Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,
за участю прокурора Казнадзея В.В..
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року щодо нього.
Вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2011 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимого 18.02.2010 Веселівським районним судом
Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України на
3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого
від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком на 2 роки
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України невідбута частина покарання за попереднім вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 18.02.2010 у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі і призначене покарання за вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у виді основного покарання штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. -виконується самостійно.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_5 і призначено йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно призначено покарання у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, 09.09.2010 близько 20 год. 00 хв., повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1, де розбив скло у віконній рамі зазначеного будинку та через отвір, який утворився, таємно викрав майно, належне ОСОБА_6, чим спричинив останньому шкоду на загальну суму 640 грн.
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи правильності кваліфікації його дій та обґрунтованості засудження за ч. 3 ст. 185 КК України, вважає, що апеляційний суд при постановленні вироку неправильно застосував норми кримінального закону та не врахував належним чином всіх пом'якшуючих покарання обставин, зокрема, щире каяття, визнання вини та добровільне відшкодування ним шкоди. Крім того, засуджений зазначає, що він має на утриманні неповнолітню дитину та позитивно характеризується за місцем проживання. У зв'язку з цим просить скасувати вирок апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Доводи, наведені у касаційній скарзі засудженого про надмірну суворість призначеного йому покарання та незастосування до нього ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд при постановленні вироку обґрунтовано врахував, що він скоїв злочин під час іспитового строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України та ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст. 71, 72 КК України.
При визначенні покарання засудженому апеляційним судом належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. Саме з урахуванням того, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся, суд призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк у меншому розмірі, аніж це передбачено верхньою межею санкції кримінального закону, за яким його засуджено. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення та застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого і скасування судового рішення щодо нього.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни .
Судді:
М.Ф. Пойда В.А. Швець Н.Д. Квасневська