Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Вільгушинського М.Й., Квасневської Н.Д.,
за участю прокурора Стратюка О.М,
засудженого ОСОБА_1, -
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 11 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 22 березня 2011 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 9 грудня 2010 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 1 ст.187 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч. 1 ст.190 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч.1 ст.309 КК України - на 1 рік 1 місяць 22 дні обмеження волі. Остаточне покарання засудженому призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 1 року 1 місяця 22 днів обмеження волі. Вирок щодо нього у апеляційному та касаційному порядку не оскаржувався.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 травня 2010 року близько 00 годин 43 хвилини, перебуваючи в салоні автомобіля «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, що знаходився біля кінотеатру «Перемога» по вул. Велика Морська, 13 у м. Севастополі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на ОСОБА_4, застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я. Після чого ОСОБА_1 відкрито заволодів належними ОСОБА_4 грошовими коштами в розмірі 250 грн. та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди в розмірі 250 грн.
Рішенням апеляційного суду від 22 березня 2011 року вирок суду першої інстанції скасований в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді 3 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ставив питання про скасування вироку апеляційного суду, посилаючись на те, що він раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, а тому його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
У касаційній скарзі захисник засудженого просив вирок суду апеляційної інстанції змінити та призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання особі засудженого, який щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану потерпілому шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, раніше не судимий.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого, який підтримав касаційні скарги та просив вирок суду скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарги не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за яким він визнаний винним при встановлених у вироку обставинах, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються.
Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які є посилання у касаційних скаргах, а тому обґрунтовано призначив покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 187 КК України.
На думку судової колегії, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але після погашення судимості на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний тяжкий злочин.
Також апеляційний суд обґрунтовано врахував те, що засуджений є громадянином Азербайджану, реєстрації на території України не має, а також не має постійного місця роботи та відповідно офіційного джерела доходів.
Крім того, врахував, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 185, ст. 203 ч.1 КУпАП та був зобов'язаний покинути територію України, однак даного рішення не виконав.
Таким чином, доводи касаційних скарг про виправлення засудженого є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Призначене апеляційним судом покарання є справедливим й необхідним для досягнення його мети, попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок у справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 22 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
___________________ _____________________ ______________________
М.Ф. Пойда М.Й. Вільгушинський Н.Д. Квасневська