Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Широян Т.А.,
з участю прокурора Підвербної Г.Я.
розглянула в судовому засіданні 16 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 30 травня 2001 року за ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 140, ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України на 10 років позбавлення волі, звільненого 14 листопада 2008 року за відбуттям строку покарання,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 23 січня 2009 року в м. Запоріжжі, будучи особою, раніше судимою за вчинення розбійного нападу, напав на ОСОБА_2 і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, заволодів майном останнього на загальну суму 1230 грн.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування, або змінити кваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, і пом'якшити покарання. Свої вимоги мотивує тим, що органами досудового слідства та судами допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону. Зазначає, що явка з повинною ним написана під тиском співробітників міліції, він незаконно утримувався у відділі міліції на підставі протоколу про нібито вчинене ним адміністративне правопорушення. Посилається на те, що суд не встановив точного часу вчинення злочину, у вироку послався на показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які в судовому засіданні не були допитані, та на неправдиві показання свідка ОСОБА_5 А також зазначає, що було порушено його право на захист, оскільки його захисник не виконувала своїх обов'язків захисту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
Як убачається із матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ст. 187 ч.2 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, висновком судово-медичної експертизи, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду та вилучення, речовим доказом.
Також суд проаналізував показання засудженого ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні, який фактично не заперечував факт пограбування 23.01.2009 року невідомого йому чоловіка та вилучення у нього надалі викраденого мобільного телефону.
Всі наведені докази у повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого про неправильну кваліфікацію місцевим судом його дій та істотне порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції.
Викладені у судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи, є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Із протоколу судового засідання вбачається, що показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оголошувалися під час судового слідства в порядку ст. 306 КПК України. Захист ОСОБА_1 здійснював захисник, обраний безпосередньо засудженим. Тому посилання засудженого у касаційній скарзі на порушення права на захист та використання як доказу обвинувачення показань свідків, які не допитувались судом, колегія суддів вважає необґрунтованими.
При призначенні покарання ОСОБА_1 у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, тяжкість скоєного, обставини, які впливали на призначення покарання, дані про його особу, те, що він раніше неодноразово судимий, задовільно характеризувався, мав на утриманні неповнолітню дитину.
Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів підстав не знаходить.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу із доповненнями засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Широян Т.А.