79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 тел. 261-38-59
Головуючий у 1-й інстанції суддя -Стадник М.С. ряд.ст.зв. №36
Господарський суд Тернопільської області № 7а/96-2935
Доповідач у 2-й інстанції суддя - Яворський І.О.
17 квітня 2008 року Справа № 22а - 2444/08(5910/07) м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді-доповідача Яворського І.О.
Суддів: Носа С.П.
Довгополова О.М.
при секретарі Поворознику Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 31 серпня 2007 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеш-Україна» до Кременецької міжрайонної ДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000311502/0 від 18 квітня 2007 року, № 00000012301/0 від 23 квітня 2007 року та № 0000351502/0 від 17 травня 2007 року, -
05 червня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеш-Україна» звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової адміністрації про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000311502/0 від 18 квітня 2007 року; №00000012301/0/0 від 23 квітня 2007 року та № 0000351502/0 від 17 травня 2007 року. Згаданими повідомленнями-рішеннями від 23 квітня 2007 року відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в січні 2007 року в сумі 7923 гривень; від 18 квітня 2007 року - лютому 2007 року в сумі 13085 гривень 32 копійки; від 17 травня 2007 року - березні 2007 року в сумі 4362 гривень 43 копійки, а всього відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 25370 гривень 75 копійок. Як зазначено в актах невиїзних документальних перевірок причинами відмови у відшкодуванні ПДВ у вищезазначених повідомленнях-рішеннях стали порушення Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою господарського суду Тернопільської області від 31 серпня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкове повідомлення-рішення №0000311502/0 від 18.04.2007 року, прийняте Кременецькою МДПІ (Шумське відділення) в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сегеш-Україна» 13085,44 гривень ПДВ, у частині 19,56 гривень - відмовлено. Визнано нечинними податкове повідомлення-рішення № 000012301/0 від 23 квітня 2007 року про зменшення відшкодування ПДВ у сумі 7923 гривень; податкове повідомлення-рішення №0000351502/0 від 17 травня 2007 року в частині зменшення відшкодування суми ПДВ-4362,40. У частині 70,60 гривень - відмовлено. Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови вказав, що доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від'ємного значення є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними, які є звітними податковими і розрахунковими документами і повинні відповідати вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 даного Закону та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037.
Згадана постанова суду першої інстанції оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду ДПІ у місті Хмельницькому. Апелянт, зокрема, вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права - неправильне застосування Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, що приймають участь у розгляді справи,суддю доповідача, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про підставність апеляційної скарги та незаконність рішення суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Функції, права, обов'язки органів державної податкової служби визначені ст.ст.9-11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» із змінами і доповненнями.
Підстави та порядок проведення органами ДПС планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) регламентовано ст.11-1 Закону.
Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Інших підстав дана норма Закону не передбачає.
Як свідчать матеріали перевірки, ТзОВ «Сегеш-Україна» до складу податкового кредиту за лютий місяць 2007 року в порушення підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР включено 4757,83 гривень сплачених у зв'язку з придбанням легкового автомобіля «Таврія», які заявлено до відшкодування. Крім того, до податкового кредиту зайво включено 8327,61 гривень, а також до податкового кредиту включено суму, що заявлена до відшкодування товариством у розмірі 19,56 гривень, які у лютому 2007 року не були сплачені, що є порушенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР.На підставі акта перевірки від 16 квітня 2007 року Шумського відділення Кременецької МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 18.04.2007 року, яким ТзОВ зменшено суму бюджетного відшкодування на 13 105,00 гривень.
Основною підставою зменшення бюджетного відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Сегеш-Україна» є наступні факти. Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не включаються до складу податкового кредиту та відносяться до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів. Як свідчать матеріали перевірки, ТзОВ згідно податкової накладної № 3718/002 від 23 січня 2007 року куплено автомобіль «Таврія», сума ПДВ - 4757,83 гривень. Таким чином зменшення суми податкового кредиту на 4757,83 гривень є правомірним, обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду констатує той факт, що товариство проводить зовнішньо - економічну діяльність з переробки давальницької сировини, відвантажуючи готову продукцію (робочий одяг) іншому товариству. Згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року про ПДВ, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг. В тому числі при проведенні операцій у зв'язку з виконанням робіт по переробці давальницької сировини, ставка податку на додану вартість становить «0» відсотків до бази оподаткування. Сума податкових зобов'язань, визначених у результаті здійснення операцій у січні-березні 2007 року, пов'язаних з виконанням договору №1 від 22 лютого 2005 року - «0» гривень. Відповідно до доповнення №3 від 30.12.205 року до договору №1 на виготовлення продукції з давальницької сировини від 2 лютого 2005 року, загальна вартість договору становить 2 800 000,00 Євро. Загальна вартість сировини становить 2 000000,00 Євро, вартість послуг по переробці 8 000000,00 Євро, вартість послуг по переробці - 513751,29 Євро або 64,2%, вартість сировини - 1 786572,99 Євро.
Згідно ст.843 Цивільного кодексу України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Судом апеляційної інстанції доведено, що право податкового кредиту у ТзОВ «Сегеш-Україна» виникає у зв'язку з виконанням контракту про виготовлення товарів з давальницької сировини, який укладений з порушенням норм чинного законодавства України. В результаті виконання вказаного контракту валові доходи товариства менші за валові витрати. Оскільки Товариство здійснює операції лише по одному контракту, яким не передбачено отримання доходу, то відповідно до ст.1 та ч.1 ст.3 ГК України діяльність ТзОВ не є господарською діяльністю, так як під останньою розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, з метою отримання доходу.
Вказане вище, дає підстави колегії суддів твердити про правильне застосування органами ДПІ податкового законодавства.
З врахуванням викладеного вище,судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене без дотриманням норм матеріального права, тобто не враховано факт виявлених порушень податкового законодавства під час проведення перевірки.
Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, непідтверджених тими доказами, які були наявні у матеріалах справи та перевірені і неоцінені належним чином під час розгляду справи.
Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч2, 207 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Кременецької міжрайонної Державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 31 серпня 2007 року скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Дана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач І.О.Яворський
Суддя О.М.Довгополов
Суддя С.П.Нос