Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.,
суддів Швеця В.А., Франтовської Т.І.,
за участю прокурора Сенюк В.О.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2010 року щодо нього.
Вироком Київського районного суду м. Донецька від 05 липня 2010 року
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, судимого
вироком Київського районного суду
м. Донецька від 27.11.2008 за ч. 2 ст. 186
КК України на 4 роки позбавлення волі,
на підставі ст. 75 КК України звільнено від
відбування покарання з іспитовим строком
на 3 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1, 2 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Донецька від 27.11.2008 року та остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, щодо якого в касаційному порядку судові рішення не оскаржені.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 1400 грн. матеріальної шкоди, солідарно.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду 01.05.2009 в приміщенні будинкуАДРЕСА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під час спільного вживання разом із знайомим ОСОБА_8 алкогольних напоїв, вирішили напасти на останнього з метою заволодіння його майном. Діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, напали на потерпілого і спочатку нанесли ОСОБА_8 численні удари руками й ногами по голові та тулубу, від чого він впав на підлогу. Після чого ОСОБА_7 сів зверху на ОСОБА_8 і почав штрикати кухонним ножем в область сідниць, а також в обличчя. ОСОБА_6 при цьому сів на ліву руку потерпілого, щоб той не міг чинити опір, після чого також почав наносити йому удари ножем в область сідниць. Крім того, ОСОБА_7 наніс потерпілому кілька ударів по голові металевим совком для сміття, а ОСОБА_6 тим же совком - кілька ударів по руках. Таким чином, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вчинили розбійний напад на ОСОБА_8, поєднаний із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, внаслідок чого заподіяли йому легкі тілесні ушкодження та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1400 грн.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений, за її змістом, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на суттєві порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі. На думку засудженого, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України не доведена, а інкриміновані йому злочинні дії слід було кваліфікувати за ст. 122 КК України, оскільки він не викрадав належне потерплому майно. Також ОСОБА_6 вважає, що суд призначив йому занадто суворе покарання, не врахувавши, що у нього на утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей та стан його здоров'я. Крім цього, засуджений зазначає, що суд в порушення ст. 87 КПК України не провів фіксацію судового засідання технічними засобами та не ознайомив його з протоколом судового засідання і з матеріалами справи.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, за її змістом, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Свої доводи захисник обґрунтовує тим, що суди не прийняли до уваги те, що потерпілий сам спровокував конфлікт і вважає що в цій ситуації мала місце обоюдна бійка. Також, на її думку, судом не доведено заволодіння засудженим майном потерпілого, і цей факт має місце тільки зі слів ОСОБА_8
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав .
Доводи касаційних скарг засудженого та його захисника є аналогічними тим, які наведені у їх апеляційних скаргах і ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені сукупністю перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема показами потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_11, висновком судово-медичної експертизи, а також іншими матеріалами справи, достовірність яких не викликала сумніву, як при апеляційному розгляді справи, так і при її перегляді судом касаційної інстанції. Колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ст. 122 КК України.
За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону, а апеляційний суд належним чином перевірив всі докази по справі та доводи апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, на які є посилання у касаційній скарзі захисника засудженого, у зв'язку з чим вона не підлягає перегляду в цій частині.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі дані про його особу і сімейний стан, в тому рахунку і наявність двох неповнолітніх дітей, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. Отже колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 відповідно до строків встановлених ч. 4 ст. 349 КПК України не заявляв клопотання про ознайомлення його з матеріалами справи (т.3 а.с. 100), а з протоколу судового засідання видно, що засуджений не заявляв також і клопотання про технічну фіксацію судового засідання. Тому посилання в скарзі засудженого на порушення КПК України в цій частині не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
Не встановлено колегією суддів істотних порушень судами першої та апеляційної інстанції кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень, отже підстав для задоволення касаційної скарги не знаходить.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, та його захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Донецька від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2010 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Судді:
О.М. Литвинова В.А. Швець Т.І. Франтовська