Головуючий у 1-ій інст. Пазичев В.М. Рядок статзвіту №35
Господарський суд Львівської обл. №5/504-25/90-А Справа №22а-186/08 Доповідач: Кушнерик М.П.
20 березня 2008р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - судді: КУШНЕРИКА М.П.
суддів: ШАВЕЛЯ Р.М., ОБРІЗКА І.М.
при секретарі: СОКОЛОВСЬКІЙ А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 13 червня 2007р. у справі за позовом ТзОВ «Сільпо-55» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000862300/3/36671 від 13.12.2006р. та №0000862300/4/8047 від 14.03.2007 р.,-
Постановою Господарського суду Львівської області від 13.06.2007р. задовольнено позов ТзОВ «Сільпо-55» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000862300/3/36671 від 13.12.2006р. та №0000862300/4/8047 від 14.03.2007 р. про визначення податкового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 1632480грн.
Постанова мотивована тим, що відповідач відповідно до п.п. «б» п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) від 21.12.2000р. як контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
В акті перевірки від 04.12.2006р. відповідач підтвердив виявлений за результатами перевірки від 11.04.2006р. факт не включення ТзОВ «Сільпо-55» до складу валових витрат за 2005р. вартості реалізованої макулатури в сумі 65 461,71 грн., чим було порушено п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р.
Аналізуючи лише суму не включених до валових доходів суми реалізованої макулатури, податковий орган прийшов до висновку про виникнення у підприємства обов'язку по сплаті податку на прибуток і не врахував суми валових витрат підприємства, що були не включені до складу валових витрат у цей період.
Однак податковий орган зобов'язаний донараховуючи валові доходи проводити донарахування валових видатків, які виявляються під час перевірки.
Відповідно до ст.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку. Однак податковий орган визначає податкове зобов'язання платника не від об'єкту оподаткування - прибуток підприємства, а від валового доходу підприємства.
Всупереч вимогам п.п.1.7.; 2.3.2.; 2.3.4. Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства», факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання в податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.
ДПІ використовуються суми, відображені в рядку 5 Додатку № 8 «Сума в податковому обліку», як доказ віднесення цих сум у декларації, що не відповідає дійсним даним, вказаним у деклараціях ТзОВ «Сільпо-55» з податку на прибуток за перший квартал 2005 року, за півріччя 2005 року та за 2005 рік.
Таким чином, податковим органом було неправомірно визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16 365,43 грн.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля переважно з продовольчим асортиментом. Відповідно до предмету укладеного між ТзОВ «Сільпо-55» та ТзОВ «Варто» договору №178 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 28.07.2005р., позивач отримував консультації та інформацію від ТзОВ «Варто», як виконавця, що стосується торгівлі продовольчими товарами.
В п.6 зазначеного договору обумовлений порядок прийняття робіт:здача - прийняття наданих послуг здійснюється сторонами згідно акту прийняття наданих послуг, який складається сторонами в місці знаходження Виконавця.Інформація (консультування) можуть бути надані позивачу як в усній та письмовій формі.
В актах виконаних робіт підтверджується факт надання послуг та їх прийняття і такі складені на загальну вартість послуг, наданих за договором, та містять необхідні реквізити відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: дата та місце складання документу, назви підприємств, що склали документ, назва документа, назва послуги, одиниця виміру, вартість послуги та підписи осіб відповідальних за здійснення господарської операції.
Суд не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що для перевірки не представлено первинні документи: інформацію про умови експорту м'яса та м'ясопродуктів, м'яса птиці на територію Російської Федерації, інформацію про умови імпорту сільськогосподарської продукції з Польщі, Чехії та Угорщини; інформацію про кон'юнктуру ринку м'ясопродуктів, м'яса, твердих сирів України; інформацію про управління кредиторською заборгованістю, в тому числі перед нерезидентами; інші консультації з питань комерційної діяльності та управління, оскільки перелічена інформація не є первинним документом, а являє собою результат послуг.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача не відповідає дійсності. Тобто позивачем було правомірно включено до складу валових витрат вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг.
Відповідно до укладеного Ліцензійного договору на право використання знаку для товарів та послуг №11/13 від 01.02.2005 року, власник торгового знаку "СІЛЬПО" ЗАТ «Фоззі» надав позивачеві право користування цим знаком.
П.4.2., 4.3. укладеного договору передбачено, що Ліцензіат зобов'язаний виплачувати Ліцензіарові ліцензійну винагороду (роялті) у вигляді щомісячних платежів, розмір щомісячної винагороди Ліцензіара, зазначеної в п.4.2. цього Договору, визначається в додаткових угодах до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до умов укладеного договору, ТзОВ «Сільпо-55» щомісячно сплачувало ЗАТ «Фоззі» ліцензійні платежі, які підпадають під поняття роялті відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями). В абзаці 1 пп.5.4.2. п.5.4. ст.5 цього ж Закону зазначено, що витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Таким чином, законодавчо закріплено право платника податків відносити до складу валових витрат роялті.
Правомірність віднесення підприємством роялті до складу валових витрат також підтверджується Листом ДПА України від 07.02.2006р. №2339/7/15-0317 «Відносно оподаткування роялті» та Листом ДПА України від 17.03.2004р. №111/4/15-1114, зміст яких свідчить про те, що якщо об'єкт інтелектуальної власності вже знаходиться у користуванні у платника податку, то роялті відносяться до складу його валових витрат у тому звітному періоді, в якому виникає нарахування роялті до виплати.
Відповідно до Акту перевірки, де вказані надані до перевірки договір, додаткові угоди та акти надання послуг, як документи, що документально підтверджують факт надання послуг по Договору №11 від 01.02.2005 р. про використання Знаку для товарів та послуг. Акти надання послуг складені на загальну вартість послуг наданих за договором та містять необхідні реквізити, відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Фоззі» з питань правових відносин з ТзОВ «Сільпо-55» за період з 01.02.2005р. по 30.06.2005р., у ЗАТ «Фоззі» відсутні будь-які порушення стосовно податкових зобов'язань, що виникли за укладеним із ТзОВ «Сільпо-55» ліцензійним договором.
Згідно п.8 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору, а згідно п.9 цього Закону, ліцензійний договір вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.П.4 ст.16 цього ж Закону передбачено використання знаку. Так як у власника свідоцтва не існує будь-яких застережень щодо певного кольору знака або способу його написання, а охорона поширюється на словесне визначення, деякі відступи способу зображення від знака, що міститься у свідоцтві, не змінюють його сутності та не є порушенням.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля переважно з продовольчим асортиментом через мережу супермаркетів під торговою маркою «Сільпо»: за адресами: м.Львів, вул.Наукова, 35 А, м.Львів вул.Виговського, 100, м.Львів, вул.Шевченка, 358. Факт використання торгового знаку у господарській діяльності ТзОВ «Сільпо-55» підтверджується щомісячними звітами, які надаються Ліцензіатом (ТзОВ «Сільпо-55») Ліцензіару (ЗАТ «Фоззі»), що підтверджують факт використання торгового знаку "Сільпо" у господарській діяльності підприємства.
Ст.6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Підставою застосування штрафної санкції у вищезазначеному податковому повідомленні-рішенні вказано п.п. 2. п.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак дана стаття не регулює питання застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
За результатами апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, ДПА України вказане податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, однак не внесено будь-яких змін до нього, чим порушено п.5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, яким передбачено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Всупереч зазначеному, булонадіслано податкове повідомлення-рішення №0000862300/4/8047 від 14.03.2007р., яким підставою застосування штрафних санкцій вказано вже пп.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто без відкликання попереднього, самовільно внесені зміни у підстави його винесення.
Крім того, відповідачем при визначенні штрафної санкції не було дотримано встановленого п.17.1.3. згаданого Закону правила відносно того, що штраф, накладений на платника податку не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків суми недоплати.
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова оскаржила дану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та порушення норм матеріального права.
Проведеною плановою документальною перевіркою ТзОВ „Сільпо-55" встановлено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" занижено суму валових доходів за 2005 рік в сумі 65461,71 грн.
Зокрема, ТзОВ „Сільпо-55" не включено до складу валових доходів вартість реалізованої макулатури на загальну суму 67886,06 грн., в тому числі ПДВ - 11314,34 грн., а саме: СПД ОСОБА_1. на загальну суму 3972 грн., в тому числі ПДВ - 662 грн., СПД ФО Кунинець Х.Р. на загальну суму 9352,82 грн., в тому числі ПДВ - 1558,81 грн., ТзОВ „Вторсервіс" на загальну суму 163,2 грн., в тому числі ПДВ - 27,2 грн., ТзОВ „Вторма-Львів" на загальну суму 54398,04 грн., в тому числі ПДВ - 9066,33 грн. Також, позивачем не включено до складу валових доходів вартість реалізованого товару ТзОВ „Сквинц", згідно накладної від 27.12.2005 р. на суму 10668,00 грн., в тому числі ПДВ - 1778,00 грн.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Вважають, що висновок суду про заниження позивачем валових витрат є недостовірним, необгрунтованим та безпідставним, зважаючи на відсутність первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та враховуючи вимоги ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якою не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.1.2 договору №178 від 28.07.2005р. укладеного між ТзОВ «Сільпо-55» та ТзОВ «Варто» визначено, що Виконавець інформує (консультує) Замовника з наступних питань: умови експорту м'яса та м'ясопродуктів, м'яса птиці на територію Російської Федерації; умови імпорту сільськогосподарської продукції з Польщі, Чехії, Угорщини; кон'юнктура ринку м'ясопродуктів, м'яса, твердих сирів України; управління кредиторською заборгованістю, в тому числі перед нерезидентами; інші консультації з питань комерційної діяльності та управління.
В додатку до акта виконаних робіт №ОУ-000007 від 30.09.2005 р. зазначається, що Виконавцем проведений моніторинг підприємств виробників м'яса тварин та птиці, щодо якості продукції та потенціалу потужності виробництва, надано перелік підприємств, якість продукції яких відповідає вітчизняним стандартам і продукцію яких бажано реалізувати в мережі супермаркетів „Сільпо" (ПП „Агроптиця", ЗАТ БФ „Агромарскомплекс", ФТ „Бекас", ФГ „Улар", ТзОВ „Агроль").Однак судом не враховано, що даний акт виконаних робіт та додаток до нього не можуть підтверджувати факт надання послуг, оскільки ТзОВ „Сільпо-55" укладено договори із зазначеними підприємствами ще в квітні-травні 2005 року.
Крім того, судом не враховано, що підприємство не здійснює експорту м'яса та м'ясопродуктів, м'яса птиці на територію Російської Федерації та імпорту сільськогосподарської продукції з Польщі, Чехії, Угорщини, а інших документів, які б підтверджували факт надання послуг згідно вказаного договору не було представлено.
Також, судом не застосовано п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), згідно з яким валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для ї подальшого використання у власній господарській діяльності та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), яким передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництв; продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до укладеного 01.02.2005р. між ЗАТ „Фоззі" (Ліцензіар) та ТзОВ „Сільпо-55" (Ліцензіат) договору №11, Ліцензіар надає Ліцензіату дозвіл на користування Знаком, вказаним в свідоцтві на знак для товарів і послуг №26188, однак судом не враховано, що ТзОВ «Сільпо-55» використовує зовсім інше зображення знака „СІЛЬПО" ніж зображення знака, згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15.07.2002 р.
Витрати в сумі 3282984,53 грн. за користування торговим знаком „Сільпо" включені до складу валових витрат та відображені в Декларації з податку на прибуток за 2005 рік, а витрати в сумі 7949130,36 грн. за користування торговим знаком „Сільпо" не включені до складу валових витрат, відображені в обліку, як витрати майбутніх періодів. Таким чином, ТзОВ «Сільпо-55» в порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати на суму 3282984,53 грн., оскільки до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки розрахункових документів, якими б підтверджувалось, яким чином визначався розмір ліцензійної винагороди (роялті), позивачем не представлено.
Згідно з п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються: витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 20.01.2005р. по 31.12.2005р. складено акт від 11.04.2006р. №98/23-0/33359114.
ДПІ у Залізничному районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000862300/0/12927 від 06.05.2006р., яким ТзОВ „Сільпо -55" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 824 320,00 грн. (основний платіж - 999 700,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 824 620,00 грн.). Рішенням ДПА у Львівській області від 04.12.2006 р. №19936/10/25-005/1188 про результати розгляду повторної скарги ТзОВ „Сільпо - 55" скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення, в частині 127 893,02 грн. основного платежу по податку на прибуток та 63 946,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ДПІ у Залізничному районі м.Львова, за результатами розгляду ДПА у Львівській області, ДПА України - скарги ТзОВ „Сільпо - 55" та на підставі рішення ДПА у Львівській області від 04.12.2006 р. №19936/10/25-005/1188, акту перевірки №98/23-0/33359114 від 11.04.2006р. та №683/23-2/33359114 від 04.12.2006р., рішення ДПА України №1426/6/25-0115 від 14.02.2007р., винесено податкове повідомлення-рішення №0000862300/3/36671 від 13.12.2006 р., №0000862300/4/8047 від 14.03.2007р., яким ТзОВ „Сільпо - 55" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 632 480,47 грн. (основний платіж - 871 806,98 грн., штрафна (фінансова) санкція - 760 673,49 грн.), згідно п.п. «б» п.4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) від 21.12.2000р.
Донарахування податкового зобов'язання було здійснено позивачеві внаслідок порушення ним: п.п.5.2.1., п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5, п.п.8.1.1. п.п.8.2.2. п.8.2. п.8.1. п.п.8.6.1 п.п.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Сума донарахованого податку на прибуток включає в себе наступні суми:16 365,43 грн. податку на прибуток за не включення до складу валових доходів суми реалізованої позивачем макулатури в розмірі 65 461,71 гривень,34 695,42 грн. податку на прибуток внаслідок виключення відповідачем зі складу валових витрат підприємства витрат в розмірі 138 781,67 грн. за укладеним позивачем договором про надання інформаційно-консультаційних послуг,820 746,13 грн. податку на прибуток внаслідок виключення відповідачем зі складу валових витрат позивача витрат в розмірі 3 282 984,53 гривень, сплачених за використання торгового знаку «Сільпо»та з штрафної санкції в розмірі 760 673,49 грн.
Всупереч п.п. «б» п.4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) від 21.12.2000р., де передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, відповідач аналізує лише суму не включених до валових доходів суми реалізованої макулатури в розмірі 65 461,71 грн. і вважає виникненням у підприємства обов'язку по сплаті податку на прибуток, не враховуючи при цьому суми валових витрат підприємства, що були не включені до складу валових витрат у цей період.
Донараховуючи валові доходи ДПІ повинно проводити донарахування валових видатків, які виявляються під час перевірки.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковий орган всупереч ст.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначає податкове зобов'язання платника не від об'єкту оподаткування - прибуток підприємства, а від валового доходу підприємства.
Податковим органом було неправомірно визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16 365,43 грн., оскільки всупереч вимогам п.п.1.7.; 2.3.2.; 2.3.4. Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних документальних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства», ДПІ використовуються суми, відображені в рядку 5 Додатку № 8 «Сума в податковому обліку», як доказ віднесення цих сум у декларації, що не відповідає дійсним даним, вказаним у деклараціях ТзОВ «Сільпо-55» з податку на прибуток за перший квартал 2005 року, за півріччя 2005 року та за 2005 рік.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності включення до складу валових витрат вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг, оскільки основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля переважно з продовольчим асортиментом. Відповідно до предмету укладеного між ТзОВ «Сільпо-55» та ТзОВ «Варто» договору №178 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 28.07.2005р., позивач (Замовник) отримував консультації та інформацію від ТзОВ «Варто» (Виконавця), що стосується торгівлі продовольчими товарами.
В п.6 зазначеного договору обумовлений порядок прийняття робіт:здача - прийняття наданих послуг здійснюється сторонами згідно акту прийняття наданих послуг, який складається сторонами в місці знаходження Виконавця.Інформація (консультування) можуть бути надані Замовнику як в усній та письмовій формі.
В актах виконаних робіт підтверджується факт надання послуг та їх прийняття і такі складені на загальну вартість послуг, наданих за договором, та містять необхідні реквізити відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: дата та місце складання документу, назви підприємств, що склали документ, назва документа, назва послуги, одиниця виміру, вартість послуги та підписи осіб відповідальних за здійснення господарської операції.
Тобто не відповідає дійсності відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача.
ТзОВ «Сільпо-55» було укладено Ліцензійний договір на право використання знаку для товарів та послуг № 11/13 від 01.02.2005 року. Предметом цього договору є надання Ліцензіаром Ліцензіатові (позивачеві) дозволу (ліцензію) на користування Знаком для товарів та послуг «Сільпо».
Відповідно до укладено ліцензійного договору власник торгового знаку "СІЛЬПО" надав позивачеві право користування цим знаком.
На виконання п.4.2. та 4.3. укладеного договору, яким передбачено, що Ліцензіат зобов'язаний виплачувати Ліцензіарові ліцензійну винагороду (роялті) у вигляді щомісячних платежів, розмір щомісячної винагороди Ліцензіара, зазначеної в п.4.2. цього Договору, визначається в додаткових угодах до даного Договору, які є його невід'ємною частиною, ТзОВ «Сільпо-55» щомісячно сплачувало ЗАТ «Фоззі» ліцензійні платежі, які підпадають під поняття роялті, відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. ( зі змінами та доповненнями ).
Право платника податків відносити до складу валових витрат роялті передбачено і в абзаці 1 пп.5.4.2. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. (зі змінами та доповненнями), де зазначено, що витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих. що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Якщо об'єкт інтелектуальної власності вже знаходиться у користуванні у платника податку, то роялті відносяться до складу його валових витрат у тому звітному періоді, в якому виникає нарахування роялті до виплати.
У ЗАТ «Фоззі» відсутні будь-які порушення стосовно податкових зобов'язань, що виникли за укладеним із ТзОВ «Сільпо-55» ліцензійним договором.
Також не здобуто доказів невідповідності нормам чинного законодавства розміру вартості права користування торговим знаком, що встановлена в укладеному позивачем ліцензійному договорі.
У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат, обумовлених пп.5.4.2. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. (зі змінами та доповненнями), з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податкового органу, однак такого відповідачем не було зроблено.
Суд дійшов правильного висновку і щодо того, що відповідачем не доведено неправомірність включення позивачем до складу валових витрат вартість сплачених за користування торговим знаком роялті.
Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля переважно з продовольчим асортиментом через мережу супермаркетів під торговою маркою «Сільпо»: за адресами: м.Львів, вул.Наукова, 35 А, м.Львів вул.Виговського, 100, м.Львів, вул.Шевченка, 358. Факт використання торгового знаку у господарські діяльності ТОВ «Сільпо-55» документально підтверджується.
ТзОВ «Сільпо-55» діє згідно вимог ст.16 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг», та Ліцензійного договору на право використання знаку для товарів та послуг № 11/13 від 01.02.2005р., у власника свідоцтва не існує будь-яких застережень щодо певного кольору знака або способу його написання, а охорона поширюється на словесне визначення, деякі відступи способу зображення від знака, що міститься у свідоцтві, не змінюють його сутності та не є порушенням.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що відповідач при застосуванні до позивача штрафної санкції у розмірі 760 673,49 грн. в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000862300/3/36671 від 13.12.2006р. (№0000862300/4/8047 від 14.03.2007р.) застосував її без належної нормативної підстави.
Ст.6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Підставою застосування штрафної санкції у вищезазначеному податковому повідомленні-рішенні вказано п.п.2. п.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р.
Таким чином дана стаття не регулює питання застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
Крім того, відповідачем при визначенні штрафної санкції не було дотримано встановленого п.17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правила відносно того, що штраф, накладений на платника податку не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків суми недоплати.
Також ДПА України не було внесено будь-яких змін до податкового повідомлення-рішення №0000862300/3/36671 від 13.12.2006р., яке залишено без змін за результатами апеляційного оскарження, оскільки відповідач мав надіслати позивачеві податкове повідомлення-рішення у тому ж вигляді, проставивши лише через дріб номер скарги, щодо якої повідомлення рішення було складено. Таке повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Однак, відповідачем було надіслано податкове повідомлення-рішення №0000862300/4/8047 від 14.03.2007 року, яким підставою застосування штрафних санкцій вказано вже пп.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто самовільно вніс зміни в підстави його винесення.
Суд першої інстанції, вірно виходив з вимог ч.2 ст.71 КАС України про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права і воно не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 205ч.1п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 13 червня 2007р. у справі за позовом ТзОВ «Сільпо-55» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000862300/3/36671 від 13.12.2006р. та №0000862300/4/8047 від 14.03.2007 р., - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця, починаючи з 25.03.08р..
Головуючий: М.П.КУШНЕРИК
Судді: І.М.ОБРІЗКО
Р.М.ШАВЕЛЬ