Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Широян Т.А.,
з участю прокурора Підвербної Г.Я.
розглянула в судовому засіданні 16 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 травня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму 27 грудня 2002 року за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, звільнену 30 червня 2004 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 29 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона на початку лютого 2010 року з метою збуту незаконно придбала і зберігала при собі психотропну речовину метамфетамін гідрохлорид масою 0,157 гр., яку 3 лютого 2010 року в м. Дніпропетровську збула ОСОБА_2
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_1 у другій половині лютого 2010 року повторно незаконно придбала з метою збуту психотропну речовину метамфетамін гідрохлорид, яку зберігала при собі, а 24 лютого 2010 року в м. Дніпропетровську повторно збула дану психотропну речовину масою 0,050 гр. ОСОБА_3
В цей же день 24 лютого 2010 року працівники міліції виявили та вилучили у ОСОБА_1 психотропну речовину метамфетамін гідрохлорид масою 0,68 гр. і 0, 05 гр., яку раніше ОСОБА_1 за невстановлених обставин придбала і зберігала з метою збуту.
У касаційній скарзі засуджена посилається на істотне порушення норм кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і її особі, просить пом'якшити призначене їй покарання, застосувавши положення ст.ст. 69, 75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що суд грубо порушив норми кримінально-процесуального закону, оскільки не дав їй можливості виступити у судових дебатах, у судовому засіданні не оглянув речові докази, не з'ясував у повному обсязі дані про особу засудженої, вирок винесено у порушення ст. 334 КПК України протягом 15 хвилин після видалення суду до нарадчої кімнати, безпідставно відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи та протоколом судового засідання. Крім того, вважає, що суд при призначенні їй покарання не в повній мірі врахував її стан здоров'я, позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання, повне визнання вини, щире каяття та те, що на її утриманні перебувають батьки - пенсіонери, які мають тяжкі захворювання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самої засудженої, яка в судовому засіданні повністю визнала свою вину та показала про обставини скоєних злочинів. У зв'язку з повним визнанням засудженою своєї вини докази по справі досліджувалися за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.
Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винної, обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття, незадовільного стану здоров'я, позитивних характеристик, сімейного стану. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного покарання не вбачається.
Колегія суддів вважає безпідставними заяви засудженої про істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені про розгляді справи. Оскільки дослідження доказів відбувалося в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, зокрема, засудженої, і заяв від них про необхідність огляду речових доказів не надходило. У судових дебатах ОСОБА_1 виступала, що підтверджується протоколом судового засідання, на який засуджена зауважень не подавала. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що клопотання про ознайомлення зі справою та протоколом судового засідання ОСОБА_1 також не подавала.
Всі інші доводи, наведені засудженою у касаційній скарзі, аналогічні за змістом доводам апеляції, які були ретельно перевірені апеляційним судом і в ухвалі наведені докладні та мотивовані підстави, через які апеляцію засудженої визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2010 року щодо неї - без зміни.
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Широян Т.А.