Іменем України
11 серпня 2011 року справа № 5020-715/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-715/2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства Банк “Морський”
про визнання недійсним п. 4.5 кредитного договору та додаткових угод,
за участю представників:
позивача -не з'явився;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №13/16 від 21.03.2011;
Суть спору:
26.04.2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” про визнання недійсним пункту 4.5 кредитного договору №3490907-ОВ від 06.09.2007 та додаткових угод, які укладені до даного договору.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2011 позовну заву було направлено за підсудністю до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.05.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
На виконання рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 29.07.2011, розпорядженням керівника апарату суду від 01.08.2011 №42, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5020-715/2011.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.08.2011, за результатами повторного автоматичного розподілу справа №5020-715/2011 прийнята до провадження суддею Харченком І.А.
У судове засідання позивача не з'явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про поштове відправлення (арк.с. 106), про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, вважає, що банком не було порушено прав позивача і всі додаткові угоди були підписні позивачем власноруч без жодного тиску чи впливу на нього (арк.с. 39-41).
Ухвалами суду від 07.07.2011, 21.07.2011, у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору продовжувався за клопотанням представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника відповідача,
06.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Морський», що перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Банк «Морський»у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»(Банк, далі -відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник, далі - позивача) був укладений кредитний договір №3490907-ОВ (далі -Договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати позивачу грошові кошти (кредит) у формі овердрафту на поповнення зворотних коштів для ведення поточної виробничої, фінансової, господарської та іншої статутної діяльності з кредитним лімітом 100 000,00 гривень на строк з 06 вересня 2007 року по 05 вересня 2008 року з виплатою відсотків за користування кредитом виходячи із 20% річних (арк.с.12-14).
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що якщо Позичальник не погодиться із запропонованим Кредитором розміром відсотків, він зобов'язаний протягом 30 календарних днів повернути Кредитору заборгованості за кредитом, сплатити нараховані відсотки, пеню та можливі штрафні санкції у повному обсязі. Після сплати Позичальником зазначених сум дія Договору вважається припиненою.
07.12.2007 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою було збільшено розмір кредитного ліміту до 130 000 грн та змінено розмір відсотків за користування кредитом на 22% річних (арк.с.15).
04.06.2008 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою було збільшено розмір кредитного ліміту до 180 000 грн (арк.с.16).
20.06.2008 між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, якою було збільшено розмір кредитного ліміту до 480 000 грн та доповнено абзац 3.3 Договору пунктом 3.3.11 наступного змісту: «Позичальник бере на себе зобов'язання в строк до 25.06.2008 оформити в забезпечення кредиту за Договором нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1»(арк.с.17).
05.09.2008 між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до Договору, якою було встановлено новий строк надання кредиту з 06.09.2007 по 04.09.2009 (арк.с.18).
07.09.2009 між сторонами було укладено Додаткову угоду №5 до Договору, якою було встановлено новий строк надання кредиту з 06.09.2007 по 03.09.2010 на наступних умовах: 36% річних, починаючи з 09.09.2009; 27% річних після укладення додаткової угоди до договору іпотеки про продовження, переоцінці заставленого майна, яке є забезпеченням за Договором та страхування предмету іпотеки (арк.с.19).
20.11.2009 між сторонами було укладено Додаткову угоду №6 до Договору, якою було змінено розмір відсотків за користування кредитом на 27% річних (арк.с.20).
04.03.2010 між сторонами було укладено Додаткову угоду №7 до Договору, якою було змінено розмір відсотків за користування кредитом на 30% річних грн, викладено пункт 3.2.8 Договору у наступної редакції: «На залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом відсотки нараховувати виходячи з 32% річних починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості»та пункт 3.3.3 Договору викладений в наступної редакції «Виплачувати відсотки за кредит щомісячно, виходячи з 30% річних, не пізніше останнього банківського дня місяця на рахунок №НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Морський», МФО 3234742»(арк.с.21).
Позивач зазначає, що він під тиском умови, викладеної у пункті 4.5 Договору був вимушений підписати Додаткові угоди до даного Договору. Крім того, позивача вважає, що пункт 4.5 Договору та Додаткові угоди до нього є такими, що суперечать чинному законодавству України та порушують права позивача оскільки спрямовані на забезпечення лише інтересів банку.
Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що більшістю додаткових угод було змінено не розмір відсоткової ставки, а розмір ліміту кредитних коштів та строки повернення грошових коштів. Ці зміни вносились на підставі побажань та заяв, запропонованих самим позивачем, з урахуванням кредитної політики банку. Банком жодним чином не було порушено права Позивача, і всі додаткові угоди були підписані позивачем власноруч без жодного тиску чи впливу на нього.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною другою статті 207 Господарського кодексу України визначено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.
Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог господарського, цивільного та банківського законодавства.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктами 4.2, 4.3 Договору встановлено, що кредитор має право ініціювати зміну розміру відсотків, визначених пунктом 1.1 Договору. Про намір змінити розмір відсотків кредитор зобов'язаний повідомити Позичальника за 10 календарних днів від дати їх застосування, а також представити відповідну додаткову угоду.
Відповідно до пункту 4.4 Договору якщо Позичальник погодиться зі змінами відсотків по кредиту, він зобов'язаний протягом трьох днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до Договору та повернути його кредитору.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір та Додаткові угоди до нього повністю відповідають вимогам діючого законодавства та підписані сторонами без заперечень, що свідчить про те, що сторони діяли на власний розсуд, без примусу, а отже судом не встановлено будь-яких підстав для визнання спірних угод недійсними, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 34, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 16.08.2011.