17 серпня 2011 р. < Текст >Справа № 46551/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.,
при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання бездіяльності незаконною і зобов'язання вчинити дії, -
встановила:
26 листопада 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, зобов'язання вжити відповідні заходи реагування.
Позивачі свої позовні вимоги мотивували тим, що ОСОБА_3 є власником 2/6 частин будинку по АДРЕСА_1, у якому вони проживають. Він проводить самочинне будівництво прибудови літ. А'-І, літ. а-1 господарської споруди, сараю. Розпорядженням Личаківської районної адміністрації № 973 від 26.09.2008 р. "Про демонтаж самовільно здійсненої житлової прибудови до будинку АДРЕСА_1 та самовільно збудованих господарських споруд" ОСОБА_3 було зобов'язано демонтувати самовільне будівництво. З підстав невиконання вказаного розпорядження слухається справа № 2-688/2010 Личаківським районним судом м. Львова. ОСОБА_3 продовжує самочинне будівництво, у зв'язку із чим позивачі звернулись до відповідача. Однак, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області листом від 03.09.2010 р. № 7/13-06-9068 повідомила, що перевіркою не виявлено проведення будівельних робіт на дату перевірки (01.09.2010 р.).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що матеріалами справи засвідчено, що звернення позивачів були розглянуті по суті, про прийняті рішення позивачі були проінформовані, неправильність висновків відповідачів не була доведена в судовому порядку належними доказами.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивачі оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позов задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.
ОСОБА_2 належить 3/12, а ОСОБА_1 - 5/12 частин будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 належить 2/6 вказаного будинку. Як вбачається з технічного паспорту, на ньому зазначені будівлі літ. А'-І, літ. а-1.
За твердженням позивачів, будівництво ОСОБА_3 вказаних будівель є самочинним, у зв'язку із чим ними було подано позов до ОСОБА_3 про демонтаж самовільно здійсненої прибудови. Цей позов розглядається Личаківським районним судом м. Львова у справі № 2-688/2010, станом на дату розгляду даної справи рішення Личаківським районним судом не виносилось. Питання законності проведення будівельних робіт не стосується предмету спору по цій справі.
Так, позивачі звертались із заявою від 05.08.2010 р. до відповідача щодо нового самовільного будівництва ОСОБА_3, що полягало за твердженням позивачів, у проведенні гідроізоляції фундаментів належної ОСОБА_3 частини будинку. Така заява була розглянута, про що позивачам була надана відповідь від 03.09.2010 р. № 7/13-06-7202, відповідно до якої відповідачем була проведена перевірка 01.09.2010 р. за вказаною позивачами адресою, однак факту проведення будівельних робіт виявлено не було.
Позивачі звертались з аналогічними заявами від 04.10.2010 р. та 07.10.2010 р., які були розглянуті відповідачем, про що було надано відповідь від 01.11.2010 р. № 7/13-06-9068, згідно із якою проведена 01.11.2010 р. перевірка не виявила факту проведення нових робіт з самочинного будівництва.
Бездіяльністю відповідача позивачі вважають не виявлення факту проведення зазначених ними у заявах робіт. Однак, жодних доказів фактичного проведення стверджуваних позивачами робіт на дату перевірки, зокрема, актів, складених відповідними суб'єктами тощо, суду надано не було. При цьому, відповідно до п. 6 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30.09.2009 р., відновлення або посилання чи поліпшення окремих конструкцій будівель та споруд, зокрема тих, що перебувають в аварійному стані, без зміни їх функціонального призначення і архітектурного вигляду не вимагає дозволу на виконання таких робіт. З урахуванням наведеного, незаконність виконання стверджуваних позивачами робіт не була доведена у встановленому порядку належними доказами.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, у відповідності до ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо.
При цьому, вимагаючи зобов'язати відповідача вжити відповідні заходи реагування, позивачі не конкретизують, які саме заходи за даних обставин на їх думку був зобов'язаний вчинити відповідач та не надають доказів підставності такого реагування. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Матеріали справи свідчать, що звернення позивачів були розглянуті по суті, про прийняті рішення позивачі були проінформовані, неправильність висновків відповідачів не була доведена в судовому порядку належними доказами.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року у справі № 2а-11077/10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: І.В. Глушко
Судді: О.М. Довгополов
Н.М. Судова-Хомюк