Іменем України
11 серпня 2011 року справа № 5020-931/2011
Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом -Громадської організації «Молодіжний клуб «Детонатор»
(вул.М.Музики,23, м.Севастополь,99007)
(вул.Богданова,25, кв. 91, м.Севастополь)
до відповідача -Інкерманської міської Ради депутатів
(вул. Шевкопляса,37, м.Севастополь, 99703)
про визнання протиправним рішення та відміну рішення
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 15.07.2011р.;
від відповідача -ОСОБА_2, представник, довіреність №1249 від 10.08.2011р.
Позивач - Громадська організація «Молодіжний клуб «Детонатор»звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Інкерманської міської Ради депутатів Балаклавського району міста Севастополя від 25.02.2011р. №06/88 «Про скасування рішення Інкерманської міської ради №28/557 від 28.11.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачі ГО «МК «Детонатор»земельної ділянки площею 1,7 га. для будівництва та обслуговування футбольного комплексу в районі з/д переїзду (існуючого футбольного поля) в м.Інкерман».
Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 3,13,14, 55, 144 Конституції України, ст. 12 Земельного кодексу України, Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. по справі №1-9/2009, Рекомендації ВГСУ від 02.02.2010р. № 04-06/15.
Відповідач у відзиві на позов від 02.08.2011р. проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає посилаючись на Рішення Конституційного суду України по справі №1-6/2010 (№10-рп/2010 від 01.04.2010р.) за конституційним поданням ВАСУ та вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду, а є публічно-правовим.
У судових засіданнях 21.07.2011р. та 02.08.2011р. розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 11.08.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача підтримала правову позицію викладену у відзиві на позов та надала копію рішення №08/204 від 03.07.2011р.. Даний документ суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Предметом позову є вимога про визнання протиправним та скасування рішення Інкерманської міської Ради депутатів Балаклавського району міста Севастополя від 25.02.2011р. №06/88 «Про скасування рішення Інкерманської міської ради №28/557 від 28.11.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачі ГО «МК «Детонатор»земельної ділянки площею 1,7 га. для будівництва та обслуговування футбольного комплексу в районі з/д переїзду (існуючого футбольного поля) в м.Інкерман».
При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне перш за все зазначити, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»характер спірних правовідносин є приватноправовим, а склад сторін у даній справі відповідає ст. 1 ГПК України.
Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Виходячи з положень ст.ст.13,14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324 глави 30 ЦК України, ст. 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
Положення ст.ст.13,14,140,142,143 Конституції України, ст.ст. 11,16,167,169,374 ЦК України, ст.ст. 2,8,48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст.ст. 80,84,123,124,127,128 ЗК України свідчать, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких правовідносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.
Згідно з ч.2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
За змістом ст.ст.13,14 Конституції України, ст.11 ЦК України, ст.ст. 123,124,127,128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі і органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.
Зокрема, відповідно до ст. 20 ГК України, ст.ст. 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів.
До спорів про право цивільне належать також спори пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, гарантованим ст.14 Конституції, главою 15 ГК України.
Зокрема, вирішенню у порядку господарського судочинства підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства також спори, що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою.
Проаналізувавши зміст рішення Інкерманської міської Ради депутатів Балаклавського району міста Севастополя від 25.02.2011р. №06/88 «Про скасування рішення Інкерманської міської ради №28/557 від 28.11.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачі ГО «МК «Детонатор»земельної ділянки площею 1,7 га. для будівництва та обслуговування футбольного комплексу в районі з/д переїзду (існуючого футбольного поля) в м.Інкерман»(а.с.9) з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки дане рішення не містить жодних підстав, якими обґрунтовуються його прийняття та підстав, в силу яких причин воно було прийнято або фактів, які зумовили його прийняття.
Відповідач також не надав суду жодних пояснень щодо мотивування своїх дій при прийнятті оспорюваного позивачем рішення, та які саме дії позивача спонукали Інкерманську міську раду депутатів прийняти рішення №06/88 від 25.02.2011р. та скасувати своє попереднє рішення №28/557 від 28.11.2008р.
При вирішенні даного спору суд також звертає увагу на ту обставину, що в п.3.3. рішення №28/557 від 28.11.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачі ГО «МК Детонатор»в оренду земельної ділянки площею 1,7 га для будівництва футбольного комплексу в районі з/д переїзду (існуючого футбольного поля ) в м.Інкерман»(а.с.35) зазначено, що дане рішення по закінченню п'яти місяців з дня його прийняття Інкерманською міською радою депутатів -при невиконанні ГО «МК Детонатор»вимог, викладених в пункті 3 рішення -вважати втратившим силу.
Питання, які віднесені до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад визначені в ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до якої згідно п.15 даної статті віднесено скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних, районних у містах (у разі їх створення) рад, згідно ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймають на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів.
Пунктом 9 даної статті передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Пунктом 10 цієї ж статті законодавець зазначив, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, даному положенню дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009.
Даючи офіційне тлумачення п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16.04.2009р. №7-рп/2009 зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт ( у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законом України).
Конституційний Суд також зазначив, що в Конституції України закріплено принцип за яким права і свободи людини і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону).Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп.
Відповідно до імперативних положень ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення від 25.02.2011р. №06/88 «Про скасування рішення Інкерманської міської ради №28/557 від 28.11.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачі ГО «МК «Детонатор»земельної ділянки площею 1,7 га. для будівництва та обслуговування футбольного комплексу в районі з/д переїзду (існуючого футбольного поля) в м.Інкерман»Інкерманська міська Рада депутатів Балаклавського району міста Севастополя порушила конституційні права Громадської організації «Молодіжний клуб «Детонатор».
Положеннями ст.21 ЦК України визначено умови та порядок захисту цивільних прав та інтересів, порушених виданням незаконного правового акта органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування. Усі правові акти в розумінні цієї статті, поділяються на два види, а саме: правові акти індивідуальної дії та нормативно-правові акти зазначених органів.
Чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ст. 32 визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені у ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позов через їх недоведеність та невідповідність як нормам чинного матеріального так і процесуального права .
Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду судові витрати в розмірі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін про час виготовлення повного рішення.
На підставі викладеного, ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст. 20 ГК України ст. 16, 21 ЦК України, керуючись Постановою Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р., ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати незаконним та скасувати рішення Інкерманської міської Ради депутатів Балаклавського району міста Севастополя від 25.02.2011р. №06/88 «Про скасування рішення Інкерманської міської ради №28/557 від 28.11.2008р. «Про затвердження проекту землеустрою та передачі ГО «МК «Детонатор»земельної ділянки площею 1,7 га. для будівництва та обслуговування футбольного комплексу в районі з/д переїзду (існуючого футбольного поля) в м.Інкерман».
3.Стягнути з Інкерманської міської Ради депутатів Балаклавського району міста Севастополя (вул.Шевкопляса,37, м.Севастополь, 990703, ідентифікаційний код 00433288) на користь Громадської організації «Молодіжний клуб «Детонатор»(вул.М.Музики,23, м.Севастополь,99007, ідентифікаційний код 26457435) 85, 00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя С.В. Ребриста
Повне рішення складено 12.08.2011р.