Ухвала
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор'євої І.В.,
суддів Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,
за участю прокурора Чорної І.С.,
потерпілого ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
виправдано за ч. 2 ст. 125 КК України за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.
ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою приватного обвинувачення, у якій просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за те, що 5 червня 2010 року, близько 16-ї години, перебуваючи на присадибній ділянці по АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, наніс йому декілька ударів руками і ногами у різні частини тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Виправдовуючи ОСОБА_6, суд першої інстанції зазначив, що досліджені судом докази не підтверджують спричинення ОСОБА_6 ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року за апеляцію потерпілого ОСОБА_5 вирок суду першої інстанції було скасовано і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 визнано винним в умисному заподіянні потерпілому при указаних ним у скарзі приватного обвинувачення обставинах легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я і засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1 000 гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 400 гривень витрат за надання юридичної допомоги та 1 000 гривень моральної шкоди.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 стверджує про неповноту та однобічність судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про непричетність його до вчинення злочину, оскільки та обставина, що вказані свідки є родичами між собою, не може бути підставою для визнання їх свідчень неправдивими з урахуванням того, що вони були попереджені про кримінальну відповідальність. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_1, які покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи. Крім того, цього свідка безпосередньо не було допитано в судовому засіданні апеляційного суду. Просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, яка просила касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, вирок апеляційного суду щодо нього скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, потерпілого, який просив залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого, а обвинувальний вирок - без зміни, перевіривши матеріали справи та відмовний матеріал, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 370, 398 КПК України вирок у всякому разі належить скасувати, якщо судом допущено такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили повно і всебічно розглянути справу та постановити законний і обґрунтований вирок.
Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Наведені вимоги закону свідчать, що перед постановленням вироку суд у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, повинен розглянути всі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, дати оцінку наявним доказам на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосувати кримінальний закон. Висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.
Однак при постановленні вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд цих вимог не виконав.
Зазначеного висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Всупереч вимогам ст. 334 КПК України, суд, постановляючи обвинувальний вирок у справі, свої висновки обґрунтував: показаннями потерпілого ОСОБА_5, показаннями свідка ОСОБА_1, який згідно з матеріалами справи був допитаний під час розгляду справи судом першої інстанції, відомостями, що містяться у висновку експерта, інші докази, що наявні у матеріалах справи, належної оцінки суду не одержали.
Як визнав Європейський су з прав людини у справі “Корнєв і Карпенко проти України” порушення прав заявника за п. 3 (d) статті 6 Конвенції було констатовано у зв'язку з відсутністю у заявника можливості допитати ключового свідка в його справі. Суд зазначив, що докази мають, як правило, подаватись у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого з розрахунку на аргумент у відповідь. З цього правила існують винятки, але вони не можуть порушувати права захисту.
Як загальне правило пункти 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Засудження не може ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є сумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.
З матеріалів справи не вбачається, що свідку ОСОБА_1 було надіслано судову повістку про виклик в судове засідання. Суд не маючи даних про те, його явка з тієї чи іншої причини є неможливою, ухвалив рішення про оголошення його показань, даних на попередньому судовому засіданні і ці його показання, які мають суперечності з показаннями потерпілого, поклав в основу обвинувального вироку. Таке рішення суперечить не тільки встановленому судом обсягу дослідження доказів, а й вимогам ст. 306 КПК України дії суду щодо оголошення показань свідка. А тому колегія суддів не є переконливою у тому, що засудженому надано адекватну і належну можливість заперечити показання, на яких ґрунтувалось його засудження.
Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_6 є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.
Крім того, наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані апеляційним судом.
З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд. Під час цього розгляду апеляційному суду слід з використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути подану на вирок апеляцію, перевірити й інші доводи, які наведені у касаційній скарзі ОСОБА_6, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати а справу направити на новий апеляційний розгляд.
І.В. Григор'єва Ж.М. Єленіна В.В. Британчук