Головуючий у 1-ій інст. Пазичев В.М. Рядок статзвіту №36
Господарський суд Львівської обл. №5/505-25/91-А Справа №22а-184/08 Доповідач: Кушнерик М.П.
20березня 2008р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - судді: КУШНЕРИКА М.П.
суддів: ШАВЕЛЯ Р.М., ОБРІЗКА І.М.
при секретарі: СОКОЛОВСЬКІЙ А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 13 червня 2007р. у справі за позовом ТзОВ «Сільпо-55» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0000852300/3/36669 від 13.12.2006 р. та №0000852300/4/8046 від 14.03.2007 р.,-
Постановою Господарського суду Львівської області від 13.06.2007р. частково задовольнено позов ТзОВ «Сільпо-55» та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІу Залізничному районі м.Львова №0000852300/3/36669 від 13.12.2006 р. та №0000852300/4/8046 від 14.03.2007 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41003,0грн.
Постанова мотивована тим, що відповідачем неправомірно було виключено із складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Варто» на суму 27756,33грн.
Основним видом діяльності ТзОВ «Сільпо-55» є роздрібна торгівля переважно з продовольчим асортиментом. Відповідно до предмету укладеного договору №178 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 28.07.2005р. укладеного між ТзОВ «Сільпо-55» та ТзОВ «Варто», позивач отримував консультації та інформацію, що стосується торгівлі продовольчими товарами.
Сума сплаченого в складі вартості інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Варто», податку на додану вартість у вказаній вище сумі, стверджена податковими накладними.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставою застосування штрафної санкції в податковому повідомленні-рішенні №0000852300/3/36669 від 13.12.2006 р. вказано п.п.2 п.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.04.1992р., однак дана стаття регулює наслідки визнання боржника банкрутом, а не питання застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
За результатами апеляційного розгляду ДПА України дане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, однак відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення №0000852300/4/8046 від 14.03.2007 р., яким підставою застосування штрафних санкцій вказано п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р., таким чином без належних підстав було здійснено зміни відносно підстав застосування штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні, завданням якого було інформувати позивача про нові граничні терміни сплати податкового зобов'язання, оскільки попереднє податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а не було ні скасовано чи відкликано.
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова оскаржила дану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Проведеною плановою документальною перевіркою ТзОВ „Сільпо - 55" встановлено, що відповідно до п.1.2 договору №178 від 28.07.2005р. укладеного між ТзОВ «Сільпо-55» (Замовник) та ТзОВ «Варто» (Виконавець) визначено, що Виконавець інформує (консультує) Замовника з наступних питань: умови експорту м'яса та м'ясопродуктів, м'яса птиці на територію Російської Федерації; умови імпорту сільськогосподарської продукції з Польщі, Чехії, Угорщини; кон'юнктура ринку м'ясопродуктів, м'яса, твердих сирів України; управління кредиторською заборгованістю, в тому числі перед нерезидентами; інші консультації з питань комерційної діяльності та управління.
В додатку до акта виконаних робіт №ОУ-000007 від 30.09.2005 р. зазначається, що виконавцем проведений моніторинг підприємств виробників м'яса тварин та птиці, щодо якості продукції та потенціалу потужності виробництва, надано перелік підприємств, якість продукції яких відповідає вітчизняним стандартам і продукцію яких бажано реалізувати в мережі супермаркетів „Сільпо" (ПП „Агроптиця", ЗАТ БФ „Агромарскомплекс", ФТ „Бекас", ФГ „Улар", ТзОВ „Агроль").Однак судом не враховано, що даний акт виконаних та додаток до нього не можуть підтверджувати факт надання послуг, оскільки ТзОВ „Сільпо-55" укладено договори із зазначеними підприємствами ще в квітні-травні 2005 року.
Крім того, судом не враховано, що підприємство не здійснює експорту м'яса та м'ясопродуктів, м'яса птиці на територію Російської Федерації та імпорту сільськогосподарської продукції з Польщі, Чехії, Угорщини, а інших документів, які б підтверджували факт надання послуг, згідно вказаного договору, не було представлено.
Також, судом не застосовано п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), згідно з яким валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються таким платником податку для ї подальшого використання у власній господарській діяльності та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), яким передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництв; продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що результати отриманих послуг від ТзОВ «Варто» використані ним у власні господарській діяльності.
ТзОВ «Сільпо-55» віднесено до податкового кредиту ПДВ від вартості наданих послуг постачальником ТзОВ «Варто» в сумі 27756,33грн.
Судом також не застосовано п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбання або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону відповідно до якого якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 20.01.2005р. по 31.12.2005р. складено акт від 11.04.2006р. №98/23-0/33359114, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000852300/0/12926 від 06.05.2006р..
ДПІ у Залізничному районі м.Львова, за результатами розгляду скарги позивача, на підставі рішення ДПА у Львівській області №19936/10/25-005/1188 від 04.12.2006р., рішення ДПА України №1426/6/25-0115 від 14.02.2007р., акту перевірки від 04.12.2006р. №683/23-2/33359114 винесені податкові повідомлення-рішення №0000852300/3/36669 від 13.12.2006 р. та №0000852300/4/8046 від 14.03.2007 р., якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39139,33грн. та штрафні санкції в сумі 19569,67грн.
ТзОВ «Сільпо-55» оскаржує порушення щодо завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість з вартості інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Варто» на суму 27756,33грн. та відповідно застосовані за це порушення штрафні санкції в сумі 13667,67грн.
Як встановлено судом, між ТзОВ «Сільпо-55» та ТзОВ «Варто», як виконавцем укладеного договору №178 від 28.07.2005р., визначено, що останній інформує (консультує) позивача з наступних питань: умови експорту м'яса та м'ясопродуктів, м'яса птиці на територію Російської Федерації; умови імпорту сільськогосподарської продукції з Польщі, Чехії, Угорщини; кон'юнктура ринку м'ясопродуктів, м'яса, твердих сирів України; управління кредиторською заборгованістю, в тому числі перед нерезидентами; інші консультації з питань комерційної діяльності та управління.
Відповідно до п.6.2 укладеного договору, результати таких послуг могли також надаватись в усній формі.
Самим актом перевірки податкового органу стверджується факт виконання інформаційно-консультаційних робіт, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Сума ПДВ підтверджена податковими накладними.
Зазначені документи підтверджують безпосередній зв'язок отриманих за договором консультаційних послуг із господарською діяльністю ТзОВ «Сільпо-55», основним видом якого є роздрібна торгівля переважного з продовольчим асортиментом, а тому відповідно до п.п.7.4.4 та 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі плати за інформаційно-консультаційні послуги на підставі належно оформлених первинних документів.
На момент здійснення господарської операції, відповідно до вказаного вище договору, діяв Закон України «Про податок на додану вартість» із змінами, які вступили в силу 31.03.2005р., тобто п.7.4 цього Закону не містить вимог щодо залежності факту включення сум до податкового кредиту від факту включення таких сум до валових витрат.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом неправомірно було виключено зі складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 27756,33 грн., а також при застосуванні до позивача штрафної санкції в податковому повідомленні-рішенні №0000852300/3/36669 від 13.12.2006 р. застосував її без належної нормативної підстави, оскільки п.п.2 п.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.04.1992р., на який посилається відповідач, не регулює питання застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
За результатами апеляційного розгляду ДПА України зазначене вище податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, однак відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення №0000852300/4/8046 від 14.03.2007 р., яким підставою застосування штрафних санкцій вказано п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р., таким чином без належних підстав було здійснено зміни відносно підстав застосування штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні, завданням якого було інформувати позивача про нові граничні терміни сплати податкового зобов'язання, оскільки попереднє податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а не було ні скасовано чи відкликано.
Відсутність підстав для нарахування ТзОВ «Сільпо-55» податкового зобов'язання з податку на додану вартість свідчить про неправомірність застосування штрафної санкції.
Суд першої інстанції, вірно виходив з вимог ч.2 ст.71 КАС України про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову,
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права і воно не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 205ч.1п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 13 червня 2007р. у справі за позовом ТзОВ «Сільпо-55» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000862300/3/36671 від 13.12.2006р. та №0000862300/4/8047 від 14.03.2007 р., - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця, починаючи з 25.03.08р.
Головуючий: М.П.КУШНЕРИК
Судді: І.М.ОБРІЗКО
Р.М.ШАВЕЛЬ