Іменем України
16 серпня 2011 року справа № 5020-1124/2011
За позовом: Прокурора Гагарінського району м. Севастополя
(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)
в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради
(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99001)
до Публічного акціонерного товариства «Мусон»
(вул. Вакуленчука, буд. 29, м. Севастополь, 99053)
про стягнення 4 086,54 грн. пені, 3 855,22 грн. інфляційних втрат, 1 294,91 грн. -3% річних, а всього 9 236,67 грн.
Суддя Алсуф'єв В.В.
Представники:
Від прокурора -Радулов А.Д., прокурор відділу прокуратури м. Севастополя,
Від позивача - ОСОБА_1., представник, довіреність від 04.01.2011 № 3Ю;
Від відповідача -ОСОБА_2., представник, довіреність від 03.08.2011 № 11074/168.
посвідчення № 684 від 09.03.11;
Суть спору:
Прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (далі -Позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(далі -Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 30.01.2007 № 1157/У/О у розмірі 87 775,42 грн., 4 086,54 грн. пені, 3 855,22 грн. інфляційних втрат, 1 294,91 грн. -3% річних, а всього 97 012,09 грн.
Відповідно до нової редакції статуту, зареєстрованої 27.07.2011 за номером 10761050009001275, Відкрите акціонерне товариство «Мусон»перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Мусон»/а.с. 87-88/.
Ухвалою суду від 12.08.2011 припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 30.01.2007 № 1157/У/О у розмірі 87 775,42 грн.
Прокурор та представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 6, 9, 12, 13, 24 Закону України «Про теплопостачання», статті 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пунктів 1.1, 3.1, 3.3, 4.1, 4.4, 5.2.1 Договору купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку від 30.01.2007 № 1157/У/О, щодо здійснення оплати за надану теплову енергію за період з травня 2010 по червень 2011 включно.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що пеня, інфляційні втрати, 3% річних є додатковими зобов'язаннями та не можуть бути стягнути за відсутності основного зобов'язання. Окрім того, Відповідач вказує на можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідач також зазначає, що між ним та Відповідачем укладені договори про оренду майна від 28.08.2002 № 147-А, про послуги з водопостачання, водовідведення та обслуговування водоканалізаційних мереж від 01.01.2010 № 75, про послуги з обслуговування енергомереж від 01.04.2010, про оренду приміщень від 01.08.2010 № 943-а, про оренду обладнання від 01.08.2010 № 974-а, за якими Позивач має заборгованість перед Відповідачем з травня 2010 до дня подання позовної заяви. Отже, на думку Відповідача, може бути здійснено залік взаємних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представників Позивача та Відповідача, суд,
30.01.2007 між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 1157/У/О (надалі -Договір від 30.01.2007 № 1157/У/О) /а.с. 10-12/.
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 30.01.2007 № 1157/У/О продавець (Позивач) зобов'язався передати покупцю (Відповідачу) теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Згідно із пунктами 4.1, 4.2, 4.3 та 4.4 Договору від 30.01.2007 № 1157/У/О плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується за їх показниками відповідно до пунктів 10-13 «Правил надання послуг з централізованого опалення, забезпечення холодною та гарячою водою та водовідведення»на підставі двостороннього акту з показниками вузлу обліку розрахунковий період, яким є календарний місяць. Відмова від підписання акту не звільняє покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку. Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, що діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо він до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не зробить заяву про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.
Судом встановлено, що в порушення вказаних умов Договору від 30.01.2007 № 1157/У/О в період з травня 2010 по червень 2011 включно Відповідачем своєчасно не здійснювалась оплата отриманої теплової енергії, у наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 87 775,42 грн., яка була погашена Відповідачем лише після звернення прокурора із позовною заявою до суду.
Суд не приймає довід Відповідача про здійснення заліку заборгованості за Договором від 30.01.2007 № 1157/У/О зарахуванням його зустрічних вимог зі сплати боргу за договорами про оренду майна від 28.08.2002 № 147-А, про послуги з водопостачання, водовідведення та обслуговування водоканалізаційних мереж від 01.01.2010 № 75, про послуги з обслуговування енергомереж від 01.04.2010, про оренду приміщень від 01.08.2010 № 943-а, про оренду обладнання від 01.08.2010 № 974-а.
Згідно із частиною другою статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Тобто, для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог необхідна відповідна заява заінтересованої сторони. Проте, Відповідачем не надано жодних доказів звернення із такою заявою до Позивача. Отже, припинення зобов'язання зі сплати суми основного боргу за Договором від 30.01.2007 № 1157/У/О зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до порядку, встановленого частиною другої статті 601 Цивільного кодексу України та частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України, не було здійснено.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про теплопостачання»основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору на постачання теплової енергії та нормативно-правових актів.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.5 Договору від 30.01.2007 № 1157/У/О за несвоєчасне внесення плати з Покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, що підлягає сплаті.
Судом встановлено, що сума пені склала суму у розмірі 4 086,54 грн., яка розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів прострочен-няРозмір подвійної облікової ставки НБУ в день
%Сума пені за період прострочен-ня
5 509,2816.07.2010-09.08.2010240,046575361,58
5 509,2810.08.2010-16.01.20111580,0424658369,65
5 509,2816.08.2010-16.02.20111820,0424658425,80
5 509,2816.09.2010-16.03.20111810,0424658423,46
5 509,2818.10.2010-18.04.20111820,0424658425,80
5 509,2816.11.2010-16.05.20111810,0424658423,46
1 197,7316.12.2010-16.06.20111810,042465892,06
9 261,6417.01.2011-20.06.20111550,0424658609,62
5 509,2816.02.2011-20.06.20111250,0424658292,44
12 021,4616.03.2011-17.03.201120,042465810,21
11 465,2717.03.2011-20.06.2011960,0424658467,41
12 426,4918.04.2011-20.06.2011640,0424658337,73
8 793,8616.05.2011-20.06.2011360,0424658134,44
6 065,4716.06.2011-20.06.201150,042465812,88
Всього: 4 086,54
Окрім того, відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що сума 3% річних склала суму у розмірі 1 294,91 грн., яка розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів прострочен-няРозмір 3% річних за 1 деньЗагальна сума процентів (грн.)
5 509,2816.06.2010-20.06.20113700,00008219 %167,54
5 509,2816.07.2010-20.06.20113400,00008219 %153,96
5 509,2816.08.2010-20.06.20113090,00008219 %139,92
5 509,2816.09.2010-20.06.20112780,00008219 %125,88
5 509,2818.10.2010-20.06.20112460,00008219 %111,39
5 509,2816.11.2010-20.06.20112170,00008219 %98,26
1 197,7316.12.2010-20.06.20111870,00008219 %18,41
9 261,6417.01.2011-20.06.20111550,00008219 %117,99
5 509,2816.02.2011-20.06.20111250,00008219 %175,23
12 021,4616.03.2011-20.06.201120,00008219 %1,98
11 465,2717.03.2011-20.06.2011960,00008219 %90,47
12 426,4918.04.2011-20.06.2011640,00008219 %65,37
8 793,8616.05.2011-20.06.2011360,00008219 %26,02
6 065,4716.06.2011-20.06.201150,00008219 %2,49
Всього: 1 294,91
Судом встановлено, що сума інфляційних втрат склала суму у розмірі 3 855,22 грн., яка розраховується наступним чином:
Дата
(період)Сума боргу на початок місяцяІндекс інфляції
%Сума боргу з урахуванням індексу інфляції грн.Сума інфляційних втрат
Липень 20105 509,2899,85 498,26- 11,02
Серпень 201011 018,56101,211 150,78132,22
Вересень 201016 527,84102,917 007,15479,31
Жовтень 201022 037,12100,522 147,31110,19
Листопад 201027 546,40100,327 629,0482,64
Грудень 201033 055,68100,833 320,13264,45
Січень 201134 253,41101,034 595,94342,53
Лютий 201143 515,05100,943 906,69391,64
Березень 201149 024,33101,449 710,67686,34
Квітень 201161 045,79101,361 839,39793,60
Травень 201172 916,09100,873 499,42583,33
Всього: 3 855,22
Суд не приймає довід Відповідача про те, що пеня, інфляційні втрати, 3% річних як додаткові зобов'язання не можуть бути стягнути за відсутності основного зобов'язання. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Чинним законодавством не встановлено такої підстави припинення зобов'язання зі сплати штрафних санкцій та платежів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, як погашення суми основного боргу.
Щодо доводу Відповідача про можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Однак наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою матеріального права.
Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тобто, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, обов'язок доводити той факт, що розмір стягуваної неустойки є надмірно великий у порівнянні із збитками кредитора, покладається на боржника.
Проте, Відповідачем ненадане жодних доказів щодо надмірного (значного) перевищення суми штрафу (неустойки) над збитками Позивача. За таких обставин, відсутні підстави для зменшення суми штрафу (неустойки), що стягується з Відповідача.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача 4 086,54 грн. пені, 3 855,22 грн. інфляційних втрат, 1 294,91 грн. -3% річних, а всього 9 236,67 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на Відповідача. При цьому, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1596, від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825, встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.
Таким чином, державне мито у розмірі 970,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.
Керуючись статтею 11, статтями 525, 526, 549, частиною другою статті 601, частиною другою статті 625, статтею 629 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, частиною першою статті 193, частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України, статті 24 Закону України «Про теплопостачання», статтями 43, 33, 34, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мусон»(вул. Вакуленчука, буд. 29, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 14314707, п/р 26007010111400 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, або з інших рахунків) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 03358357, п/р 26030945206831 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195 або на інші рахунки) 9 236,67 грн. (дев'ять тисяч двісті тридцять шість грн. 67 коп.), в тому числі 4 086,54 грн. пеня, 3 855,22 грн. інфляційні втрати, 1 294,91 грн. -3% річних.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мусон»(вул. Вакуленчука, буд. 29, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 14314707, п/р 26007010111400 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598) витрати по сплаті державного мита у розмірі 970,12 грн. (дев'ятсот сімдесят грн. 12 коп.).
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мусон»(вул. Вакуленчука, буд. 29, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 14314707, п/р 26007010111400 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В. Алсуф'єв