Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого - судді Шилової Т.С.,
суддів: Британчука В.В., Широян Т.А.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянувши в судовому засіданні 9 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1
вироком Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця м. Чернігова, несудимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком у три роки, з покладенням передбачених у ст. 76 КК обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, та періодично з'являтися до неї для реєстрації.
З засудженого стягнуто судові витрати в сумі 696 грн. 60 коп.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 липня 2010 року, приблизно о 21 год. 30 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом марки «Мерседес 614 Д», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 40 км/год по просп. Броварському в м. Києві в напрямку станції метро «Лісова» з боку м. Бровари Київської області, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу позначеного знаками 5.35.1, 5.35.2 і дорожньою розміткою 1.14.1, в порушення п. п. 1.3, 2.3 п/п «б», 4.16 п/п «а», 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, в результаті чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив по нерегульованому пішохідному переходу проїзну частину справа наліво по ходу руху автобуса, внаслідок чого йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
16 лютого 2011 року судовою палатою у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки на підставі ст. 75 КК скасовано і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 на підставі цього кримінального закону звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком у три роки.
В касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просив скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, та направити справу на новий апеляційний розгляд. Мотивуючи своє прохання прокурор стверджував, що резолютивна частина вироку апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 335 КПК, оскільки у ній не зазначено до якого виду і розміру основного покарання вважається засудженим ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши справу, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає її непідлягаючою задоволенню з таких підстав.
Винуватість засудженого у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими у судовому засіданні, і це діяння правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК, про що у касаційній скарзі заперечень не висловлено.
Не висловлено у касаційній скарзі і незгоди з призначеним ОСОБА_1 місцевим судом покарання.
Касаційні ж доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 335 КПК під час постановлення свого вироку є безпідставними.
Так, своїм вироком апеляційний суд задовольнив один з апеляційних доводів прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 було неправильно звільнено на підставі ст. 75 КК від відбування і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, про що у мотивувальній частині вироку наведені належні аргументи і, що знайшло своє вирішення у його резолютивній частині.
На думку колегії суддів зміст резолютивної частини вироку апеляційного суду не викликає сумнівів стосовно виду і розміру додаткового покарання від відбування якого засуджений не звільнений на підставі ст. 75 КК.
Залишення апеляційним судом в решті вироку місцевого суду без зміни безсумнівно свідчить про те, що ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, звільнено лише від відбування покарання у виді позбавлення волі на п'ять років.
Таким чином, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ч. ч. 1-3 ст. 378 КПК, а тому - касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,
вирок Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
В.В. Британчук Т.С. Шилова Т.А. Широян