Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Мороза А.М.,
суддів: Крижановського В.Я., Литвинова О.М.,
за участю прокурора Саленка І.В.
розглянула в судовому засіданні 11 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2011 року.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина
України, судимого вироком Дзержинського
районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської
області від 15.06.2005 року за ч. 2 ст. 190 КК України
на 4 роки 4 місяці позбавлення волі, звільнений з
місць позбавлення волі по відбуттю покарання
21.07.2009 року
за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 289 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом __________________________________________________________________
Справа № 5-2027км11 Категорія: ст.ст. 115 ч. 1, 185 ч. 2,
Головуючий в суді першої інстанції: Левч В.І. 289 ч. 1 КК України
Доповідач в апеляційній інстанції: Чернусь Є.П.
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 11 років 6 місяців позбавлення волі.
Судом вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 21 січня 2010 року, біля 14 год. 50 хв., знаходячись в АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязнених відносин, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на протиправне спричинення смерті іншій людині, умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 4 удари ножем в грудну клітину, тулуб та шию, від яких через короткий проміжок часу настала смерть останнього на місці вчинення злочину.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, впевнившись у тому, що настала смерть потерпілого та за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань, повторно, викрав майно, яке належало ОСОБА_6 на загальну суму 24270 грн., залишивши місце вчинення злочину.
Крім того, в той же день, побачивши автомобіль потерпілого, залишений без нагляду та за допомогою ключів, які в нього викрав, завів двигун та зник з місця вчинення злочину, таким чином незаконно заволодівши транспортним засобом, який належить потерпілій ОСОБА_7
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2011 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що ОСОБА_1 викрав документи на АДРЕСА_1, які не являють матеріальної цінності, але є важливими особистими документами. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну судових рішень, перекваліфікацію дій засудженого з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, обґрунтовуючи тим, що останній не мав наміру на вбивство ОСОБА_6, а лише оборонявся від нападу потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.
При цьому, беручи до уваги, що під час судового розгляду засуджений по суті частково визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 про обставини вчинення цього злочину, які вони неодноразово давали на досудовому та судовому слідстві, та є послідовними і такими, що узгоджуються між собою й іншими доказами.
Окрім того, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів у повній мірі підтверджений й іншими доказами по справі, зокрема, даними, що містяться в: протоколі огляду місця події від 24.01.2010 року; протоколі огляду авто, яким користувався потерпілий ОСОБА_6 та яким незаконно заволодів засуджений; протоколі виїмки від 25.01.2020 року про вилучення з ломбарду обручки потерпілого та договору фінансового кредиту з ОСОБА_1; протоколі огляду від 26.01.2010 року, де були знайдені деталі викинутого засудженим мобільного телефону потерпілого ОСОБА_6; протоколі відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1 від 27.01.2010 року.
Висновки про винність ОСОБА_1 підтверджені також висновками експертизи: дослідження трупа ОСОБА_6 № 196-е від 13.04.2010 року; судово-медичної № 162 від 30.03.2010 року; додаткової судово-медичної № 196-е від 15.04.2010 року.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у крадіжці, вчиненій повторно, незаконному заволодінні транспортним засобом та умисному вбивстві ОСОБА_6
Крім того, суд вірно визнав як спосіб захисту і можливість уникнути відповідальності засудженим про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 як ніби-то оборону від нападу останнього, що спростовується самим характером, способом та тяжкістю отриманих тілесних ушкоджень потерпілим.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 289 КК України є правильною.
ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України призначене покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі посилання на невірну кваліфікацію дій засудженого, відсутність умислу у ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_6, а лише скоєння вбивства через напад самого потерпілого, перевірені судами першої та апеляційної інстанцій. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цих питань зазначені суди належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили й належним чином оцінили.
Отже, оцінивши в сукупності докази по справі, суди першої й апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_1, а тому підстав для їх скасування чи зміни немає.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
_______________ _______________ ________________
А.М. Мороз В.Я. Крижановський О.М. Литвинов