Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 18 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2 та захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 29 квітня 2011 року, яким засуджено
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого
за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 10 грудня 2009 року, біля 16 години 20 хвилин, за місцем свого проживання, доглядаючи за своєю малолітньою донькою, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка тривалий час вела себе неспокійно, бажаючи припинити її крик, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, охопив правою рукою шию дитини та з достатньо силою її здавив. Смерть малолітньої ОСОБА_4 настала внаслідок тілесного ушкодження у вигляді механічної асфіксії від здавлювання шиї рукою.
У касаційних скаргах:
- потерпіла ОСОБА_2 заперечує винність засудженого, вважає, що у ОСОБА_3 був відсутній умисел на вбивство їхньої доньки, та стверджує, що смерть настала з його лише необережності. При цьому
Справа № 5-2013к11 Категорія: п. 2 ч. 2
Головуючий в суді першої інстанції: Ржепецький О.П. ст. 115 КК України
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
наголошує на тому, що ОСОБА_3 себе обмовив, оскільки до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, вважає, що досудове слідство проведено з обвинувальним нахилом, та заперечує правильність висновків експертиз;
- захисник ОСОБА_1 ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції, перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України і призначення покарання в межах санкції вказаної частини статті у виді обмеження волі. Обґрунтовує тим, що досудове слідство проведено з обвинувальним нахилом, наявність умислу у ОСОБА_3 на вчинення вбивства своєї малолітньої доньки не встановлена ні досудовим слідством, ні судом. Єдині показання, в яких визнав свою вину та які покладені в основу обвинувачення, ОСОБА_3 дав під психологічним тиском - експертам при проведенні психолого-психіатричної експертизи. Судом не враховано застосування до нього недозволених методів ведення слідства, у зв'язку з чим він себе обмовив - перевірка проводилась тими ж працівниками, які і застосовували ці незаконні методи. Заперечує висновки проведеної з порушенням діючого законодавства експертизи. Також захисник стверджує, що призначене покарання є надто суворим, не враховані всі пом'якшуючі покарання обставини та судом мала б бути врахована думка потерпілої ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг потерпілої та захисника засудженого, пояснення захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, які просили їх касаційні скарги задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним зазначеного злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.
При цьому, беручи до уваги, що під час судового розгляду засуджений по суті не визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання самого засудженого щодо обставин вчиненого злочину, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про обставини вчинення цього злочину, які вони неодноразово давали на досудовому та судовому слідстві, та є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами.
Суд, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, послався також на дані, що містяться у: протоколі огляду місця події і долучених до нього таблиць зображень від 10.12.2009 року; висновку судово-медичної експертизи № 1986 від 20.01.2010 року щодо настання смерті малолітньої дитини ОСОБА_4 від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї руками в період між 16 та 17 годинами 10 грудня 2009 року; висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 60-К від 21.07.2010 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 104 К від 30.09.2010 року, які підтверджують, що смерть дитини настала внаслідок механічної асфіксії при здавленні шиї руками.
Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили висновки проведених ними експертиз.
Таким чином, судом першої інстанції не встановлено будь-яких підстав ставити під сумнів висновки експертиз.
В своїх показаннях ОСОБА_3 на досудовому слідстві, в яких він визнавав вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 із зазначенням часу, місця скоєння злочину, способу заподіяння смерті, узгоджуються з фактичними даними, що містяться в протоколах слідчих дій та експертних висновках, суд першої інстанції обґрунтовано їх визнав такими що відповідають дійсності.
Доводи касаційної скарги захисника про необхідність перекваліфікації дій засудженого на ч. 1 ст. 119 КК України є необґрунтованими. Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 з метою заспокоєння доньки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер його дій та передбачаючи можливість настання смерті, з достатньою силою натиснув на шию малолітньої дитини з двох сторін, свідомо припустивши її смерть.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.
Твердження потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 про те, що до засудженого застосовувались незаконні методи ведення слідства, внаслідок чого він змушений був себе обмовити у злочині, якого не вчиняв, судом перевірялися і не знайшли підтвердження.
За вказаними фактами проводилась відповідна перевірка прокуратурою Миколаївського району Миколаївської області й за її результатами винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Миколаївського РВУ МВС України в Миколаївській області за відсутності ознак складу злочину.
Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд, призначаючи покарання, послався на те, що вчинений ОСОБА_3 злочин віднесено до категорії особливо тяжких. Також суд прийшов до правильного висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання була підставою для призначення покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі, передбаченій санкцією частини 2 ст. 115 КК України.
Окрім того суд, правильно визнавши наявність обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 - наявність на утриманні малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично не врахував і всіх даних про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризуються, не перебуває на спеціальних обліках.
Як вбачається з матеріалів справи засуджений мав на утриманні та займався вихованням малолітньої доньки й від першого шлюбу його цивільної дружини ОСОБА_14
До того ж судом при призначенні не врахована думка самої потерпілої, яка просила його суворо не карати.
Зазначені обставини та дані про особу винного істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і давали підстави для застосування ст. 69 КК України і призначення покарання за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цього закону.
За таких обставин судова колегія вважає, що із застосуванням ст. 69 КК України ОСОБА_3 слід пом'якшити покарання за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до семи років позбавлення волі, оскільки саме такий строк покарання сприятиме його меті - виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 29 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 7 років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді:
_______________ _______________ ________________
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.Г. Дембовський