Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Крижановського В.Я. і Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5
Зазначеним вироком
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше судиму 23.11.2000 року за ч. 2 ст. 229-3 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 44 КК України без конфіскації майна та на підставі ст. 45 КК України 1960 року зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 день.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання й роботи та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 18 серпня 2001 року, в нічний час, за попередньою змовою із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна із літнього табору у с. Надвисся Катеринопільського району Черкаської області таємно викрали бичка вагою 400 кг, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1520 грн.
У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалася.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, призначаючи засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не врахував те, що ОСОБА_5 учинила новий злочин у період відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд послався на її щире каяття, що вона мала постійне місце проживання та здійснювала догляд за матір'ю похилого віку. Наведені обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Зокрема, суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженою злочину, який відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, те, що вона за місцем проживання характеризувалася посередньо, не працювала, впродовж іспитового строку за попереднім вироком учинила новий злочин та тривалий час ухилялася від суду й перебувала в розшуку.
Крім того, призначаючи засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд також не врахував роз'яснення, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними Постановою № 16 від 18 грудня 2009 року) “Про практику призначення судами кримінального покарання ”, та не взяв до уваги положення ч. 2 ст. 75 КК України, відповідно до яких умовою ухвалення рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням є те, що вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також змісту ч. 3 ст. 78 КК України, вчинення особою під час іспитового строку нового злочину має розцінюватися як порушення умов ст. 75 КК України, що унеможливлює повторне ухвалення рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, призначене засудженій ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не можна вважати достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів, а тому вирок щодо неї підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання їй належить призначити відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.
Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати за м'якістю призначеного їй покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.
Судді:
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.Г. Дембовський