Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Марчук Н.О., Широян Т.А.,
з участю прокурора Саленка І.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 16 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2011 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено: звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 червня 2010 року приблизно о 8 год., керуючи автомобілем «Дачія Логан», д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Н-10 «Стрий-Чернівці» в смт. Брошнів - Осада Рожнятівського району Івано-Франківської області, в порушення п.п. 1.3, 1.5, 2.3, 11.4, 12.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на який вийшла пішохід ОСОБА_2, проявив неуважність і під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, а застосувавши гальмування, виїхав на смугу зустрічного руху, де на пішохідному переході вчинив автомобілем наїзд на ОСОБА_2
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування вироку та ухвали у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції при обранні міри покарання не врахував тяжкість вчиненого злочину, наслідки які від нього настали - загибель жінки - матері трьох неповнолітніх дітей, визнання вини засудженим тільки у судовому засіданні, та призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, безпідставно застосувавши ст. 75 КК України. Крім того, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не спростовані належним чином доводи апеляції щодо м'якості призначеного засудженому покарання. Більш того, суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково апеляцію прокурора, порушив вимоги ст. 373 КПК України, оскільки не постановив новий вирок, а погіршив становище засудженого, змінивши вирок - ухвалив вважати його звільненим на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково та просив повернути справу на новий апеляційний розгляд через порушення ст. 373 КПК України, заперечення засудженого проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Твердження прокурора про те, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону, є обґрунтованим.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 373 КПК України апеляційний суд вправі змінити вирок суду першої інстанції, зокрема, у випадках, коли це не погіршує становища засудженого.
Як убачається з матеріалів справи, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, подав на нього апеляцію, в якій ставив питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України. Просив постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 більш суворе покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Розглянувши апеляцію прокурора, апеляційний суд задовольнив її частково, але вирок районного суду змінив та звільнив ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, прийшовши до висновку про безпідставне звільнення засудженого судом першої інстанції на підставі ст. 75 КК України як від основного, так і від додаткового покарання.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд безпідставно послався на порушення судом першої інстанції вимог ст. 77 КК України, яка передбачає перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені судом у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, апеляційний суд припустився суперечностей у своїй висновках, послався на закон, який не підлягає застосуванню, порушив вимоги ст. 373 КПК України та, частково задовольнивши апеляцію прокурора, фактично погіршив становище засудженого.
Що стосується доводів прокурора у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 призначене за ч. 2 ст. 286 КК України м'яке покарання, то вони не заслуговують на увагу, оскільки покарання призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, ставлення потерпілих до питання призначення ОСОБА_1 покарання та добровільного відшкодування останнім заподіяних збитків. Апеляційний суд, визнаючи правильними висновки суду першої інстанції щодо можливості призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, в цій частині дотримався вимог ст. 377 КПК України та належним чином умотивував своє рішення.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Шилова Т.С. Марчук Н.О. Широян Т.А.