79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 тел. 261-38-59
Головуючий у 1-й інстанції суддя -Андрусик Н.О. ряд.ст.зв. №65
Господарський суд Тернопільської області № 17/183-3245
Доповідач у 2-й інстанції суддя - Яворський І.О.
17 квітня 2008 року Справа № 22а - 2480/08(5954/07) м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді-доповідача Яворського І.О.
Суддів: Носа С.П.
Довгополова О.М.
при секретарі Поворознику Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Тернопільської області від 04 жовтня 2007 року в справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне життя» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 9 211,48 гривень, в тому числі 171,19 гривень нарахованої пені за не створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році, -
23 липня 2007 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Тернопільської області до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій. З адміністративного позову вбачається, що згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 67 чоловіки, тобто відповідно до ч.1 ст.19 Закону, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить-три особи. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано, виходячи з даних, вказаних у звіті. Середньорічна заробітна плата складає 3013,43 гривень згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів. Тобто, за три робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15 квітня 2007 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9040,29 гривень за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році і пеню в сумі 171,19гривень, разом - 9211,48 гривень.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 04 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
З постанови суду першої інстанції вбачається, що нормами чинного законодавства, яке регулює соціальний захист інвалідів в Україні, на підприємства покладено обов'язок по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування. Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів тощо.
Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Нормою ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Роботодавці, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до нормативу забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньо облікова кількість штатних працівників облікового складу складала 67 чоловік. Кількість створених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів складала у 2006 році - три робочі місця.
На підставі ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, органами соціального захисту населення, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підприємство має здійснювати тільки підбір та створення робочого місця для інваліда.
Судом першої інстанції враховано, що відповідач звертався письмово з питанням наявності робочих місць для інвалідів. Зокрема, центр зайнятості в листі №330 від 14 вересня 2007 року підтвердив, що підприємство зверталось з питанням наявності трьох робочих місць для інвалідів. У листі №330 від 14.09.2007 року також зазначено, що протягом 2006 року безробітні з числа інвалідів на підприємство для працевлаштування, центром не направлялися.
З вказаного вище Закону випливає, що обов'язок підбирати і направляти інвалідів для працевлаштування на підприємства покладається на органи працевлаштування, які перераховані у статті 18 Закону.
Тобто, відповідач вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів на підприємстві. На письмові звернення відповідача про наявність вакансій на підприємстві, не було отримано належної відповіді.
Тому постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 04 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції -Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач І.О.Яворський
Суддя О.М.Довгополов
Суддя С.П. Нос