Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,
за участю прокурора Стратюка О.М.
розглянула в судовому засіданні 11 серпня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі.
На підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.
За п. п. 2, 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 5 липня 2008 року, приблизно о 10 год. 30 хв., будучи неповнолітнім, знаходячись у будинку своєї співмешканки - потерпілої ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1, з метою примусити слухатися наніс малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, один удар долонею по обличчю, від чого вона заплакала, та пішов з будинку, залишивши дитину саму.
Того ж дня, приблизно о 15 год., засуджений зайшов у кімнату, де знаходилась потерпіла ОСОБА_3 та її малолітня донька ОСОБА_4, яка плакала, і з метою заспокоїти дитину, достовірно знаючи про її вік, не передбачаючи можливості настання її смерті, хоч міг і повинен був її передбачити, у присутності потерпілої ОСОБА_3, із значною силою наніс малолітній ОСОБА_4 не менше двох ударів розкритою долонею правої руки по обличчю та голові, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у виді черепно-мозковї травми зі здавлюванням субдуральною гематомою у тім?яній області, крововиливи у м?які тканини голови, під м?які мозкові оболонки та речовину головного мозку з проривом у шлуночки мозку, крововиливи у дно четвертого шлуночка, у стволову частину мозку, садна у скронево-тем?яній області справа, лобній області, нижній щелепі зліва, від яких вона померла у лікарні того ж дня.
У касаційних скаргах:
- прокурор просить вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на те, що суд, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні вбивства через необережність, не зазначив у вироку, в чому полягала злочинна самовпевненість засудженого, який згідно матеріалів справи наніс удари ОСОБА_4 зі значною силою. Зазначає, що суд, визнавши, що докази по справі здобуті незаконним шляхом, в той же час поклав їх в основу вироку, пославшись на показання ОСОБА_1, які він давав в якості підозрюваного із порушенням його права на захист. Зазначає про неповноту досудового слідства, що не усунута судом, оскільки наявними даними не встановлено механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 у тім?яній ділянці голови, вважає, що судом безпідставно відмовлено у призначенні медико-криміналістичної експертизи. Вважає, що спосіб заподіяння тілесних ушкоджень свідчить про умисел засудженого на умисне вбивство дитини з особливою жорстокістю. Крім того, прокурор вказує на порушення судом ст. ст. 327, 335 КПК України, оскільки у резолютивній частині вироку визнав ОСОБА_1 винним та призначив йому покарання, у той же час вказав, що виправдовує його. Посилається, що суд незаконно застосував щодо ОСОБА_1 акт амністії, бо звільнив засудженого не від відповідальності, а від покарання, а крім того, засуджений написав заяву про застосування щодо нього амністії вже після його звільнення з-під варти;
- засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо нього та виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що не наносив ударів малолітній ОСОБА_4 і її смерть настала не від його дій. Вказує, що в основу вироку покладено докази, отримані із застосуванням незаконних методів ведення слідства та з порушенням права неповнолітнього на захист, хоч ці порушення і були встановлені судом.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та просив залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні касаційної скарги засудженого необхідно відмовити з таких підстав.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення кримінально-процесуального закону, які були допущені при складанні вироку, є слушними. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку, наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення.
Всупереч зазначених вимог закону, формулюючи та викладаючи у вироку обвинувачення ОСОБА_1, визнане судом доведеним, у вчиненні ним вбивства через необережність малолітньої ОСОБА_4, суд не зазначив, у чому полягала злочинна самовпевненість засудженого в той час, коли він наносив малолітній удари із значною силою (Відповідно до змісту роз'яснень, що містяться у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”, дії винного слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати за ст. 119 КК України у тих випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість). Сам ОСОБА_1 у судовому засіданні взагалі заперечив нанесення ним ударів неповнолітній.
Суд, на підтвердження свого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засудив, послався на докази, які були визнані недопустимими. Так, суд поклав в основу вироку показання, які засуджений давав під час досудового слідства у якості підозрюваного, не зважаючи на те, що в судовому засіданні було встановлено, що вони отримані з порушенням права на захист ОСОБА_1
З матеріалів кримінальної справи видно, що попередній вирок щодо ОСОБА_1 був скасований, зокрема, через те, що судом не була усунута неповнота досудового слідства, а саме, не було встановлено механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 у тім?яній ділянці голови, не було перевірено можливість виникнення тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті потерпілої за інших обставин, ніж ті, які були зазначені в обвинуваченні. При новому розгляді справи в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_5 показав, що ушкодження у тім?яній частині голови не могли виникнути від удару при падінні, як з висоти власного зросту, так і з ліжка, могли виникнути при ударі по голові рукою людини. Такі показання можуть свідчити про умисні дії ОСОБА_1, однак, суд не надав належної оцінки цим показанням експерта при кваліфікації дій засудженого. Також, суд залишив поза увагою спосіб заподіяння й локалізацію тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті дитини.
Доводи прокурора на порушення судом ст. ст. 327, 335 КПК України, є слушними, оскільки, як убачається з вироку суд у резолютивній частині вироку визнав ОСОБА_1 винним та призначив йому покарання, у той же час вказав, що виправдовує його.
Відповідно до вимог ст. 275 КПК України суд розглядає справу в межах пред?явленого обвинувачення. Зі змісту вироку видно, що за обвинуваченням, яке було пред?явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства за п. п. 2, 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини. В той же час його засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України, тобто обвинувачення не було змінене відповідно до вимог ст. ст. 276, 277 КПК України, а він був засуджений за обвинуваченням, яке йому не пред'являлося.
У зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи згідно з ч. 1, 2 ст. 398 КПК України вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно дослідити всі докази по справі, надати їм об'єктивної оцінки і винести законне і обґрунтоване рішення. Покарання засудженому має бути призначено у відповідності з вимогами ст.ст.65-67 КК України. Доводи засудженого ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину та інші, на які він посилається у касаційній скарзі, підлягають перевірці під час нового судового розгляду. В разі прийняття судом рішення, яке дає можливість застосувати щодо ОСОБА_1 акт амністії, суду необхідно дотриматися вимог закону.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Н.Д. Квасневська М.Ф. Пойда В.А. Швець