10 серпня 2011 р. Справа № 3/74
колегія суддів у складі
головуючого судді Бондаренко В.П., судді Ільїна О.В., судді Камишевої Л.М.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_1, дор. від 15.02.2011 р.
1-го відповідача -Пасічник Л.І. - директор
2-го відповідача - ОСОБА_2, дор. № 8 від 17.03.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3055П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.11 у справі № 3/74
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд», м. Полтава
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем-Плюс», м. Полтава
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава
про визнання недійсною додаткової угоди
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 червня 2011 р. у справі № 3/74 (суддя Бунякіна Г.І.) в позові відмовлено.
Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідачі вважають рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, треті особи просять розглядати справу без участі їх представників.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2002 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ «Астрем Плюс»було укладено договір оренди № 45/02-С нерухомого майна - частини нежитлового приміщення 1-го поверху гуртожитку площею 52,9 м2, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 72 та договір оренди № 35/02-С від 11.12.2002 р. окремого індивідуально визначеного майна - частини нежитлового приміщення площею 22,1 м2, розташованого за цією ж адресою: м. Полтава, вул. Половка, 72.
19.11.2004 р. між позивачем і відповідачем була укладена додаткова угода №1 щодо консолідації договорів оренди від 11.12.2002 р. № 35/02-С і від 28.12.2002 р. № 45/02-С та внесення змін і доповнень до договору оренди № 45/02-С28. від 28.12.2002 р.
Вказаною додатковою угодою до пункту 1.1. договору були внесені зміни, а саме: загальна площа переданого в строкове платне користування державного майна - частини не житлового приміщення 1-го поверху гуртожитку склала 75 м2 (22,1 м2 і 52,9 м2); з моменту підписання цієї угоди -19 листопада 2004 року, будівля гуртожитку, в т.ч. приміщення, що є предметом договору, по вул. Половка, 72 в м. Полтава передається на баланс орендаря, відповідача. При цьому факт передачі в платне користування та на баланс ТОВ «Астрем Плюс»закріплено за змінами та доповненнями від 19.11.2004 р. до акту приймання-передачі майна, що належить до державної власності; пункт 10.1. викладено в новій редакції, відповідно до якої цей договір укладено строком на 10 (десять) років при умові нотаріального посвідчення та державної реєстрації. У разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації, договір вважається укладеним строком на 364 дня з моменту підписання сторонами.
Враховуючи, що Додаткова угода №1 щодо строку дії договірних відносин в 10 років нотаріально посвідчена не була, договір в новій редакції щодо терміну дії його протягом 364 днів є підписаним 19.11.2004 р. та діяв в межах останніх термінів з дотриманням сторонами умов п. 10.6 договору, відповідно до якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, а саме, до 19.11.2009 р.
26 березня 2010 р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 3, підписанням якої було закріплено волевиявлення сторін на продовження дії Договору у відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, з дотриманням вимог п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»16.07.2010 року була укладена Додаткова угода № 4, якою закріплено волевиявлення сторін змінити строк дії Договору терміном на 2 роки 364 дні з моменту підписання додаткової угоди.
Таким чином, враховуючи, що за згодою сторін договірні відносини по Договору оренди №45/02-С між ними не були припинені та, відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 651 ЦК України, Договір оренди № 45/02-С від 28.12.02р., на даний час, є продовженим на строк, визначений на умовах Додаткової угоди №4, яка є невід'ємною частиною Договору, у зв'язку з чим спростовуються доводи позивача стосовно укладення оскаржуваної Додаткової угоди №3 після припинення дії основного Договору № 45/02-С від 28.12.2002 р.
Твердження позивача про те, що єдиною підставою для укладення Додаткової угоди № 3 від 26.03.2010 р. стало рішення господарського суду Полтавської області по справі № 13/214, яке на момент укладення правочину не набрало законної сили, а також посилання на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.05.2010 р. по справі № 13/214, якою зафіксовано факт закінчення терміну дії договору, є безпідставними, оскільки вказане рішення суду встановлює лише факт продовження договірних відносин до 19.11.2009 р. та жодним чином не встановлює факт закінчення дії договору оренди 19.11.2009 р.
Враховуючи, що протягом місяця після закінчення строку дії вищезазначеного договору, а саме: з 19.11.2009 р. по 19.12.2009 р., жодна із сторін договору не ставила питання про припинення договору оренди №45/02-С, останній, в силу приписів ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», був продовженим на тих самих умовах до 19.11.2010 р.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Користуючись правом, передбаченим вказаною статтею, 26.03.2010 р. відповідачі уклали Додаткову угоду №3, відповідно до якої дійшли згоди щодо продовження строку дії Договору оренди № 45/02-С.
Крім того, в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ч. 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою передбачена можливість припинення договірних відносин в зв'язку з необхідністю використання орендованого майна для потреб його власника, та наполягає на застосуванні даної норми до договору № 45/02-С з огляду на листи 2-го відповідача від 18.1.1.2009 р. № 11-04/5584, від 06.11.2009 р. № 11-04/5408 та від 18.08.2009 р. № 11-04/4138, надіслані 1-му відповідачу.
Проте вказані твердження позивача є безпідставними, оскільки згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»підставою для відмови в продовженні договору оренди на новий строк є необхідність використання орендованого майна для потреб його власника. При цьому, обов'язковим є письмове попередження про це орендаря не пізніше ніж; за три місяці до закінчення терміну договору.
Отримання письмового повідомлення про використання орендованого майна для власних потреб після спливу тримісячного терміну не має правових наслідків, оскільки такий термін визначений Законом.
Враховуючи, що вищезазначені листи, на які посилається позивач, не надсилалися орендарю у строк, встановлений ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та за своїм змістом не є письмовим повідомленням про намір власника використовувати зазначене майно для власних потреб, колегія суддів вважає безпідставним застосування в даному випадку вищезазначеної норми Закону.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Укрторгбуд»не є стороною договору оренди № 45/02-с від 28.12.2002 р., не є власником орендованого майна, а тому виконання умов як договору, так і додаткових угод до нього жодним чином не порушує права та інтереси позивача.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 23 червня 2011 року у справі № 3/74 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 року у справі № 3/74 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Ільїн О.В.
суддя Камишева Л.М.
повний текст постанови підписаний 15.08.2011 р.