Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Мороза А.М.,
суддів : Крижановського В.Я., Литвинова О.М.,
за участю прокурора Саленка І.В.
захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 11 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2010 року.
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 29 квітня 2010 року засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого
за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права на 3 роки обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Судом вирішено питання судових витрат.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що обіймаючи посаду директора ПП «Максервіс», будучи посадовою особою, умисно, з метою ухилення від сплати податків, надав в податкові органи податкову декларацію за квітень 2008 року, в якій знизив податкові зобов'язання на суму 3292039 грн. та з березня 2007 року по червень 2008 року придбав різноманітні товарно-матеріальні цінності на загальну суму 224 102 197 грн., а ПДВ на суму 44820439,40 грн. був віднесений ОСОБА_2 до складу
Справа № 5-1322км11 Категорія: ч. 3 ст. 212 КК України
Головуючий в суді першої інстанції: Семенов О.А.
Доповідач Крижановський В.Я.
податкового кредиту.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2010 року вирок суду першої інстанції змінений, на підставі ст. 77 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пп. 2, 3 ст. 76 КК України.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та про направлення справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з тим, що призначене покарання засудженому ОСОБА_2 із застосуванням положень ст. 75 КК України вважає таким, що не відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, захисника, який заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив ухвалу апеляційного суду залишити в силі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 212 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційній скарзі.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання у зв'язку із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України є безпідставними.
Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч. 3 ст. 212 КК України.
При звільненні засудженого від покарання з випробуванням апеляційною інстанцією, окрім обставин, що пом'якшують покарання, враховані дані щодо особи засудженого, зокрема, те, що притягується до кримінальної відповідальності вперше, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Крім того, апеляційною інстанцією також взято до уваги часткове відшкодування ОСОБА_2 спричиненої шкоди, про що свідчить квитанція № 3914 від 10 листопада 2010 року про сплату ним 100 000 грн. в дохід держави та його наміри до подальшого відшкодування шкоди.
З врахуванням викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано прийшла до висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В судовому засіданні касаційної інстанції захисником ОСОБА_1
були надані - квитанція № 287005 від 6 червня 2011 року про сплату засудженим ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненої шкоди 10 000 грн., квитанція № 287262 від 8 червня 2011 року - про сплату 30 000 грн., квитанція № 287249 від 8 червня 2011 року - про сплату 40 000 грн., квитанція № 287270 від 8 червня 2011 року - про сплату 20 000 грн.
Наведене свідчить про те, що вже після набрання вироком законної сили ОСОБА_2 продовжив добровільно відшкодовувати завдану шкоду, що в свою чергу дозволяє зробити висновок, що засуджений став на шлях виправлення.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни судових рішень у справі, не встановлено.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанцій, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
_______________ _______________ ________________
А.М. Мороз В.Я. Крижановський О.М. Литвинов