Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової О.С.,
суддів: Литвинова О.М., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Гладкого О.Є., -
розглянула 28 липня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що не має судимостей,
засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимого, останній раз 10 жовтня 2006 року Слов'янським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ст.70, ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі та штрафу 1000 грн, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, покарання у вигляді штрафу виконувалось самостійно,
засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що не має судимостей,
засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 12 квітня 2010 року, близько 23 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, знаходячись біля квартири АДРЕСА_1, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинили хуліганські дії, а саме, стукали ногами у двері, після чого увірвались в квартиру. Далі у вироку зазначено, що засуджені шляхом вільного доступу, із застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, незаконно проникли до вказаної квартири, чим порушили недоторканість житла. Далі, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_9 та ОСОБА_10, принижуючи їх людську гідність та честь, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 завдали ударів руками та ногами по тілу ОСОБА_9, чим спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження, після чого, ОСОБА_8 самостійно припинив свої хуліганські дії та вийшов з квартири.
В свою чергу, ОСОБА_7, заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_10 удар у праву ногу, а ОСОБА_6, використовуючи предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, який знаходився у квартирі, завдав удар ОСОБА_10 у ліву ногу, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Після чого, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відкрито заволоділи майном ОСОБА_9 на загальну суму 974,5 грн.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України щодо наявних протиріч при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не зазначення обставин злочину та не конкретизації дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України. Прокурор не вбачає у вироку вказівки на підстави для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 296 КК України. Вважає, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 186 КК України ще й за ознакою повторності, та що призначене йому покарання не відповідає його особі та тяжкості вчинених ним злочинів. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду про винність щодо кожного підсудного.
Проте, мотивувальна частина вироку містить суттєві протиріччя.
Так, встановивши дії засуджених за ст. 296 КК України суд зазначає, що потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження діями лише ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а при викладенні кваліфікації за ст. 162 КК України, тілесні ушкодження потерпілому заподіяні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Встановивши обставини вчинення злочину, передбаченого ст. 296 КК України, суд указав, що засуджені увірвались до помешкання потерпілого, а при кваліфікації дій за ст. 162 КК України засуджені потрапили до квартири шляхом вільного доступу.
Обставини вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину за ч. 2 ст. 186 КК України викладено без конкретизації дій останніх.
З мотивувальної частини вироку не вбачається, які саме дії засудженого ОСОБА_5 стали підставою для кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки не вбачається, що він вчиняв злочин із застосуванням зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Порушення вимог ст. 334 КПК України є істотним оскільки таке порушення перешкодило суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок у зв'язку з чим вирок підлягає скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України.
Обґрунтованими є твердження касатора щодо наявності в діях ОСОБА_7, кваліфікованих за ч. 2 ст. 186 КК України, ознаки повторності, яка йому не була інкримінована органом досудового слідства.
Зазначені у вироку суперечності містяться також в обвинувальному висновку, що дає підстави стверджувати про неконкретність обвинувачення у зв'язку з чим справа підлягає направленню на нове розслідування в ході якого органу досудового слідства необхідно пред'явити особам більш конкретне обвинувачення з визначенням ролі кожного співвиконавця, вирішити питання про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України за ознакою повторності, скласти обвинувальний висновок з дотриманням вимог ст. 223 КПК України.
При новому судовому розгляді якщо судом буде встановлена винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів то з урахуванням даних про особу, призначене останньому вироком суду покарання слід вважати несправедливим внаслідок м'якості.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на нове розслідування.
О.М. Литвинов О.С. Орлова І.Г. Тельникова