингу № 11 від 09.08.2005 р. та витребування майна
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 24.01.2011 р.);
Веретенін Є.О. - директор (протокол № 39 від 01.11.2007 р.)
Від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія “Енерголізинг" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" (далі по тексту - відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу № 11 від 09.08.2005 р. Також позивач просив зобов'язати відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія “Енерголізинг" сільськогосподарське обладнання, а саме: культиватори на резиновій ході КПСП-4 с/г в вузлах у кількості 3 штуки, сіялки С3-3,6 А без сигналізації з гідравлікою у кількості 2 штуки, сцепки культиваторні СП-8 у кількості 2 штуки, сіялки СЗ-5,4 А без сигналізації з транспортним пристроєм у кількості 5 штук, шарніри з'єднуючи КПП 00.130 у кількості 4 штуки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору фінансового лізингу № 11 від 09.08.2005р., що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору та повернення переданого відповідачеві у лізинг обладнання позивачеві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/181, розгляд справи призначено на 18.08.2011 року.
17.08.2011 р. позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано документи по справі на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2011 р. надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання призначене на 18.08.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.06.2011 р. не виконав, відзив на позов суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку за адресою: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, що зазначена в позовній заяві і підтверджується витягом з ЄДРПОУ, наявному в матеріалах справи.
Відповідно до абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 9/181. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 18.08.2011 р. від останнього до суду не надходило.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
09 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія “Енерголізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №11 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1. Договору лізингодавець, згідно Заявки на фінансовий лізинг № 1/08 від 02.08. 2005 року (Додаток №1 до цього договору) лізингоодержувача, за Договором купівлі-продажу № 391 від 03.08. 2005 року здійснює придбання у ЗАТ «Торговий дім "Червона зірка" сільськогосподарське обладнання в комплектації згідно Договору купівлі-продажу № 391 від 03.08.2005 року, а саме: культиватори на резиновій ході КПСП-4 с/г в вузлах у кількості 3 штуки, сіялки С3-3,6 А без сигналізації з гідравлікою у кількості 2 штуки, сцепки культиваторні СП-8 у кількості 2 штуки, сіялки СЗ-5,4 А без сигналізації з транспортним пристроєм у кількості 5 штук, шарніри з'єднуючи КПП 00.130 у кількості 4 штуки (надалі по тексту - Майно). Вказане майно лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (1.2 Договору).
На виконання умов договору відповідачу було передано майно, про що сторонами складено акт прийомки від 16.08.2005 р. та акт прийому - передачі (накладну) від 17.08.2005 р., у п. 3 якого лізингоодержувач підтвердив належну поставку об'єктів лізингу згідно заявки на лізинг в установлені договором строки.
За умовами Договору (п. 3.1) плата за користування об'єктом лізингу вноситься лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів, а у п. 3.4 сторонами погоджено внесення лізингових платежів не пізніше 25 робочого дня місяця, вказаного в графіку, згідно п. 3.1. Договору.
Зазначені умови договору відповідачем порушені, питання щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів та нарахованих штрафних санкцій вирішені в судовому порядку, що підтверджується Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 липня 2008 року по справі № 29/236 та Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 травня 2011 року по справі № 27/83.
Довідкою з банку за № 11-22/554 від 28.04.2011 р. (ВАТ Банк “БІГ Енергія”) підтверджено відсутність надходження платежів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" на рахунок позивача у період з 17.11.2008 р. по 26.04.2011 р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 2.1 Договору строк лізингу складає 36 місяців з моменту передачі майна в лізинг згідно розділу 4 Договору, а згідно з п. 6.4 Договору, договір вважається виконаним після повного виконання кожної із сторін його умов, чого за встановлених обставин не мало місця.
Таким чином, при укладенні Договору сторонами не було погоджено строку його дії.
В силу положень договору (п. 3.6) у випадку несплати або затримки оплати лізингових платежів на строк більше 30 банківських днів за вимогою лізингодавця майно повертається лізингодавцю у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса без компенсації раніше сплаченої вартості майна в складі лізингових платежів.
Наведені положення Договору відповідають ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" якою передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
21.12.2010 року позивач направив відповідачу заяву № 1 про вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт". У даній заяві позивач зазначив, що у зв'язку з закінченням строку лізингу та простроченням сплати лізингових платежів більше ніж на 30 банківських днів Майно підлягає поверненню позивачу та відповідно позивач вимагає від відповідача повернення Майна з платного користування на умовах фінансового лізингу.
Станом на момент розгляду справи відповідач Майно отримане від позивача відповідно до Договору фінансового лізингу № 11 від 09.08.2005 р. не повернув.
На підставі викладеного, позивач просить суд розірвати договір фінансового лізингу № 11 від 09.08.2005 р. та зобов'язати відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія “Енерголізинг" сільськогосподарське обладнання, а саме: культиватори на резиновій ході КПСП-4 с/г в вузлах у кількості 3 штуки, сіялки С3-3,6 А без сигналізації з гідравлікою у кількості 2 штуки, сцепки культиваторні СП-8 у кількості 2 штуки, сіялки СЗ-5,4 А без сигналізації з транспортним пристроєм у кількості 5 штук, шарніри з'єднуючи КПП 00.130 у кількості 4 штуки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 14, 16, 321, 526, 610, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України, Закон України "Про фінансовий лізинг" та ст. 193 Господарського кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Факт прострочення оплати відповідачем лізингових платежів по договору встанволено рішеннями судів у справі № 29/236 та у справі № 27/83, якими стягнуто з відповідача на користь позивача прострочені лізингові платежі по договору фінансового лізингу № 11.
За таких обставин, суд вважає правомірним застосування позивачем до відповідача такої оперативно-господарської санкції як відмова від договору та витребування переданого у лізинг майна.
Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відмова від двостороннього правочину веде до його припинення та відповідно до припинення зобов'язання сторін. Якщо мова йде про договір, то відмова від договору, у тому числі від договору в односторонньому порядку, коли така можливість передбачена у договорі або законі (ч. 3 ст. 651 ЦК), веде до припинення названого договору, припинення зобов'язання, що ним породжене.
Право лізингодавця на односторонню відмову від Договору лізингу встановлено як умовами Договору фінансового лізингу № 11, так і ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Як зазначалось вище, 21.12.2010 року позивач направив відповідачу заяву № 1 про вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Енерголізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт", у якій позивач зазначив, що у зв'язку з закінченням строку лізингу та простроченням сплати лізингових платежів більше ніж на 30 банківських днів Майно підлягає поверненню позивачу та відповідно позивач вимагає від відповідача повернення Майна з платного користування на умовах фінансового лізингу.
За таких обставин, твердження позивача про те, що договір фінансового лізингу підлягає розірванню, в зв'язку з неналежним виконання лізингодавцем своїх обов'язків по договору, не знайшло свого підтвердження відповідно до матеріалів справи, відповідно до яких судом встановлено, що договір фінансового лізингу є розірваним шляхом передбаченої Законом односторонньої відмови лізингодавця від договору, в зв'язку з порушенням лізингоодержувачем своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів.
У зв'язку з вищезазначеним заявлена вимога позивача про розірвання Договору фінансового лізингу № 11 від 09.08.2005 р. не підлягає задоволенню, в зв'язку з тим, що даний Договір є припиненим шляхом односторонньої відмови позивача, право на яку встановлено як нормами спеціального закону, так і умовами договору.
Щодо позовної вимоги про повернення Майна з платного користування на умовах фінансового лізингу, то ці вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" відповідач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані обумовленому договором.
З огляду на викладені норми чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про вилучення та передачу йому предмету лізингу, а саме: культиватори на резиновій ході КПСП-4 с/г в вузлах у кількості 3 штуки, сіялки С3-3,6 А без сигналізації з гідравлікою у кількості 2 штуки, сцепки культиваторні СП-8 у кількості 2 штуки, сіялки СЗ-5,4 А без сигналізації з транспортним пристроєм у кількості 5 штук, шарніри з'єднуючи КПП 00.130 у кількості 4 штуки.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт" (03038, м. Київ, вул. Ямська 28-А, код ЄДРПОУ 31239796) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Енерголізинг”(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз 5-Б, код ЄДРПОУ 24595280) сільськогосподарське обладнання -культиватори на резиновій ході КПСП-4 с/г в вузлах у кількості 3 штуки, сіялки С3-3,6 А без сигналізації з гідравлікою у кількості 2 штуки, сцепки культиваторні СП-8 у кількості 2 штуки, сіялки СЗ-5,4 А без сигналізації з транспортним пристроєм у кількості 5 штук, шарніри з'єднуючи КПП 00.130 у кількості 4 штуки.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт (03038, м. Київ, вул. Ямська 28-А, код ЄДРПОУ 31239796, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Енерголізинг”(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз 5-Б, код ЄДРПОУ 24595280) 2 832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 23.08.2011 р.