Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,
за участю прокурора Парусова А.М.
розглянула в судовому засіданні 18 серпня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого 3 грудня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням з трирічним іспитовим строком,
за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 3 липня 2010 року приблизно о 23-й годині, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Рассвет» на вул. Космонавтів у м. Миколаєві, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, у невстановленої особи придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 11,88 г в перерахунку на суху речовину, без мети збуту, який став переносити, зберігаючи при собі, однак того ж дня приблизно о 23-й годині 20 хвилин неподалік будинку №6 на вул. Херсонське Шосе у м. Миколаєві засуджений був затриманий працівниками міліції із названим наркотичним засобом.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього із закриттям провадження по справі на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Посилається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги, що він добровільно пройшов курс лікування від наркоманії, внаслідок чого не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.
Участь ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, не оспорюється ним у касаційній скарзі.
З матеріалів кримінальної справи видно, що доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування судом кримінального закону є аналогічними доводам, які були викладені в апеляції, вони були ретельно перевірені апеляційним судом, який визнав їх необґрунтованими, належно мотивувавши свій висновок в ухвалі.
Висновок суду про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України є обгрунтованим, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України звільняється особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.
Названа норма закону є спеціальною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності і обов?язковою умовою для її застосування, крім відповідної кваліфікації дій винного, є добровільність звернення винної особи до лікувального закладу.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 проходив курс лікування у відділенні №1 Обласного наркологічного диспансеру з 28 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року (а.с.69, 81). Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 28 липня 2010 року про його відмову у проведенні освідування з приводу вживання наркотичних засобів (а.с.56), що спростовує його доводи про те, що він добровільно звернувся до лікувального закладу та розпочав лікування від наркоманії.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, не виявлено.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Н.Д. Квасневська М.Ф. Пойда В.А. Швець